Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Усіх, хто знав Марію з Сочин ських Федак, жінку знаного дія ча у Львові, незвичайно засуму вала вістка про її смерть на емі грації. Вона належала до тих українських жінок, що своєю активністю і кожночасною до помогою клала тривалі підва лини під розвиток нашого гро мадського життя у Львові і взагалі Західній Україні. Вона завжди готова була включити ся в кожну вартісну і потрібну кампанію і раз узявшись за щось, проводила справу з енту- зіязмом і витривалістю. Знав ши її довгими роками особисто і мавши нагоду працювати з не забутньої памяти Покійною, тут хотіла б я згадати про свої зустрічі з нею на терені Україн ської Захоронки у Львові, де нам обом доводилось працюва ти. Можна сказати, що Марія Фе дак, майже половину свого життя, так, чи інакше присвяти ла діяльності, звязаній з існу ванням згаданої організації. Українська Захоронка це було товариство, яке втримувало близько десять садків з трьома сотнями дітей. Товари ство було в вічних клопотах, як і де роздобути кошти на втри мання такої скількости дітей і осіб конечних для їх догляду і виховання. Тут треба було оплачувати і приміщення для захоронок і їх влаштування, платити за догляд над ними, що все творило великі кошта. Тіль ки навчання дітей ішло справ но, завдяки тому, що Рідна Школа, перебрала на себе опла ту вчительок. Гроші на всі інші видатки, впливали з членських вкладок, з добровільних по жертв громадянства, та всяких спеціяльно на те влаштовува них імпрез. Раз на рік, невели ку дотацію давала міська упра ва. Вона виносила 2-3 тисячі зо лотих і була справді мінімальна в порівнанні з 75 тисячами, що їх діставали польські і 25 тися чами, що їх діставали жидів ські захооонки. Треба було справді жертвен- ної праці управи, щоб звести якось усі кінці до купи і вихо вати з дітей свідомих і корис них громадян. Хоч усі члени ви ділу мали завжди повно клопо тів, найбільше бувало їх усе у Марії Федак, яка завідувала ка сою Захоронки. Хоч ми й хоті ли вибрати її головою товари ства, вона на те не погоджува лась і вперто сама трималася на свому пості, свідома того, що він у даних умовах найважні- ший. Бо гроші на Захоронку му- сіли бути все, навіть тоді, коли їх не було і не можна було ніде дістати. Тут власне Марія Фе дак рятувала кожну ситуацію, завжди орієнтуючись у тому, як знайти найкращий вихід. Засідання управи Захоронки відбувалися що тижня. Коли бувало покійна заставала кіль ка пань з виділу на веселій гу- тірці, зараз обіцювала, що про читає касовий звіт і всі негайно споважніють. Бували в Захоронці дуже критичні ситуації. Виринали думки, чи не зректися опіки над українськими дітьми і від дати їх під заряд міста. У та ких моментах Марія Федак за являла: — Доки я тут, польські орли не будуть висіти на стінах Захоронки. Вона піддавала но ві ідеї і віз Захоронки котився далі місяцями і роками. Мені доводилося працювати з Покійною впродовж 17 років і я завжди подивляла її велику енергію, якої не могли зламати, ні важкі родинні переживання (увязнення сина Степана за а- тентат на Пілсудського), ні без настанні поліційні труси й аре- АМЕРИКАНКИ ВІДВІДАЛИ НІМЕЧЧИНУ Уряд західно-німецької рес- публики запросив чільних аме риканських діячів відвідати країну та переконатись про її потреби та відбудову. В деле гації взяло участь шість жінок. Між ними були: голова Гене ральної Федерації Жіночих Клюбів, п. Алґрін, суддя Сара Гюдж із Тексасу, б. голова Жі- Марія Федак, з роду Сочинських штування, які були в домі Фе- даків на денному порядку. В тих умовинах Пок|ййа виховала не тільки своїх власних дітей на правдивих патріотів і примір- них громадян, але намагалася робити те саме з дітьми, дору ченими їй опіці. Востаннє довелось мені зу стрітися з Покійною у Відні 1944 р. Вона була та сама, не- зломана ні роками, ні вбив ством її зятя полк. Євгена Коно- вальця, ні воєнними іґереживан-і нями. Вона була певна, що ще вернеться до Львова і буде ра діти розвитком нашого грома дянського життя. Хай цей короткий спомин бу де від мене китичкою цвітів на могилу визначної українки! нок Професіоналісток, Дорота Ріфлер із Ню йорку, член у- прави Ліги Жінок-Виборців, Дорота Феррібі, голова Ради Муринських жінок. Вони побу вали в Бон, Франкфурті й Бер ліні та реферують тепер най- пекучіші проблеми Німеччини у своїх журналах. Одною з них уважають проблему втікачів із Східньої Німеччини, яких приг буває около 20.000 місячно. Олена Гординська. По всьому світі.. Марія Федак
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
