Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З побуту у Франції У тихій садибі Перші дні побуту в Парижі я мала нагоду брати участь у свя точній академії 15-ліття смерти полк. Е. Коновальця, яку влаш тував Фронт Національної Єд- ности. На цій академії присут- ний був полк. А. Мельник і ген. М. Капустянський. Між почес ними гістьми я побачила в пер ших рядах дві жіночі постаті: старшу, сиву жінку з ясним, до брим обличчям, а побіч неї кля- сиЧ'Ний профіль елегантної па ні. І хоча ніхто мені не по яснив, хто вони — мені зараз же стало ясно, що це пані Ота манова Ольга Петлюра і пані Єлисавета Прокопович. Побіч них ген. Удовиченко, інж. Со- зонтів, ред. Роман Голіян, а дальше представник ОУРФ др. Нестерчук. Словом, усі громад ські організації спільно вшану вали це свято. Після свята мені вдалося зра зу умовитись на зустріч. З сер дечною усмішкою обі пані за прошують мене відвідати їх у їхньому домі. Підміський паризький поїзд везе нас із п. Ніною Коваленко в гостину. В нас певне хвилю вання. Я маю передати привіт від Гол. Управи СФУЖО та по одиноких організацій Америки й Канади. Як привітати її? Тиж день тому сповнилась її велика мрія — поставлено і посвячено новий величавий памятник на могилі Гол. Отамана. Привіти й вінці з усіх країн Европи і з ін ших континентів, масові деле гації робітників з усіх європей ських країн прибули поклони тися і вшанувати память Покій ного'. Пані Ольга зі зворушення і з вичерпання того дня ослаб ла, але щаслива і спокійна, що впорядковано могилу на Мон- парнас до часу, заки україн ський нарід не збудує україн ського Пантеону на рідних зем лях. Як вітати її? Входимо в ста- ринний домик французького містечка. Подвіря обгороджене мурами, на яких цвітуть чер воні троянди і ціла повінь кві тів. Зустрічає нас пані Єлисаве та з сердечною ввічливістю ве ликої дами. — Заходьте, будь ласка, до нашого „жіночого ма- настиря", запрошує. Бо окрім пані Отаманової й пані Єлиса- вети живуть тут ще дві їхні ро дички. По хвилині запрошують нас на гору до пані Ольги. Вона теж мило зустрічає нас і'обіймає, запрошуючи до сво єї кімнати. Привітна ясна кімна та, скромно влаштована, до я- коі заглядають троянди з по двіря. На стінах проекти памят- ника, на полиці модель погруд дя, яке приготував мистець- різьбар Крук для памятника. Передаю привіти. З великим зацікавленням випитують обі пані про ціль моєї поїзди, кон грес у Брюсселі та працю жіно чих організацій ЗДА й Канади. Видно, що обі пані слідкують за працею та є в курсі1 тих усіх справ. Пригадуємо' собі, що па ні Єлисавета була делегаткою на конгрес Союзу за виборче право жінки у 1926 р. в Парижі і тому пішла жива розмова про минулу й біжучу працю україн с ького жіноцтва. Ми навіть не помітили, що наша сивоголова господиня вийшла і за хвилину зявилася з невеличкою перекус кою. За склянкою чаю ми про довжуємо живу балачку. Я ін формую про життя українців у ЗДА й Канаді, а господиня на повняє все наново наші тарілки. У двері стукають. Входить п. P., організатор і творець бібліо теки ім. Симона Петлюри в Па рижі. Інформуюся ближче про його працю й обіцюю прига дати українському громадян ству на американському конти ненті про її осяги. Моя сусідка від довшого ча су показує мені на годинник, бо останній поїзд до Парижа вже незабаром відходить. Я до говорююсь із п. Єлисаветою про відвідини захисту для стар ших осіб в Абондані, коли я вертатимусь знов через Фран цію. — Обовязково мусите відві дати й побачити це. Це наша гордість —• це мої діти. Ми прощаємось і товариство в поспіху сходить на долину. Я залишаюсь ще хвилину з п. Отамановою. Стискаю їй руку вже не як дружині Гол. Отама на, а як жінці, що забезпечила дорогі їй могили. Передо мною могила батька в Австрії, що спільно з урядом УНР перебув важку кампанію 1920 р. Стиска- День посвячення. — Гості перед будинком СУА Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
