Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ДІД МОРОЗ Дід Мороз зі снігу й льоду Йшов помалу пішоходом, Зупинився край віконця Галі, Олі і Миронця. Підкрутив собі вусища, До вікна підходить ближче, Заглядає до кімнати І давай дітей питати: — Є в вас теплі ногавиці, І плащі і рукавиці? Є в вас, діти, шапочки І тепленькі чобітки?” — “Є в нас теплі ногавиці, І плащі і рукавиці, Є в нас, діду, все як слід — Аби тільки сніг і лід!” — Гей же, хлопці і дівчата! Є в вас лижви і санчата? Є в вас лещата з кийками? Дозвіл маєте від мами? — "Є в нас лижви і санчата, Дозвіл є від мами й тата. “Та глядіть! — казали тато. — Не зігрійтесь забагато!” — О, як так, то всіх по школі Я, Мороз, і Вітер в полі З лещатами і з санками Просим на забаву з нами. У долоні плещуть діти — Бо і як їм не радіти? Сам Мороз зі снігу й льоду Просить їх в свою господу. Скачуть із утіхи діти: їх запрошує ще й Вітер, Що до жартів все охочий — Засипає снігом очі. — “О, спасибі, діду білий, Ждіть нас з Вітром до неділі! Аби тільки лід і сніг — Матимете нас усіх!” І пішов в свою господу Дід Мороз зі снігу й льоду, А на шибці — що то, діти? “Льодові зявились квіти!” Р. Завадовий Чортенятко ] •Пригода, про яку .розпові даю, сталась тоді, як Івасикові було десять -місяців, і ©іін .рач кував .по підлозі на руках і на ногах. Одного ранку йото наго дували кашкою і посадили на ■килимі. Івасик сидів спокійно, вимахував канчуковим -кала тальцем і час-до-часу прикла дав його до язика, мабуть, щоб спробувати, чи не можна'б йото зїсти. Тим часом його мама по бігла до недалекої крамниці ку пити хліба. Як тільки стихло в кімнаті, Івасик кинув геть калатальце ■і порачкував до шафи. За ніж кою шафи, в захисному куточ ку, лежала коробка з пастою. Хтось учора в поспіху чнстив черевики і там поклав коробку, не затиснувши навіть міцно го рішньої накривки. Івасик швид ко її найшов і не багато потре бував часу, щоб її відчинити. А ■що далі 'було, то вже можна легко догадатись: Івасик устро мив пальчики в пасту і почав нею мастити собі личко. З® не довгу хвилину він зробився зо всім чорний. Змінила теж; колір з білого на ч-ооний його соро чечка, бо малий маляр не робив ріжниці між своїм тілом і оде жею — ©се ретельно смарував пастою. Хтось постукав у двері1, а по тім їх злегка відчинив. З-за' по рога заглянула до кімнати Ма руся, дівчинка від сусідів. Вона любила Йвасика і радо його за бавляла. Так бувало' щодняі. Але сьогодні Маруся', заглянув ши в кімнату, чимокоріш зачи- нилаї двері, побіїпла .коридором і на сходах мало не впала на Йвасикову маму, що несла з крамниці хліб. ■— Ой, поошу пані, — заго ворила дівчинка, — у вашій кімнаті є чортенятко! — Та що ти кажеш? — зди вувалась мама; — Я о т а бачила! — запевни ла дівчинка. За хвилину есе вияснилось: то Івасиїк 'був тим чоотенятком. А щоб його знов перемінити в дитину, йото мили, терли, шу рували, іне зважаючи., що Іва- сик кричав під самі небеса і до ливав воду в ® 2 інні гіркими сльозами. За кілька років Івасиїк приї хав до Америки і замешкав у Шікаґо. До Івасикових батьків прийшли 'в гостину їх КОЛИШНІ сусіди, Матусині тгто й мама. Прийшла й Маруся'. Вони диву вались. що Івась так гарно під ріс, а його мама шпиталь: — Чи памятаеш, Марусю, як ти була налякалася Івасика, ко ли він обмазався пастою? Маруся пригадала і засміяла ся, а Івасик скамів поважно: — І нащо ви мене тоді вми вали? От недглеко від нас жи вуть мур йнята, і вони зовсім добрі хлопці! р. 3-ич ПРИГОДА Пішла киця по водицю Та й упала у криницю. Вибіг котик рятувати Та й за вушка витягати. А ті вушка коротенькі, А криниця глибоченька. “Держись, кицю, за цеглинку, А я піду по драбинку, Кину тобі один край, А ти вгору утікай. Подам тобі свою лапу Та й підемо скоро в хату”. Але киця змерзла, змокла І болить в неї головка, З носика біжить вода. Бачить котик що біда, Побіг скоро він до кухні, Молочка налив у кухлик. Ось воно уже тепленьке, І медок в нім солоденький. “Пий же, кицю дорогенька! Скоро будеш здоровенька. Вже не підеш до криниці, Сам піду я по водицю”. ^ ^ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
