Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Із листів до Редакції Більше вишивки! (Уривок із листа) Взявши число в руки, я зви чайно в першу чергу шукаю за “вишивковою” сторінкою. Нею дуже інтересуюся, а вона на жаль досить убога. В найнові ших числах трактована тільки як мотив до стилізації. А я, і таких як я є багато, які хотіли б пізнати і вивчити основно все, що тільки доступне про україн ське народне мистецтво, а пере дусім вишивку. Отже, якщо б “Н.Ж.” схотіло ту нашу тугу заспокоїти, умі щуючи ряд систематичних стат- тей про вишивкарство, його етапи розвою, регіональну окремішність, зрізничковання поміж поодинокими стилями, підчеркнення характеристичних рис поодиноких груп, їх стіби, їхню кольористику із заподан- ням у числах красок, які вхо дять у засяг даної групи, умі щуючи хоч один зразок старо го, строгого стилем узору в по одинокім числі, а тільки як до даток уміщувати проекти для стилізації й адаптації до нових форм — то тоді “Н.Ж.” спов-- нило б велику ролю. Із дотепе рішніх “вишивкарських” сторі нок тяжко для ляіка створити собі ясний обоаз і позбутися навалу “сумнівів”, як прийдеть- другого подружжя. Та дотепе рішні історичні джерела не ви явили того, а невеличка кни жечка не претендує на вичерп ну наукову працю. Це популяр ний нарис, що після “Стрибо- жої внуки” Федора Дудка, знов опрацьовує життєписні дані укпаїнської княжни. Тому кожен український про яв для опису й досліду цієї на шої землячки, що стала коро левою Франції, слід повитати. Книжечка М. Небелюка мабуть стала поштовхом до того, що Союз Укоаїнок Фоанції з наго ди Різдвяного Базаоу М.М.М. у 1952 видав листівку з порт ретом Анни Ярославни. Л. Б. ся вибрати якийсь взір. Отже скільки Ви не писали б і що Ви не писали б про вишивки — ні коли не буде забагато. Але візьміть якусь систематику й основно перейдіть і проілюс труйте усі стилі! др. Марія Кознарська, Рочестер, Н. Й. Чи маємо вводити в себе чужі звичаї? Минуло вже чотири роки, як я з родиною живу в Америці. Нові умовини побуту примуси ли нас до різних змін у щоден ному житті. Клімат змінив у де чому наш харч і одяг, а госпо дарські машини улегшили мою господарку. Навіть до чужої мови вже привикла і частинно її опанувала. Але відносно впровадження чужих звичаїв до моєї хати рішуче застеріга юся. Ніхто мене не переконає, що зміна місця поселення має вплинути на зміну наших дав ніх звичок, що маємо приноро- влюватись у себе, у своїх чоти рьох стінах, до чужого окру- ження. Маю тут на думці легку пропаганду за чоловічою по міччю у домашній господарці, що її бачу у фейлетоні „Різд вяний дарунок" у січневому чи слі „Нашого Життя". Мої особисті аргументи про ти цього чужого звичаю ось які: мій чоловік, як і багато йому подібних нових емігран тів у середньому віці, ніколи у своєму житті фізично не пра цював. То ж багато самовідре чення й труду коштувало його перешкодити себе з правника на столярського помішника. Він не нарікає і не почуває се бе здеклясованим. Навпаки, на віть здоровілий став, відколи покинув сидячу працю. Але як повернеться з роботи додому, я стараюсь відтворити для ньо го давню домашню атмосферу, таку, як мав у себе в краю. Хо чу, щоб забув про те, що му сить важко працювати, хочу, щоб був тоді собою, щоб мав час на відпочинок, громадську роботу, лектуру. Кухня-горшки — то моя ділянка. Не хочу, щоб він навіть знав, скільки труду вимагає зладЖення обіду, що його застає на Дбайдиво накри тому'столі, jftc [ давніше. Мій чоловік не буде змивати посу ди, так як Марко в „Різдвяному дарунку". Думаю, що багато жінйк по годжується з моїм поглядом відносно безкритичного вве дення чужих звичаїв до наших хат. Стефа К., Канада Це була справжня казка... Продумую над тим, чому в нас так не цінять танкового ми стецтва... От хочби “Бабусину казку”, що її поставила Вален тина Переяславець для нашої дітвори. Яка це була роскіш! Дитяче свято св: Миколая, що вже стало в нас шаблоном, вона зуміла так гарно оживити. Ба буся розказує маленькій внучці про чар св. Миколаївської ночі, сподівання дітей, красу сніжної природи в рідному краю. її опо відання переплітають балетні групи ангеликів, зірок, чорти ків, поміж те йдуть гри снігом і снігові баби. Це все в чудових костюмах та дбайливо виведе не. З якою жвавістю відограли це діти і як захоплено сприйня ла це заля! А тут немає ніодного відгуку на такий виступ! Можливо, що немає в нас знавців танкового мистецтва, що зуміди б оцінити стиль такого виступу. Але є пе дагоги, що повинні б зрозуміти вагу такої високо-мистецької картини для нашої дітвори. Не вже ніхто з них не відчув по треби підкреслити виховне зна чення такої пєски? Те ж саме з “Балем у княжни Сніжки”, що його майже в тому самому часі поставив Пласт м. Ню Йорку за керівництва п, Евстахії Гойдиш. А така оцінка потрібна не тіль ки виконавцям, що в ній знай дуть признання і думку загалу. Але могла б бути поштовхом до,-вистав в інших місцевостях для дитячих громад; Ірина Домбчевська, Бруклин, Н. ,Й. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
