Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
вої кімнати при Театинській ву лиці, де я постійно вчилась. По одягу й поведінці молодого то вариства зразу пізнала я, що вони не галичани. І скоро знала я, (скорше, як мої Гімназійні мудрощі), що той веселий гурт — це курсистки і студенти з Придніпрянщини, що приїхали на університетські курси до Львова. Що красуня з матовим обличчям, карими очима і буй ним, чорним волоссям — де Ма руся Дверниіцька, кучерява, стрижена бльондинка це Ан- дрієська, а дві скромненько о- дягнені і гладенько зачесані курсистки та чорнявий хлопець- •підросток — це діти Чикален- ка. (Про мецената Євгена Чи- каленка ми вже тоді в Галичині знали). Таксамо довідалась я, що о- грядний бородатий дядя це Кривенкж, стрункий високий бльондин із козацьким вусом — це Деркач, молоденький румя- ний студент — це Демко Розоїв, а інші два це Дорошенки, Дми тро і Володимир (чи ж .вони на щадки гетьмана Петра, про я- кого я саме вчуся? — не давала мені спокою молодеча ціка вість). Бачила я їх часто з Настею Грінченко, що студіювала тоді у Львівськім університеті та з Даркою Шухевич, яких знала я з „Кружка українських дівчат”. Найбільш притягала мою увагу худорлява, скромна курсистка, з глибокими, розумними очи ма — Галя Чикаленко. Як попасти мені в той гурт, як познайомитись з ними? При дніпрянські курсистки мали для нас, галичанок стільки приман- чивого, будили особливе заїн- тересування. А я лише гімнази стка, ще навіть не студентка, а тут і студентам не всім вільний вступ на виклади! Курси були призначені в першу чергу для студентів із Придніпрянщини. На курси таки вдалося мені попасти, хоч аж по моїх іспи тах — просто пішла до проф. Грушевського і попросила. І враз із киянами слухала викла дів проф. Грушевського, Фран ка, Івана Раковського, Миколи Ганкевича, Хведора Вовка, оди нокого викладача, що приїхав зза кордону. Для студентів з Великої України мали ці викла ди спеціяльну цінність не лише тому, що майже всі відносили ся до ділянки українознавства: історії, літератури та етногра фії України, яких не доводило ся слухати під російською зай- манщиною, а якщо так, то не в такому насвітленні, але голов но тому, що викладів з усіх ді лянок науки слухали в україн ській мові, що для них, студен тів російських університетів, було незвичною і дуже приєм ною новістю. Мене найбільш ці кавили виклади проф. Вовка, з антропології та етнології; ви кладів інших професорів дово дилося чути нераз і перед тим на різних відчйтах. З Галею Чикаленко також по знайомилась тоді, хоч лише по біжно. На розмові між викла дами, на моїй одній чи двох картках до неї в Київ на Марі- їнську Благовіщенську 94, та на її відповіді у мій рідний Сене- чів у Карпатах, закінчилося на ше знайомство, що відновило ся аж за два десятки літ на чу жині. До Швайцарії виїздить моло денька Галя Чикаленко ще таки 1904 р. і на протязі трьох літ студіює природничі науки на університетах Лозанни та Же неви. Звідти ж виїздить впро довж двох років влітку до Па рижа, щоб покінчити шести місячні курси в „Ст. Воґт ла Гонюл“. Студіює вона у зна менитих професорів Швайцарії і Франції — як Дюфруа та Дю- парк, приятелює з Моріцом Лю- геон. Живе близько з своїми чужоземними товаришками та гостює у них, як от у Женевєви Аструґ з Ексу, про яку і в піз ніших часах згадує. Знайомить ся зі славним письменником Фредеріком Містралем. У 1909 році виїздить на дальші студії до Англії. Міняє вона факультет і в 1914 р. закінчує в Едінбурґу в Шотляндії історичномово- знавчі студії з степенем “мастер оф артс” і з нагородою проф. Балфура, визначного англійсь кого вченого і парляментари- ста. Такі нагороди признавали аб- сольвентам, що відзначалися особливими здібностями і знан ням. Небагато наших жінок кін чало тоді високі школи і мало українок виїздило на загранич- ні університети центральної Ев- ропи до Швайцарії, Франції, Австрії чи Німеччини, а до Ан глії зовсім мало. Знаю лише дві жінки тодішної генерації сту денток, що кінчили англійські високі школи — це Ганна Чика ленко і письменниця Ліна Фе- дорович-Малицька — обі ви соко освічені і заслужені наші громадянки. Писати починає Ганна підчас студій в Едінбурґу. Все нове що бачила кругом себе в країні високої, старої культури, все інтересне, що стрічала підчас своїх студій і дослідів, стає те мою її дописів та фейлетонів, які шле у Київ, до редакції “Ра ди”. На прохання професора Михайла Грушевського, який видавав тоді з Франком у Льво ві “Літературно Науковий Віст- ник” перекладає з французько го “Спогади й оповідання” Фре- деріка Містраля, а з англійсь кого “Ірляндію” Етса. Перекла ди ці появилися у “Вістнику” 1912 та 1914 pp. Закінчивши студії в Едінбур ґу вертається на Україну до батьків, та незабаром потім розгоряється перша світова війна. По революції стає до праці на педагогічному полі, але лю дини з таким знанням мов і звязками потребували на іншо му пості в молодій українській державі. У 1918 р. виїздить во на з українською дипломатич ною місією до Швайцарії і пра цює в посольстві в Берні аж до його ліквідації, зразу за послу- вання Е. Лукасевича, потім М. Василька. Заходом посольства велася й видавнича праця. Всі видані посольством публікації, що мали інформувати чужин ний світ про українську справу, перекладає на чужі мови Ганна Чикаленко ■— між іншим “Гео графію України” Степана Руд- ницького та “Статистику Укра їни” Мирона Кордуби. Викори стовуючи свої давні звязки і знання країни, робить великі Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top