Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДІД МОРОЗ Дід Мороз зі снігу й льоду Йшов помалу пішоходом, Зупинився край віконця Галі, Олі і Миронця. Підкрутив собі вусища, До вікна підходить ближче, Заглядає до кімнати І давай дітей питати: — Є в вас теплі ногавиці, І плащі і рукавиці? Є в вас, діти, шапочки І тепленькі чобітки?” — “Є в нас теплі ногавиці, І плащі і рукавиці, Є в нас, діду, все як слід — Аби тільки сніг і лід!” — Гей же, хлопці і дівчата! Є в вас лижви і санчата? Є в вас лещата з кийками? Дозвіл маєте від мами? — "Є в нас лижви і санчата, Дозвіл є від мами й тата. “Та глядіть! — казали тато. — Не зігрійтесь забагато!” — О, як так, то всіх по школі Я, Мороз, і Вітер в полі З лещатами і з санками Просим на забаву з нами. У долоні плещуть діти — Бо і як їм не радіти? Сам Мороз зі снігу й льоду Просить їх в свою господу. Скачуть із утіхи діти: їх запрошує ще й Вітер, Що до жартів все охочий — Засипає снігом очі. — “О, спасибі, діду білий, Ждіть нас з Вітром до неділі! Аби тільки лід і сніг — Матимете нас усіх!” І пішов в свою господу Дід Мороз зі снігу й льоду, А на шибці — що то, діти? “Льодові зявились квіти!” Р. Завадовий Чортенятко ] •Пригода, про яку .розпові даю, сталась тоді, як Івасикові було десять -місяців, і ©іін .рач кував .по підлозі на руках і на ногах. Одного ранку йото наго дували кашкою і посадили на ■килимі. Івасик сидів спокійно, вимахував канчуковим -кала тальцем і час-до-часу прикла дав його до язика, мабуть, щоб спробувати, чи не можна'б йото зїсти. Тим часом його мама по бігла до недалекої крамниці ку пити хліба. Як тільки стихло в кімнаті, Івасик кинув геть калатальце ■і порачкував до шафи. За ніж кою шафи, в захисному куточ ку, лежала коробка з пастою. Хтось учора в поспіху чнстив черевики і там поклав коробку, не затиснувши навіть міцно го рішньої накривки. Івасик швид ко її найшов і не багато потре бував часу, щоб її відчинити. А ■що далі 'було, то вже можна легко догадатись: Івасик устро мив пальчики в пасту і почав нею мастити собі личко. З® не довгу хвилину він зробився зо всім чорний. Змінила теж; колір з білого на ч-ооний його соро чечка, бо малий маляр не робив ріжниці між своїм тілом і оде жею — ©се ретельно смарував пастою. Хтось постукав у двері1, а по тім їх злегка відчинив. З-за' по рога заглянула до кімнати Ма руся, дівчинка від сусідів. Вона любила Йвасика і радо його за бавляла. Так бувало' щодняі. Але сьогодні Маруся', заглянув ши в кімнату, чимокоріш зачи- нилаї двері, побіїпла .коридором і на сходах мало не впала на Йвасикову маму, що несла з крамниці хліб. ■— Ой, поошу пані, — заго ворила дівчинка, — у вашій кімнаті є чортенятко! — Та що ти кажеш? — зди вувалась мама; — Я о т а бачила! — запевни ла дівчинка. За хвилину есе вияснилось: то Івасиїк 'був тим чоотенятком. А щоб його знов перемінити в дитину, йото мили, терли, шу рували, іне зважаючи., що Іва- сик кричав під самі небеса і до ливав воду в ® 2 інні гіркими сльозами. За кілька років Івасиїк приї хав до Америки і замешкав у Шікаґо. До Івасикових батьків прийшли 'в гостину їх КОЛИШНІ сусіди, Матусині тгто й мама. Прийшла й Маруся'. Вони диву вались. що Івась так гарно під ріс, а його мама шпиталь: — Чи памятаеш, Марусю, як ти була налякалася Івасика, ко ли він обмазався пастою? Маруся пригадала і засміяла ся, а Івасик скамів поважно: — І нащо ви мене тоді вми вали? От недглеко від нас жи вуть мур йнята, і вони зовсім добрі хлопці! р. 3-ич ПРИГОДА Пішла киця по водицю Та й упала у криницю. Вибіг котик рятувати Та й за вушка витягати. А ті вушка коротенькі, А криниця глибоченька. “Держись, кицю, за цеглинку, А я піду по драбинку, Кину тобі один край, А ти вгору утікай. Подам тобі свою лапу Та й підемо скоро в хату”. Але киця змерзла, змокла І болить в неї головка, З носика біжить вода. Бачить котик що біда, Побіг скоро він до кухні, Молочка налив у кухлик. Ось воно уже тепленьке, І медок в нім солоденький. “Пий же, кицю дорогенька! Скоро будеш здоровенька. Вже не підеш до криниці, Сам піду я по водицю”. ^ ^ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
