Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ЄМО собі ЗНОВ руки як дві жін ки, що розуміють себе, і сльо зи зявляються в очах. Бігцем переходимо через 110 - двіря і немає часу заждати на квіти, якими нас пані хочуть обдарувати. — Проїдайте! І зникли мури „жіночого ма- настиря“, де дві жінки-жрекині пильнують вогню дорогої нам традиції. Відвідини у Ганни Совачевої В поворотній дорозі до Ка нади у мене ще тільки три віль ні дні. Один із них призначений на відвідини дому для старших осіб в Абондані. їду в товари стві пані Єлизавети Прокопо вич і п. інж. Созо'нтова, членів- опікунів тієї установи. Приєд налась до нас ще член управи Союзу Українок Франції п. Оля Колянківська, щоб спільно зо мною відвідати Ганну Совач?- ву, почесну членку СУФ. Вже по моєму приїзді дохо дили до мене тривожні вісті про ЇЇ стан здоровя. Тому обду муємо нашу візиту так, щоб її найменше схвилювати. Здалека видніє прегарний за мок Абондан. Входимо до яс ної, привітної кімнати, в якій мешкає Ганна Совачева спіль но з іншою мешканкою. Вітає мось сердечно із сльозами в о- чах. Бачимо її вже в кращому здоровному стані і в повні ду хових сил. Згадуємо її мандрівку по Га личині й зустріч у домі мого батька в Товмачі. ЇЇ незабутні постаті, в історичних та побу тових пєсах залишили глибо кий слід серед українського громадянства. Наша зустріч у ^Зальцбурґу, коли вона в тяж ких умовинах воєнного пересе лення обняла головство Союзу Українок Австрії і з повним темпераментом своєї вічно-жи вої вдачі вела аж до часу св-ого виїзду до Франції. Дальше жит тя на терені Франції і хоч сама зломана недугою і важкими у- мовинами життя, вона включа ється в громадське життя. У вислїді Союз Українок Франції вшановує її почесним член ством у день її 70-ліття. Іде жива розмова про працю жіночих організацій, про між народний конгрес у Брюсселі, про працю й судьбу українсько го театру в Америці. Запитую про спомини, які Ганна Вікто рівна приготувала до- друку. Ганна Вікторівна запалюється. Підноситься з постелі і пробує сідати. В неї на лиці румянці. Ми з панею Олею турбуємось, чи не занадто хвилюємо її. Вона запитує про- здоровя і працю голови СФУЖО п. Оле ни Ки-сілевської. Я рада поін формувати її, що п. голова по стійно працює й інтересується не тільки жіночими організаці ями, але й поодинокими жіно чими постатями в різних краї нах. Ми й не счулись, що розмова наша триває більш години. Нас відкликали для зустрічі з усіми мешканцями захисту. Ми сер дечно обіймаємо Ганну Вікто рівну і бажаємо їй скріплення сил. Від дверей ще останній по гляд на білу кімнату і Ганну Вікторівну. Вона 'сидить на ліжку, в неї блистять живі очі, що заходять у нас обоїх сльозами. Ірина Павликовська Посвячення Дому СУА. — Гості за обідом в городі
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
