Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
вої кімнати при Театинській ву лиці, де я постійно вчилась. По одягу й поведінці молодого то вариства зразу пізнала я, що вони не галичани. І скоро знала я, (скорше, як мої Гімназійні мудрощі), що той веселий гурт — це курсистки і студенти з Придніпрянщини, що приїхали на університетські курси до Львова. Що красуня з матовим обличчям, карими очима і буй ним, чорним волоссям — де Ма руся Дверниіцька, кучерява, стрижена бльондинка це Ан- дрієська, а дві скромненько о- дягнені і гладенько зачесані курсистки та чорнявий хлопець- •підросток — це діти Чикален- ка. (Про мецената Євгена Чи- каленка ми вже тоді в Галичині знали). Таксамо довідалась я, що о- грядний бородатий дядя це Кривенкж, стрункий високий бльондин із козацьким вусом — це Деркач, молоденький румя- ний студент — це Демко Розоїв, а інші два це Дорошенки, Дми тро і Володимир (чи ж .вони на щадки гетьмана Петра, про я- кого я саме вчуся? — не давала мені спокою молодеча ціка вість). Бачила я їх часто з Настею Грінченко, що студіювала тоді у Львівськім університеті та з Даркою Шухевич, яких знала я з „Кружка українських дівчат”. Найбільш притягала мою увагу худорлява, скромна курсистка, з глибокими, розумними очи ма — Галя Чикаленко. Як попасти мені в той гурт, як познайомитись з ними? При дніпрянські курсистки мали для нас, галичанок стільки приман- чивого, будили особливе заїн- тересування. А я лише гімнази стка, ще навіть не студентка, а тут і студентам не всім вільний вступ на виклади! Курси були призначені в першу чергу для студентів із Придніпрянщини. На курси таки вдалося мені попасти, хоч аж по моїх іспи тах — просто пішла до проф. Грушевського і попросила. І враз із киянами слухала викла дів проф. Грушевського, Фран ка, Івана Раковського, Миколи Ганкевича, Хведора Вовка, оди нокого викладача, що приїхав зза кордону. Для студентів з Великої України мали ці викла ди спеціяльну цінність не лише тому, що майже всі відносили ся до ділянки українознавства: історії, літератури та етногра фії України, яких не доводило ся слухати під російською зай- манщиною, а якщо так, то не в такому насвітленні, але голов но тому, що викладів з усіх ді лянок науки слухали в україн ській мові, що для них, студен тів російських університетів, було незвичною і дуже приєм ною новістю. Мене найбільш ці кавили виклади проф. Вовка, з антропології та етнології; ви кладів інших професорів дово дилося чути нераз і перед тим на різних відчйтах. З Галею Чикаленко також по знайомилась тоді, хоч лише по біжно. На розмові між викла дами, на моїй одній чи двох картках до неї в Київ на Марі- їнську Благовіщенську 94, та на її відповіді у мій рідний Сене- чів у Карпатах, закінчилося на ше знайомство, що відновило ся аж за два десятки літ на чу жині. До Швайцарії виїздить моло денька Галя Чикаленко ще таки 1904 р. і на протязі трьох літ студіює природничі науки на університетах Лозанни та Же неви. Звідти ж виїздить впро довж двох років влітку до Па рижа, щоб покінчити шести місячні курси в „Ст. Воґт ла Гонюл“. Студіює вона у зна менитих професорів Швайцарії і Франції — як Дюфруа та Дю- парк, приятелює з Моріцом Лю- геон. Живе близько з своїми чужоземними товаришками та гостює у них, як от у Женевєви Аструґ з Ексу, про яку і в піз ніших часах згадує. Знайомить ся зі славним письменником Фредеріком Містралем. У 1909 році виїздить на дальші студії до Англії. Міняє вона факультет і в 1914 р. закінчує в Едінбурґу в Шотляндії історичномово- знавчі студії з степенем “мастер оф артс” і з нагородою проф. Балфура, визначного англійсь кого вченого і парляментари- ста. Такі нагороди признавали аб- сольвентам, що відзначалися особливими здібностями і знан ням. Небагато наших жінок кін чало тоді високі школи і мало українок виїздило на загранич- ні університети центральної Ев- ропи до Швайцарії, Франції, Австрії чи Німеччини, а до Ан глії зовсім мало. Знаю лише дві жінки тодішної генерації сту денток, що кінчили англійські високі школи — це Ганна Чика ленко і письменниця Ліна Фе- дорович-Малицька — обі ви соко освічені і заслужені наші громадянки. Писати починає Ганна підчас студій в Едінбурґу. Все нове що бачила кругом себе в країні високої, старої культури, все інтересне, що стрічала підчас своїх студій і дослідів, стає те мою її дописів та фейлетонів, які шле у Київ, до редакції “Ра ди”. На прохання професора Михайла Грушевського, який видавав тоді з Франком у Льво ві “Літературно Науковий Віст- ник” перекладає з французько го “Спогади й оповідання” Фре- деріка Містраля, а з англійсь кого “Ірляндію” Етса. Перекла ди ці появилися у “Вістнику” 1912 та 1914 pp. Закінчивши студії в Едінбур ґу вертається на Україну до батьків, та незабаром потім розгоряється перша світова війна. По революції стає до праці на педагогічному полі, але лю дини з таким знанням мов і звязками потребували на іншо му пості в молодій українській державі. У 1918 р. виїздить во на з українською дипломатич ною місією до Швайцарії і пра цює в посольстві в Берні аж до його ліквідації, зразу за послу- вання Е. Лукасевича, потім М. Василька. Заходом посольства велася й видавнича праця. Всі видані посольством публікації, що мали інформувати чужин ний світ про українську справу, перекладає на чужі мови Ганна Чикаленко ■— між іншим “Гео графію України” Степана Руд- ницького та “Статистику Укра їни” Мирона Кордуби. Викори стовуючи свої давні звязки і знання країни, робить великі Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top