Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Катерина Антонович Українська дівчина (До статті Миколи Бутовича в ч. З “Нашого Життя”, 1953) Прекрасний проект костюму “Ягілки” до балету “Дід-Ладо” М. Бутовича повний життя, во гню і руху. Але, встає питання, поскільки він можливий для виконання театральним костю мером, і як потім він буде ви глядати? Думаю, як вкінці зав важує і сам автор, що “ся не дасть“ зробити, і це дуже сумно, бо на рисунку він чудо вий! Але з статтею багато в дечо му не можна погодитись! Перше і головне з думкою автора що є “монументальне”. Монументальне зовсім не є “балван” без форми: “ноги як колоди, сорочка до кісток, кір- сетка плескатими складами, стрічки як дошка”, “суне вули цею”. Монументальний може бути елегантний, вишукано гарний у лініях і формах, бездоганний у пропорціях як грецькі статуї. А є багато монументів, величез них одоробал, що грубі, не зграбні, дійсно “балвани”, але зовсім не монументальні! В них, не дивлячись на великість, немає сили, немає вишуканих ліній, пропорцій і форм, які ро блять річ монументальною! Можливо, ЩО 'В селі де жив автор і були такі дівчата, як він описує. Зрештою в різних міс цевостях, бувають і різні типи — Україна велика! Але казати загалом, що наші дівчата “бал вани” і що український костюм є “зорово тяжкий” не можна. З цим ніяк не можна погоди тись. Я бувала по селах Харківщи ни, Чернігівщини, Київщини і Полтавщини (в тому селі оче видно не була, де автор бачив своїх “вернигор”, бо я їх не завважила!). У мене цілком ін ше враження від наших дівчат. Бувають іноді опецькуваті, але по більшій части стрункі: кір- сетка “общикнута”, гарно об лягає стан, широкі рукави со рочки, як і пишні склади ззаду, роблять стан тоненьким, плахта хоч із грубого матеріялу, але досить тісно охоплює ноги і підкреслює кожен їх рух, со рочка ніколи не висить “до кі сток” а тільки злегка прикри ває гарні кольорові сапянці з підковками. Стрічки не “як до шка”, а при кожному рухові легко розвіваються на всі боки (і зрозуміло, бо вони шовкові) і стільки в усій поставі грації і, як хочете монументальности, але в моєму розумінні, як зре штою і в більшості народніх о- дягів з їх традиційно вишука ними, строгими лініями. Все убрання підібрано в то нах, іноді з великим смаком, а разом з тим горить різними барвами, що, як у нас кажуть “очі вбирає” і хочеться диви тись на них, як на гарні квіти. Кожна дівчина різниться від ін шої, і кожна індивідуальна хоч одяг має однаковий крій. Дів чата ходять як пави, горді та пишні і ніколи не було в мене враження, що “суне балван” “вернигора” а швидче — горда краля, яка йде з почуттям са- мопевности! Це таке враження від святоч ного одягу. У звичайному одязі, до пра ці, завжди чиста, біла, вишита може не так пишно, як у свя точному, сорочка, пояс тісно стягує стан, дві запаски чи спідниця, і знов таки досить струнка не “дівка” а “дівчина”, і не “балван”! У Києві дівчата розносили молоко: такі струн кі, зграбненькі! В довгих юп ках з рукавами, червоних зі смужками, аж до колін, під перезана поясом, з-під юпки видно широку спідничку І со рочку трохи нижче колін і ду же високі чобітки. Я завжди спинялась І дивилась, як гаоно виглядає фігурка, як гаоно хви люється одяг, коли вона йде і так легко несе кооомисло з ба гатьма глечиками молока! На Закарпатті убоання дійсно з тяжких тканин, де ше й кип- тар на футрі і також ніколи не Молода жінка знад Припяті (Полісся), її вбрання багато прикрашене виши ваними і тканими взорами у червоній красці було враження що “суне бал ван” Ні, чарівне, вишукане в лініях і кольорах убрання і теж пишна краля, яка йде до церкви чи проходить, швидче пливе вулицею, дивишся і дійсно не знаєш чи це дійсність чи це чу дова театральна декорація! На Буковині з їх тісно обтягнутою обгорткою, піднятою з одного чи з двох боків, і поясом що тісно обхоплює стан, ніяк не постає “вернигора”, а чарівна дівчина чи жінка! Характерно ще, що наші дівчата майже зав жди мали маленькі ручки й ніж ки, не дивлячись на їх дуже тяжку працю. Автор приписує побутовому театрові внесення легкости в український костюм, ніби для того щоб “пописатись культур ністю” перед “сусідами”. Нав паки — побутовий театр звуль гаризував народній одяг, вніс
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
