Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Добоі дівчатка Мала Оля лежить в ліжку і сумує. Оце вона вже другий тиждень так лежить, а лікар сказав, що тих тижнів має бути шість. Олі так нудно. Вона рахує на пальчиках: один, два, три і т.д. О! Коли б скоріше ці тижні пе релетіли! Коли б бодай сього днішній день скоріше минув. Цей день особливо сумний для Олі. Вона лежить одна, однісь- ТАРАСОВЕ СВЯТО Почалося в школі свято — Деклямує Опанас, Як за Рідний Край багато Натерпівсь Кобзар-Тарас. Он його портрет у квітах, В хоруговках на стіні Перед ним співають діти, Мов пташата на весні. І ясніє понад ними Милий усміх Кобзаря, Понад дітками малими Сяє ясно, мов зоря. (б. х. — р. з.) ка в хаті, а там здорові, щасли ві діти сьогодні влаштовують свято Тараса Шевченка. Дівчат ка, її подруги і хлопчики, шко лярі в українських, народніх строях виступають на сцені “Народнього Дому”, співають, деклямують, виводять танки. А вона, Оля, ось у ліжку, са ма одна. Коли б так, хоч здале ка могла побачити це свято! Оля так дуже любить цього по ета; так бажала скласти китич ку квіток біля Його портрету; так вивчала вірші і пісні. І от сталося нещастя. Вертаючись зі школи впала на хіднику, бо бу ло дуже слизько і вивихнула собі в коліні ніжку. О! Як це їй боліло! Але ще більше боліло те, що не зможе вже виступати на святі, не зможе брати в ньо му участи. Забандажована й за гіпсована ніжка вже більше не болить і лікар запевняє, що Оля незабаром зможе вправлятись і танцювати, як давніше. Проте Олі сумно, дуже сумно. їй чо мусь збирається на плач. При кро їй, що вона така сама, така одинока в цей святочний день. Але тут нагло почула якийсь гамір, хтось йде. Певно мамуся. — Коли ні! — Голоси, гамір. Зі шумом отворяються двері і вбі гають товаришки Олі: Дар ця, Марійка, Лідочка. Вони такі свіжі, зарумянілі, видно бігли. Припали до ліжеч ка Олі, вітаються. А Оля і сло ва не може промовити, так уті шилась, тільки в ручки плеще й обіймає одну по одній. В тім вона спостерегла, що вони ма ють зі собою якісь пакунки. — Дівчатка, що це? Що ви маєте зі собою? Чи можна ба чити? — О, ні! не тепер! — каже Марійка. — Це наша несподіванка для тебе, Олю — додала Дарця. — Ми якраз вертаємось зі свята Тараса Шевченка і от скортіло нам заглянути до тебе — так Лідочка. Тай загомоніли всі три нараз, розповідаючи, як це було чу дово. Але Марійка перервала цей гамір, сплеснувши в долоні: — Досить того! До роботи, дівча та! Олю даруй, ми на хвилинку щезнемо в кухні. Та й пішли. А Оля не знає, що гадати, така зацікавлена, та ка зворушена. — Ох! — які ра до вискочила б із ліжка й по дивилася крізь щілинку: що це вони там роблять у кухні? А по тім, так за хвилинку, а може за пять хвилин (або я знаю!) на гло затих гамір у кухні. Оля аж віддих у собі заперла. — Що це буде? Що це буде? — І відкрилися двері. Що за диво! А то вони вже вспіли пере одягнутися в свої народні строї; у стрічках, віночках. Наперед повагом іде Дарка з Марійкою і несуть малий портрет Тараса Шевченка, а за ними Лідочка з китицею квітів. Ставлять пор трет на столику біля Олі і кла дуть квіти. А потім зачинають свято. Цілком так, як там у “На роднім Домі”, як на сцені. Насамперед співають: — “Са док вишневий коло хати”. Потім Дарця деклямує: “Учі теся, брати мої, думайте, чи тайте”. А Марійка виголошує вірш: “Село, і серце відпочине — Се ло на нашій Україні” А на закінчення свята ще ви вели танок “Катерину”. — А хвора Оля лежить і дивиться і радується і не може досить на тішитись. їй так хочеться, і смі ятися, і плакати з радости. О! яка вона щаслива! Зайняті святом дівчатка навіть не спостереглись, як легенько отворилися двері і увійшла ма- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
