Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
хто „за", а хто „проти"? А лю ди всі, як у рот води понабира ли, ні так, ні сяк, і рук не підій мають. Тоді представники взя ли список села і всіх по імени викликають. „Ти, — питають, >>за«, чи »проти«? Коли »за« — то от підписуй заяву до колго- ства. А як не підписуєш, то тоді ти 'ворог колективізації, і вже ми тебе запишемо, куди слід!..“ Як счинився ж тоді крик, як по чали жінки голосити, як почали чоловіки сперечатися, — Гос поди! — кінець світа!.. А тим — байдуже, тільки і знають: „за“, чи „проти"? Тут уже трудно було викру титися, і багато наших людей заяви до колгоства попідпису вали. Були, правда, й такі, що не піддалися, але мало. Дійшла черга і до нашого тата. Викликали їх до стола і питають: — Ну, а ти, старий, як: “за” чи “проти”? А тато, —- царство їм небесне! — мудрі у нас були. Хоч і вче ного,;то не раз за пояс заткну ли. От’ вони й кажуть: — Товариші президія, чи мо жу я щось спитати? — Можеш, —■ кажуть, — тіль ки недовго. — Та я коротко: є у мене стіл у хаті, то як ви скажете: чи по ставити мені його коло того вікна, що на вулицю, чи коло причілкового? Ті, в президії, одне на одного зирк-зирк, бачуть, що то не у столі діло. А Сьома відразу й одрубав: — Коло того, що на вулицю! Це так, щоб тата з пантелику збити: ось, мовляв, як ми ско ро діла рішаємо! А тато: — Е-е-е, товаришу, коли ж у мене той стіл зроду під причіл ковим вікном стоїть, бо мені так зручніше. Ох, як тоді ті в президії роз лютилися, а один як не вріже кулаком у стіл, як не закричить: ; ------ Ти нам тут голови сто лом н£ мороч!!! Яке нам діло до твого 'стола?! Постав собі його на' голову, як хоч! Ти скажи просто:ти з колгоспом, чи про ти? А тато спокійно так та пова жно відповідають: — Не маю я права казати ні так, ні сяк, бо це не моє діло. — Як не твоє діло?!! — А так самісінько, як мій стіл не ваше діло. — То колгосп, по-твойому, чиє діло? — Та тих, хто його хоче. — А ти, виходить, не хочеш ? — Мені байдуже. — Значить — “проти”? — Та чогож “проти”? Хто хо че — хай іде. — А ти? — Що я? — Вступаєш до колгоспу? — Я не вступаю. — Ага, ну, значить, ясно: за пишіть, що Борщук Трохим є проти колгоспу. — Пишіть, що хочете, — та то їм. — Тільки я вже сказав, що я ні “за” ні “проти”. Хто хо че — хай собі вступає. Мені до того стільки діла, як вам до мо го стола. Люди, хоч і які налякані бу ли, та почали сміятися. А ті, з району, аж запінилися ,такі лю ті. Сьома ж просто батькові в очі скаче: — Ти, — сичить, — враг со- вєтської власти! А тато знову: — Та то давно вже старі лю ди казали, що як хочеш мати ворога, то дай йому скибку хлі ба. Виходить — правда. Я со- вєтську власть пятнадцять ро ків хлібом годую ,то ще б не став ворогом?! — Ти, ти, — кричить Сьома, — куркульська твоя морда, па разит, ескплуататор робочого клясу! . Не годував ти совєт- ської власти, а твої наймити!!! Ти тільки пузо випасав та з на гайкою ходив і наймитів по спинах різав! Та це сказавши, до йняв тата до живого. У цілому ж селі не було чоловіка над тата працьо витішого; хвилинки ніколи не згайнували! Та й наймитів ми не тримали ніколи. От тато як вчули таке, то вже й не спамя- талися. Як не крикнуть і собі до Сьоми: — Ах, ти ж, сопляку! То я — паразит?!! Я — експлуататор?!! А ти ж тоді хто, га?!! Ану, да вай руку, собачий сину!!! Вхопили його за руку, при- ложили до своєї і — до людей: — Ану, дивіться, люди: чия рука робоча, а чия паразит- ська? Чия від роботи порепа- на, а чия тільки нагайку вміє держати? Сьома скрутився, як вуж, шарпається, щоб руку випруча ти, а тато не пускають. Тоді ті з району повихоплювали нага ни і — до тата. Один як не за цідить у голову — аж хрусну ло, а другий вистрелив, та не попав. Господи, як не счинить- ся крик! Люди кинулися тікати, хто у двері, а хто у вікна. Писк, плач, колотнеча! А я і двоє бра тів кинулися тата спасати, бо вже і через голови видно, що їх на сцені повалили і ногами бють. Та хіба ж через таку на шу пробєшся?! Куди там! З'били й мене з ніг, топталися по мені, я вже думала, що й жива не вийду... Вже пізніше, як люди пороз бігалися, а представники забра ли тата і обох братів до району, то мене майже без памяти при несли додому. Три дні промучи лася я, а на четвертий сповила дівчинку. Пожило воно, бідне, один день та й переставилось. А жаль! Там така ловкенька дів чинка була: біленька, пухкень ка та велика, немов їй зо два місяці, їй — бо! І рученята та ноженята, як ниточками попе- ревязувані, такі грубенькі. Ех, і досі жаль, як згадаю. А невістки зараз на другий день побігли до району наших рятувати: адже забрали їх отак за “здорово живеш”. Пішли во ни, та ледве самі вернулися. На кинулися у районі на них, вила яли і сказали, що наших суди тимуть. “Ваш батько, — сказа ли, — ворог совєтської власти. Він, як побачив, що селяни ма сово вступають до колгоспу, кинувся на представників влади з ножем і хотів їх повбивати. Він збори зірвав, а ваші чоло віки йому помогли. Таке накру тили — ка-зна що. Прийшли о- бидві, сльозами умиваючись, та що порадиш? Ну, от, поховали ми дитину, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
