Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Сторожа Легенда де зорове враження не стано вить ще всього. А тимчасом зу стрічаємо в танкових -груп та їх ініціяторів куди менше зрозу міння для танкового костюму, як у театрі. В останньому часі визначились особливою актив ністю дві з них — танкова гру па „Орлик” в Англії і „Джере ло” в ЗДА. В обох цих групах сценічний стрій зостався н-а рівні давніх аматорських гурт ків, без найменшої уваги для духа нашого вбрання та його декоративних завдань у балеті. Правда, із здивуванням за вважуємо це також у танково му мистецтві на рідних землях. У ч. 5 журналу „Народна твор чість” (орган Інституту Укра їнського Фольклору при Ака демії Наук) подана світлина народного танку „Дощик” у ви конанні танкового гуртка Жи томирського Палацу Піонерів, а в ч. 42 журналу „Нові Дні” на обгортці — світлина укра їнського танку „Тропотянка”, у ’ виконанні державного ан самблю танку УРСР. Костюми танечниць відбігають частинно, а подекуди зовсім від засад на шого народнього вбрання, і хоч вони скомпоновані уважно для сценічного ефекту, проте духа народнього одягу вже не ма ють. Т& воно й не дивно, коли зважити, що в GCCP в усіх га лузях українського життя на магаються затерти відрубність від „старшого брата”, не вглиб люються в окремі національні прикмети нації, не плекають традиції. Воно й природно, що з культурного надбання нашо го народу, а таким є його на родне вбрання, там роблять ли ше поверховну приману, лише ефектовний лубок, що має за свідчити — як і українські на писи н-a установах — про заці кавлення народньою творчістю. Тимбільше боляче вражає нас стан нашого сценічного ко стюму у танкових груп на емі грації. Невже танкові майстри, що довели до неабиякого вмін ня свої гурти, так мало освідом- люють собі вагу танкового вбрання? Що допускають атла сові лискучі шаравари, цитри- ново-жовті жупани, фартушки Одного разу Мати Божа си діла в небі і дивилася крізь хма ри на землю. Це була неділя. Мати Божа не пряла срібних ниток, нічого їй було робити. Тоді вона почула чийсь плач. Він доходив здалека, з землі. Це була таке гірке, роздираю че ридання, .що Мати Божа за смутилася і забажала побачити, хто це так гірко ридає. І зли нула на землю. Опинилась вона на леваді, по критій яркими квітами, що як вогняні язички стелилися по травах. За левадою видніло се ло з малими хатками під стрі хами, а вздовж села плила річ ка, як срібна стрічка серед зе лених верб. Мати Божа усміх нулася на вид такої краси і від цієї усмішки ще краще зацвіли квіти, ще ясніше заграли со- няшні промені. Мати Божа пішла до села і застукала до першої хати. Ні хто не відізвався. Заглянула че рез віконце і побачила убоге, майже пусте нутро хатини, з полупаними, нагими стінами та з одним-однісеньким горщиком на печі. То мусіли бути дуже вбогі люди, ті що тут жили. з тороками та розвіяні кучері у дівчат? Правда, вже є й серед нашо го суспільства познаки зрозу міння. Українсько-Канадійський Легіон з нагоди II Фестівалю української музики й танку влаштував конкурс народнього вбрання в Торонті й на ньому виведено кілька стилевих зраз ків. Кооп. „Плай” у Торонті при співпраці мистця-декоратора І. Кубарського випрацювала крій сталевого жіночого вбрання і пропонує його танковим гурт кам та хорам. Отже практична змога придбати собі сталевий стрій уже є, а це вже багато значить. Треба ще, щоб зросло зрозуміння тієї справи серед у- часників танкових гуртків і хо рів. А тут перше слово за дири гентами та провідниками тан кових груп. Л. Бурачинська Мати Божа постукала до дру гої хати, але й тут була пустка. Обійшла ціле село, та ніде не зустріла вона кращої хати з квітником та образами. І ніде не відкрились перед нею двері. Вже хотіла вона покинути це село, коли почула дитячі голо си. Вони лунали з високого бу динку, що стояв як сіра скала посеред села. Мати Божа дуже любить дітей, то ж поспішила туди. То була школа, бо діти сиді ли в лавках і хором повторяли слова вчителя. Мати Божа не розуміла, що вони говорили, бо це була чужа мова, не укра їнська. Личка в дітей чомусь не усміхалися, а на стіні не було образу її сина, Ісуса. І Мати Бо жа віддалилася. Недалеко на полі побачила вона людей, що працювали. „То добрі люди, бо вони люб лять землю. Піду до них, вони приймуть мене”. Мати Божа привіталася до першого чоловіка, що копав сапою, але він не відповів на іпривіт, не підніс спини, він далі копав і копав. А на ногах у ньо го були кайдани. Тоді Мати Божа побачила, що всі ці люди згковані і працювали мовчки і важко, бо то були невільники. Наставники стояли поруч і під ганяли їх до праці. Пішла Мати Божа далі і по бачила церковцю. „Піду туди — подумала вона собі — люди в церковці напевно пізнають ме не”. — І постукала до церкви. Та хоч це був святковий день, не було чути звуків співу, ані не було видно світел. Глянула Мати Божа вгору, а на дверях заснував павук товсту .павути ну. Ото ж вже довгий час ніхто не відкривав церковних дверей. Мати Божа сіла на порозі і зажурилася. Бо вона побачила, що на землі багато змінилося з того часу, як вона покинула її. До того вона була втомлена, а ніхто не прийняв її, була спраг- нена, а ніхто не напоїв її. Здалека залунав голос. Швид Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
