Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Добоі дівчатка Мала Оля лежить в ліжку і сумує. Оце вона вже другий тиждень так лежить, а лікар сказав, що тих тижнів має бути шість. Олі так нудно. Вона рахує на пальчиках: один, два, три і т.д. О! Коли б скоріше ці тижні пе релетіли! Коли б бодай сього днішній день скоріше минув. Цей день особливо сумний для Олі. Вона лежить одна, однісь- ТАРАСОВЕ СВЯТО Почалося в школі свято — Деклямує Опанас, Як за Рідний Край багато Натерпівсь Кобзар-Тарас. Он його портрет у квітах, В хоруговках на стіні Перед ним співають діти, Мов пташата на весні. І ясніє понад ними Милий усміх Кобзаря, Понад дітками малими Сяє ясно, мов зоря. (б. х. — р. з.) ка в хаті, а там здорові, щасли ві діти сьогодні влаштовують свято Тараса Шевченка. Дівчат ка, її подруги і хлопчики, шко лярі в українських, народніх строях виступають на сцені “Народнього Дому”, співають, деклямують, виводять танки. А вона, Оля, ось у ліжку, са ма одна. Коли б так, хоч здале ка могла побачити це свято! Оля так дуже любить цього по ета; так бажала скласти китич ку квіток біля Його портрету; так вивчала вірші і пісні. І от сталося нещастя. Вертаючись зі школи впала на хіднику, бо бу ло дуже слизько і вивихнула собі в коліні ніжку. О! Як це їй боліло! Але ще більше боліло те, що не зможе вже виступати на святі, не зможе брати в ньо му участи. Забандажована й за гіпсована ніжка вже більше не болить і лікар запевняє, що Оля незабаром зможе вправлятись і танцювати, як давніше. Проте Олі сумно, дуже сумно. їй чо мусь збирається на плач. При кро їй, що вона така сама, така одинока в цей святочний день. Але тут нагло почула якийсь гамір, хтось йде. Певно мамуся. — Коли ні! — Голоси, гамір. Зі шумом отворяються двері і вбі гають товаришки Олі: Дар ця, Марійка, Лідочка. Вони такі свіжі, зарумянілі, видно бігли. Припали до ліжеч ка Олі, вітаються. А Оля і сло ва не може промовити, так уті шилась, тільки в ручки плеще й обіймає одну по одній. В тім вона спостерегла, що вони ма ють зі собою якісь пакунки. — Дівчатка, що це? Що ви маєте зі собою? Чи можна ба чити? — О, ні! не тепер! — каже Марійка. — Це наша несподіванка для тебе, Олю — додала Дарця. — Ми якраз вертаємось зі свята Тараса Шевченка і от скортіло нам заглянути до тебе — так Лідочка. Тай загомоніли всі три нараз, розповідаючи, як це було чу дово. Але Марійка перервала цей гамір, сплеснувши в долоні: — Досить того! До роботи, дівча та! Олю даруй, ми на хвилинку щезнемо в кухні. Та й пішли. А Оля не знає, що гадати, така зацікавлена, та ка зворушена. — Ох! — які ра до вискочила б із ліжка й по дивилася крізь щілинку: що це вони там роблять у кухні? А по тім, так за хвилинку, а може за пять хвилин (або я знаю!) на гло затих гамір у кухні. Оля аж віддих у собі заперла. — Що це буде? Що це буде? — І відкрилися двері. Що за диво! А то вони вже вспіли пере одягнутися в свої народні строї; у стрічках, віночках. Наперед повагом іде Дарка з Марійкою і несуть малий портрет Тараса Шевченка, а за ними Лідочка з китицею квітів. Ставлять пор трет на столику біля Олі і кла дуть квіти. А потім зачинають свято. Цілком так, як там у “На роднім Домі”, як на сцені. Насамперед співають: — “Са док вишневий коло хати”. Потім Дарця деклямує: “Учі теся, брати мої, думайте, чи тайте”. А Марійка виголошує вірш: “Село, і серце відпочине — Се ло на нашій Україні” А на закінчення свята ще ви вели танок “Катерину”. — А хвора Оля лежить і дивиться і радується і не може досить на тішитись. їй так хочеться, і смі ятися, і плакати з радости. О! яка вона щаслива! Зайняті святом дівчатка навіть не спостереглись, як легенько отворилися двері і увійшла ма- Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
