Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Катерина Антонович Українська дівчина (До статті Миколи Бутовича в ч. З “Нашого Життя”, 1953) Прекрасний проект костюму “Ягілки” до балету “Дід-Ладо” М. Бутовича повний життя, во гню і руху. Але, встає питання, поскільки він можливий для виконання театральним костю мером, і як потім він буде ви глядати? Думаю, як вкінці зав важує і сам автор, що “ся не дасть“ зробити, і це дуже сумно, бо на рисунку він чудо вий! Але з статтею багато в дечо му не можна погодитись! Перше і головне з думкою автора що є “монументальне”. Монументальне зовсім не є “балван” без форми: “ноги як колоди, сорочка до кісток, кір- сетка плескатими складами, стрічки як дошка”, “суне вули цею”. Монументальний може бути елегантний, вишукано гарний у лініях і формах, бездоганний у пропорціях як грецькі статуї. А є багато монументів, величез них одоробал, що грубі, не зграбні, дійсно “балвани”, але зовсім не монументальні! В них, не дивлячись на великість, немає сили, немає вишуканих ліній, пропорцій і форм, які ро блять річ монументальною! Можливо, ЩО 'В селі де жив автор і були такі дівчата, як він описує. Зрештою в різних міс цевостях, бувають і різні типи — Україна велика! Але казати загалом, що наші дівчата “бал вани” і що український костюм є “зорово тяжкий” не можна. З цим ніяк не можна погоди тись. Я бувала по селах Харківщи ни, Чернігівщини, Київщини і Полтавщини (в тому селі оче видно не була, де автор бачив своїх “вернигор”, бо я їх не завважила!). У мене цілком ін ше враження від наших дівчат. Бувають іноді опецькуваті, але по більшій части стрункі: кір- сетка “общикнута”, гарно об лягає стан, широкі рукави со рочки, як і пишні склади ззаду, роблять стан тоненьким, плахта хоч із грубого матеріялу, але досить тісно охоплює ноги і підкреслює кожен їх рух, со рочка ніколи не висить “до кі сток” а тільки злегка прикри ває гарні кольорові сапянці з підковками. Стрічки не “як до шка”, а при кожному рухові легко розвіваються на всі боки (і зрозуміло, бо вони шовкові) і стільки в усій поставі грації і, як хочете монументальности, але в моєму розумінні, як зре штою і в більшості народніх о- дягів з їх традиційно вишука ними, строгими лініями. Все убрання підібрано в то нах, іноді з великим смаком, а разом з тим горить різними барвами, що, як у нас кажуть “очі вбирає” і хочеться диви тись на них, як на гарні квіти. Кожна дівчина різниться від ін шої, і кожна індивідуальна хоч одяг має однаковий крій. Дів чата ходять як пави, горді та пишні і ніколи не було в мене враження, що “суне балван” “вернигора” а швидче — горда краля, яка йде з почуттям са- мопевности! Це таке враження від святоч ного одягу. У звичайному одязі, до пра ці, завжди чиста, біла, вишита може не так пишно, як у свя точному, сорочка, пояс тісно стягує стан, дві запаски чи спідниця, і знов таки досить струнка не “дівка” а “дівчина”, і не “балван”! У Києві дівчата розносили молоко: такі струн кі, зграбненькі! В довгих юп ках з рукавами, червоних зі смужками, аж до колін, під перезана поясом, з-під юпки видно широку спідничку І со рочку трохи нижче колін і ду же високі чобітки. Я завжди спинялась І дивилась, як гаоно виглядає фігурка, як гаоно хви люється одяг, коли вона йде і так легко несе кооомисло з ба гатьма глечиками молока! На Закарпатті убоання дійсно з тяжких тканин, де ше й кип- тар на футрі і також ніколи не Молода жінка знад Припяті (Полісся), її вбрання багато прикрашене виши ваними і тканими взорами у червоній красці було враження що “суне бал ван” Ні, чарівне, вишукане в лініях і кольорах убрання і теж пишна краля, яка йде до церкви чи проходить, швидче пливе вулицею, дивишся і дійсно не знаєш чи це дійсність чи це чу дова театральна декорація! На Буковині з їх тісно обтягнутою обгорткою, піднятою з одного чи з двох боків, і поясом що тісно обхоплює стан, ніяк не постає “вернигора”, а чарівна дівчина чи жінка! Характерно ще, що наші дівчата майже зав жди мали маленькі ручки й ніж ки, не дивлячись на їх дуже тяжку працю. Автор приписує побутовому театрові внесення легкости в український костюм, ніби для того щоб “пописатись культур ністю” перед “сусідами”. Нав паки — побутовий театр звуль гаризував народній одяг, вніс
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
