Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
сти, певної культивованої при- мітивности, свого роду елек тричної наладованости та без посередносте танку. Власне цих ціх домагався і до них змагав світової слави переломовий для нашого століття модернізатор балету артист-маляр Бакст, лю дина небуденного таланту та високої культурности. Нерідко в балеті для особли во характерних фіґур ужива ється теж масок, які часом ма ють у собі якийсь магічний чар. Це відоме і диким народам, я- ких примітивний танець зокре ма дає можливість зосередити увагу глядача на масці. Щодо кольорів, то, як знає мо, інтенсифікація кольорів привела до т. зв. „районізму“— максимального кольорового е- фекту. На допомогу йому йдуть очевидно і різні світляні ефек ти. Тепер хай буде нам дозволе но висловити свій погляд щодо українського народнього одягу, а зокрема на сцені. Ми є тієї думки, що український народ ній одяг є передусім монумен тальний і зорово тяжкий. Це торкається і т. зв. полтавсько го строю, який популяризуєть ся, як загально-український, та часто підкреслюється його ме теликова легкість і трохи не Граціозність. До певної міри зробив його таким наш побуто вий, а зокрема аматорський те атр, який втягнув сальон на сце- йу, щоб пописатися „культур ністю" перед сусідами. Наше село цінить фізичну си лу. Будуча свекруха підбирає собі таку невістку, щоб могла волам хвости крутити, а зятя в стилі Кирила Кожумяки. Отже вислідом того — зовнішній ви раз сили в монументальності о- дягу. Пригадуєте як виглядала полтавська дівчина, коли йшла до церкви? Ноги вона майже буквально закопувала до великого ростру- бу халяви сапянового чобота, обвиваючи її довкола конопля ми та притоптуючи зверху ка чалкою. Нога потім виглядала як колода. Коли така, святочно вдягнена дівка (слово дівка також більш монументальне, як дівчина) сунула вулицею, низь ко, майже до кісток спустивши сорочку, виглядала як мону мент, або як на Карпатській У- країні кажуть „балван“. (Прав доподібно „балван" походить від тих тесаних з дерева чи ка міння поганських богів наших предків). Від вінка у такого „балвана"-дівки спускалась гу ста завіса стяжок на спину, як дошка, а корсетка плескатими фалдами підкреслювала мону ментальність її торса. Плахта вже самим своїм матерїялом була до послуг монументально- сти, не говорячи вже про гео метричний рисунок на ній. Таку будучу невістку можна сміливо було порівняти, як не з каріяти- дою, то бодай з „вернигорою". Коли маємо в народній укра їнській мельодії т. зв. „україн ську гаму" — суміш сумних із веселими тонів, то в народньо- му танку маємо теж контраст монументальности з легкістю вихру і це власне творить його Батьки й знайомі називали його Дада. Було це скорочення імени Богдан. Так захотів на зивати його батько в честь ве ликого гетьмана Богдана Хмельницького — “Хто знає може ще стане великим чолові ком”, — казав він в урочистий день хрищення свого сина. Але певности, чи дійсно стане Дада великим чоловіком, в нього не було. Сам він дістав від своїх батьків звучне імя Володимир в честь обох Володимирів — Великого і Мономаха, але про кляте емігрантське життя далі шофера його не дотягло. А в тім шофер він був не звичай ний, і в перервах між працею, заскочивши до пивної, якими так щедро усипане стародавнє місто Прага, за кухликом пін ного пива, любив з іншими то варишами по фаху побалакати про політику і світові події, і в цих гутірках був між ними без перечно першим. Бо ж то були прості шофери, а це інтелігент, що майже закінчив техніку і ли ше бідою безробіття знижений не метеликовим, а тільки спон танно-стихійним, як землетрус. Якби така „вернигора" своїми підківками вдарила в американ ській хаті „трояна", то напевно за хвилю опинилася б на поверх нижче. При цій нагоді дозволю собі згадати про ролю наших арти- стів-малярів — проектантів ко стюмів. Роля їх незавидна, а трохи навіть і безвиглядна. Ко стюми по їх рисунках звичайно виконується так, як „ся дасть11, а часом воно „ся не дасть" і то ді виходить щось, як анекдота про московського купця, що з портрета рідного тата не впі знав. Від Редакції: Довідались ми, що ав тор вищеподаної статті написав ліб- ретто до балету „Дід Ладо“ та зробив до нього проекти костюмів і декора цій. Тема з української демоноло гії, — боротьба весни з зимою. Тут подаємо один його костюмний шкіц до цього балету. був до такої праці. Що ж, дідь ко його бери, чого в житті не трапляється! Був сторожем, був слугою в готелі, а от тепер ш офером. А Богдан? Тому, аби був здоровий, бо поки виросте, багато води утече, а до того часу і хто знає... Може й про славить їх степовий рід Доро- шів. Богдан Дорош. Звучить не погано. Але всі ці горді думки снува лись у батьківській голові в перші тижні після народження сина. Далі, за щоденними тур ботами вони якось забулись, і лишився просто маленький Да да, що ріс і кричав, і хотів їсти. Життя було мізерне. Батько лишався без праці і блукав тоді годинами по вулицях в безсилій люті стискуючи кулаки. Вдома з дитиною лишалась Катря, щось поралась у свому закутку, завжди тиха, мовчазна. Чи ж вона це була? Де поділись її румянці, її веселий сміх? А як вона вміла сміятись. Так щиро, як дівчинка. Підіймався догори її носик, звужувались очі і бли- Галина Лащенко Невичерпна сила Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
