Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
хто „за", а хто „проти"? А лю ди всі, як у рот води понабира ли, ні так, ні сяк, і рук не підій мають. Тоді представники взя ли список села і всіх по імени викликають. „Ти, — питають, >>за«, чи »проти«? Коли »за« — то от підписуй заяву до колго- ства. А як не підписуєш, то тоді ти 'ворог колективізації, і вже ми тебе запишемо, куди слід!..“ Як счинився ж тоді крик, як по чали жінки голосити, як почали чоловіки сперечатися, — Гос поди! — кінець світа!.. А тим — байдуже, тільки і знають: „за“, чи „проти"? Тут уже трудно було викру титися, і багато наших людей заяви до колгоства попідпису вали. Були, правда, й такі, що не піддалися, але мало. Дійшла черга і до нашого тата. Викликали їх до стола і питають: — Ну, а ти, старий, як: “за” чи “проти”? А тато, —- царство їм небесне! — мудрі у нас були. Хоч і вче ного,;то не раз за пояс заткну ли. От’ вони й кажуть: — Товариші президія, чи мо жу я щось спитати? — Можеш, —■ кажуть, — тіль ки недовго. — Та я коротко: є у мене стіл у хаті, то як ви скажете: чи по ставити мені його коло того вікна, що на вулицю, чи коло причілкового? Ті, в президії, одне на одного зирк-зирк, бачуть, що то не у столі діло. А Сьома відразу й одрубав: — Коло того, що на вулицю! Це так, щоб тата з пантелику збити: ось, мовляв, як ми ско ро діла рішаємо! А тато: — Е-е-е, товаришу, коли ж у мене той стіл зроду під причіл ковим вікном стоїть, бо мені так зручніше. Ох, як тоді ті в президії роз лютилися, а один як не вріже кулаком у стіл, як не закричить: ; ------ Ти нам тут голови сто лом н£ мороч!!! Яке нам діло до твого 'стола?! Постав собі його на' голову, як хоч! Ти скажи просто:ти з колгоспом, чи про ти? А тато спокійно так та пова жно відповідають: — Не маю я права казати ні так, ні сяк, бо це не моє діло. — Як не твоє діло?!! — А так самісінько, як мій стіл не ваше діло. — То колгосп, по-твойому, чиє діло? — Та тих, хто його хоче. — А ти, виходить, не хочеш ? — Мені байдуже. — Значить — “проти”? — Та чогож “проти”? Хто хо че — хай іде. — А ти? — Що я? — Вступаєш до колгоспу? — Я не вступаю. — Ага, ну, значить, ясно: за пишіть, що Борщук Трохим є проти колгоспу. — Пишіть, що хочете, — та то їм. — Тільки я вже сказав, що я ні “за” ні “проти”. Хто хо че — хай собі вступає. Мені до того стільки діла, як вам до мо го стола. Люди, хоч і які налякані бу ли, та почали сміятися. А ті, з району, аж запінилися ,такі лю ті. Сьома ж просто батькові в очі скаче: — Ти, — сичить, — враг со- вєтської власти! А тато знову: — Та то давно вже старі лю ди казали, що як хочеш мати ворога, то дай йому скибку хлі ба. Виходить — правда. Я со- вєтську власть пятнадцять ро ків хлібом годую ,то ще б не став ворогом?! — Ти, ти, — кричить Сьома, — куркульська твоя морда, па разит, ескплуататор робочого клясу! . Не годував ти совєт- ської власти, а твої наймити!!! Ти тільки пузо випасав та з на гайкою ходив і наймитів по спинах різав! Та це сказавши, до йняв тата до живого. У цілому ж селі не було чоловіка над тата працьо витішого; хвилинки ніколи не згайнували! Та й наймитів ми не тримали ніколи. От тато як вчули таке, то вже й не спамя- талися. Як не крикнуть і собі до Сьоми: — Ах, ти ж, сопляку! То я — паразит?!! Я — експлуататор?!! А ти ж тоді хто, га?!! Ану, да вай руку, собачий сину!!! Вхопили його за руку, при- ложили до своєї і — до людей: — Ану, дивіться, люди: чия рука робоча, а чия паразит- ська? Чия від роботи порепа- на, а чия тільки нагайку вміє держати? Сьома скрутився, як вуж, шарпається, щоб руку випруча ти, а тато не пускають. Тоді ті з району повихоплювали нага ни і — до тата. Один як не за цідить у голову — аж хрусну ло, а другий вистрелив, та не попав. Господи, як не счинить- ся крик! Люди кинулися тікати, хто у двері, а хто у вікна. Писк, плач, колотнеча! А я і двоє бра тів кинулися тата спасати, бо вже і через голови видно, що їх на сцені повалили і ногами бють. Та хіба ж через таку на шу пробєшся?! Куди там! З'били й мене з ніг, топталися по мені, я вже думала, що й жива не вийду... Вже пізніше, як люди пороз бігалися, а представники забра ли тата і обох братів до району, то мене майже без памяти при несли додому. Три дні промучи лася я, а на четвертий сповила дівчинку. Пожило воно, бідне, один день та й переставилось. А жаль! Там така ловкенька дів чинка була: біленька, пухкень ка та велика, немов їй зо два місяці, їй — бо! І рученята та ноженята, як ниточками попе- ревязувані, такі грубенькі. Ех, і досі жаль, як згадаю. А невістки зараз на другий день побігли до району наших рятувати: адже забрали їх отак за “здорово живеш”. Пішли во ни, та ледве самі вернулися. На кинулися у районі на них, вила яли і сказали, що наших суди тимуть. “Ваш батько, — сказа ли, — ворог совєтської власти. Він, як побачив, що селяни ма сово вступають до колгоспу, кинувся на представників влади з ножем і хотів їх повбивати. Він збори зірвав, а ваші чоло віки йому помогли. Таке накру тили — ка-зна що. Прийшли о- бидві, сльозами умиваючись, та що порадиш? Ну, от, поховали ми дитину, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
