Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
З лябораторії життя З циклю: Ми й Америка Дні пливуть так швидко і так рідко доводиться мені посиді ти в кімнатці та подумати. Або як сьогодні: постояти при вікні й подивитися в світ. Внизу фабрика і її брудно- червоні мури, перед нею рядки і рядки авт. Як різнокольорові черепахи поприсідали й заси пали зарінок над рікою Ді: тройт. Вигріваються в сонці оці модерні тварини — маши ни. А за їх спиною ріка Дітройт зеленіє аквамарінними водами. Виглядає якби була ціла спіне на великими хвилями. А на другому березі Віндзор. Оба міста: Дітройт і Віндзор розді лені рікою і виглядають як брат і сестра, що їх розділила границя. Брат і сестра... Думаю про те, скільки нас отак розді лила ріка життя й одні тут^ а другі там, хоч би от у Дітройті й Віндзорі. Проте: хоч як від ділені та всі ми однакові: має- туди вишиті кірсетки, блискучі лелітки, білі попередниці, за кручене і випущене волосся. І Василю Григоровичу Кричев- ському, який 'був відомим знав цем укр. костюму і тонко відчу вав його стиль, ириходилось вести боротьбу, досить сильну, за народні традиції і шляхотну простоту нашого костюму. Дуже ціную Миколу Бутови- ча, як артиста і як добре мені знану людину, і тим дивніше мені, що в нас обох із Лівобе режжя такі, діяметрально про тилежні погляди щодо жіночо го українського вбрання, й мені цікаво як це могло статись? Але це очевидно — його ін дивідуальний погляд! Бо в ін ших малярів і графіків як напр. Петра Холодного (мол.), Мирона Левицького, жінки в укр. костюмах, такі чарівно- елегантні, що ясно, що ці мист- ul бачуть .відчувають і переда ють красу української жіночої постаті, зовсім інакше ЯК описує М. Бутович, мо такі ж прикмети й вади, , де б не були. Так, такі самі. Пригадую собі недавню розмову з одним „приятелем", якого я задумала включити у свій задуманий цикль. Та він зажадав, щоб я не писала про його особу, а про ідеї і працю в будьякому нашому американському цен трі. Мовляв: вийде вірніше. А головне: люди менш негоду - ватимуть на нього і ворогува тимуть. За що? запитала я. За те, що він такий, якого я тут описала. Так, ми не любимо тих, що виростають понад по- зем, а ще більш не любимо, ко ли про них пишуть чи гово рять. Це він добре врахував. Та тоді мій цикль не дав би живої, творчої людини, а став би хіба книгою протоколів. Ні, я таки вирішила докінчити своє діло. Бо мій „приятель" (приватно ми не приятелюємо, а тільки зустрічаємось при су спільній праці, але по-амери- канськи „фринд“ те саме що добрий знайомий) знаходить ся дійсно в кожному нашому скупченні. Пригляньтесь до нього, а в його рисах знайдете організатора чи громадського працівника вашого власного міста. Мій Приятель приїхав до Ді- тройту два роки тому. Чоловік, жінка та четверо дітей. Англій ське як у багатьох із нас: по- чатки. По кількох місяцях шу кання він находить працю за фахом, тобто за інтелігент ським фахом в ділянці, що примикає до його, отже як кресляр у будівельній фірмі. За кілька місяців ви бачите йо го вже шефом відділу, що за тверджує пляни й креслення інших. По році він купив дім. На спілку з родиною дружини та на сплати. Тяжко дітей году вати в чужій хаті — змінім так слова приповідки. Так роблять майже всі сімейні ЛЮди. Не паю чи в усіх містах, але в нас то стиль. В тому часі в Дітройті най шовся гурток давних, чи там „старих" пластунів, бо вони й до нині пластуни і як і мій При ятель одягають час від часу короткі штанці та їдуть на пла стові зустрічі і співають з Бур лаками чи Лісовими Чортами бадьорих, молодечих пісень. Отож до цього гуртка й нале жав він і вони зараз же присту пили до виконання поважного діла: купили дім на пластову домівку. Ви заходите там, правда? Бо ви не мусите бути пластуном, щоб сидіти в про сторій кімнаті й поринати в мрії-спогади з Батьківщини, дивлячись на малюнки на сті нах. Це тонкий пензель Коза ка вивів дві-три смереки, пере лаз, там серну в бігу, тут зно ву пластуна чи пластунку. Але вам доволі. Ви сидите на засі данні одного з товариств, що користується привілеєм сходи тися в пластовій домівці і за мість слухати нуднуватої про мови котрогось там — ви мріє те про Карпати, Сокіл і молоді дні. Так оце ви сидите на засідан ні й слухаєте виводів мого При ятеля. Він знову щось органі зує, щось будує, щось основує. Є люди, що являються вродже ними будівничими. Так як є творці-мистці. Одні будують реальні, матеріяльні вартості, другі духові, в сфері чуття й думання. Але мій Приятель на лежить до перших. Він будів ничий життя і його тверезих вартостів. Він організує това риство професіоналістів. Оче видно, що рухливість свою во но завдячує не йому одному,, бож і тут їх гурток. Але ж він мотор. Слухаючи, як говорить, можете уявити собі гомін ма шин і шум трансмісій. Це тим легше, що ми в Дітройті, де це належить до стилю. Потім я дістаю телефоном Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
