Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З лябораторії життя З циклю: Ми й Америка Дні пливуть так швидко і так рідко доводиться мені посиді ти в кімнатці та подумати. Або як сьогодні: постояти при вікні й подивитися в світ. Внизу фабрика і її брудно- червоні мури, перед нею рядки і рядки авт. Як різнокольорові черепахи поприсідали й заси пали зарінок над рікою Ді: тройт. Вигріваються в сонці оці модерні тварини — маши ни. А за їх спиною ріка Дітройт зеленіє аквамарінними водами. Виглядає якби була ціла спіне на великими хвилями. А на другому березі Віндзор. Оба міста: Дітройт і Віндзор розді лені рікою і виглядають як брат і сестра, що їх розділила границя. Брат і сестра... Думаю про те, скільки нас отак розді лила ріка життя й одні тут^ а другі там, хоч би от у Дітройті й Віндзорі. Проте: хоч як від ділені та всі ми однакові: має- туди вишиті кірсетки, блискучі лелітки, білі попередниці, за кручене і випущене волосся. І Василю Григоровичу Кричев- ському, який 'був відомим знав цем укр. костюму і тонко відчу вав його стиль, ириходилось вести боротьбу, досить сильну, за народні традиції і шляхотну простоту нашого костюму. Дуже ціную Миколу Бутови- ча, як артиста і як добре мені знану людину, і тим дивніше мені, що в нас обох із Лівобе режжя такі, діяметрально про тилежні погляди щодо жіночо го українського вбрання, й мені цікаво як це могло статись? Але це очевидно — його ін дивідуальний погляд! Бо в ін ших малярів і графіків як напр. Петра Холодного (мол.), Мирона Левицького, жінки в укр. костюмах, такі чарівно- елегантні, що ясно, що ці мист- ul бачуть .відчувають і переда ють красу української жіночої постаті, зовсім інакше ЯК описує М. Бутович, мо такі ж прикмети й вади, , де б не були. Так, такі самі. Пригадую собі недавню розмову з одним „приятелем", якого я задумала включити у свій задуманий цикль. Та він зажадав, щоб я не писала про його особу, а про ідеї і працю в будьякому нашому американському цен трі. Мовляв: вийде вірніше. А головне: люди менш негоду - ватимуть на нього і ворогува тимуть. За що? запитала я. За те, що він такий, якого я тут описала. Так, ми не любимо тих, що виростають понад по- зем, а ще більш не любимо, ко ли про них пишуть чи гово рять. Це він добре врахував. Та тоді мій цикль не дав би живої, творчої людини, а став би хіба книгою протоколів. Ні, я таки вирішила докінчити своє діло. Бо мій „приятель" (приватно ми не приятелюємо, а тільки зустрічаємось при су спільній праці, але по-амери- канськи „фринд“ те саме що добрий знайомий) знаходить ся дійсно в кожному нашому скупченні. Пригляньтесь до нього, а в його рисах знайдете організатора чи громадського працівника вашого власного міста. Мій Приятель приїхав до Ді- тройту два роки тому. Чоловік, жінка та четверо дітей. Англій ське як у багатьох із нас: по- чатки. По кількох місяцях шу кання він находить працю за фахом, тобто за інтелігент ським фахом в ділянці, що примикає до його, отже як кресляр у будівельній фірмі. За кілька місяців ви бачите йо го вже шефом відділу, що за тверджує пляни й креслення інших. По році він купив дім. На спілку з родиною дружини та на сплати. Тяжко дітей году вати в чужій хаті — змінім так слова приповідки. Так роблять майже всі сімейні ЛЮди. Не паю чи в усіх містах, але в нас то стиль. В тому часі в Дітройті най шовся гурток давних, чи там „старих" пластунів, бо вони й до нині пластуни і як і мій При ятель одягають час від часу короткі штанці та їдуть на пла стові зустрічі і співають з Бур лаками чи Лісовими Чортами бадьорих, молодечих пісень. Отож до цього гуртка й нале жав він і вони зараз же присту пили до виконання поважного діла: купили дім на пластову домівку. Ви заходите там, правда? Бо ви не мусите бути пластуном, щоб сидіти в про сторій кімнаті й поринати в мрії-спогади з Батьківщини, дивлячись на малюнки на сті нах. Це тонкий пензель Коза ка вивів дві-три смереки, пере лаз, там серну в бігу, тут зно ву пластуна чи пластунку. Але вам доволі. Ви сидите на засі данні одного з товариств, що користується привілеєм сходи тися в пластовій домівці і за мість слухати нуднуватої про мови котрогось там — ви мріє те про Карпати, Сокіл і молоді дні. Так оце ви сидите на засідан ні й слухаєте виводів мого При ятеля. Він знову щось органі зує, щось будує, щось основує. Є люди, що являються вродже ними будівничими. Так як є творці-мистці. Одні будують реальні, матеріяльні вартості, другі духові, в сфері чуття й думання. Але мій Приятель на лежить до перших. Він будів ничий життя і його тверезих вартостів. Він організує това риство професіоналістів. Оче видно, що рухливість свою во но завдячує не йому одному,, бож і тут їх гурток. Але ж він мотор. Слухаючи, як говорить, можете уявити собі гомін ма шин і шум трансмісій. Це тим легше, що ми в Дітройті, де це належить до стилю. Потім я дістаю телефоном Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
