Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПРО КУРОЧКУ КАСЮ Кажуть, що курочки дур ненькі, а я хочу вам оповісти про свою курочку Касю, що зо всім не була така. Було в мене шіснадцять маленьких курча ток. Усі вони були жовтенькі, кругленькі і нічим між собою не різнились. Моя Кася мала тоді таке саме пірячко, як усі, але в дійсності не була така. Одного гарного дня, коли со нечко ховалось за гору, мама- курка кликала своїх діточок на спочинок. Всі вони бігали за нею, бо кожному хотілось схо ватися під мамині крила. Одне з них було на скриночці і ско чило на сам край її, хитаючись то вліво., то вправо. Певно, не могло вдержати рівноваги — і впало на землю, вдарившись головкою об пеньок дерева. Курятко стратило притомність. Трохи згодом воно почало ки датися, тріпотіти ніжками — хотіло встати, але не могло., Жаль мені стало курчатка. Я швиденько підбігла до нього, взяла на руки і почула, як силь но билось у нього серденько. Від цього часу пильнувала я цю калічку і назвала її „Касею“. Вона хворіла довго. Бувало, коли вона ходила спокійно, по вільно, то й не падала на зем лю. Інші курчатка бігали за ма мою, бо вона то якусь мушечкуі знайде, то хробачка, то травич ку зелененьку, то зеренце і тоді всіх їх кличе, а вони біжать, як стій до неї. А вже як шуліка надлетить, то вона всім каже ховатись під кущ, віз, дерево, під що попадеться і наказує їм сидіти там нерухомо, що вони й робили. Такі маленькі, а вже добре розуміли, що то значить ворог! В таку хвилину, коли мама давала знак небезпеки, то Кася розженеться й собі бігти. Але в цю ж мить голівка їй закру титься, вона втрачає рівновагу, падає на землю і вже не може встати. Старші курки підбігали тоді до неї і дзьобали її. — Раз воно до нічого, — ду мали курячі голови, — не хо чемо мати в нашому гурті хво рих. Треба його вбити... Я боронила Касю і брала її до хати. З того часу Кася поча ла жити іншим життям. Раненько, коли курочки біг ли до їжі, Кася не бігла, а спо кійно прямувала до хати. На своїх сестричок не звертала уваги і не цікава була подиви тись, що вони дістали на сніда нок. Сміло переходила кори дор, їдальню й ішла до кухні. Там у куточку стояли дві ми сочки, а в них смашний сніда- Моя Кася стоїть випрямлена, а під нею жовте яєчко. нок. їла Кася багато й то тричі денно. Ходила переважно одинцем. Подальше від стада скубала со бі травичку, шукала за комаш ками, хробачками. До курника заходила остання, бо сестрич ки і братчики не любили іі та дзьобали, куди попало. Кася все дальше і ’дальше від них відсувалась. Так минав день за днем, Кася росла і хвороба по волі минала. Вона дуже мене любила. Звід ки б я не йшла, вона біжить напроти мене й рухає хвости ком на знак вдоволення. Бігає наче песик за мною. Минали місяці. Кася вже не падала на землю, з жовтенького курчатка стала темно-брунатною кур кою. У хвості мала одне чорне перо, а до кухні так звикла, що знала всі її кути, була чемна й дуже любила слухати музику. З її приходом у хату я настав ляла радіо, а Кася скакала на крісло і, приймаючи поставу співачки, починала кудкудака ти: ко... ко... ко.. Одного дня Кася від самого ранку була дуже неспокійна. Бігала з місця на місце, щось шукала. То під кошик, то під кущик, то стукала дзьобом у двері, бігала довкруги хати. Впустила я Касю в хату, а вона прямо скочила на канапу. Хо дила здовж і впоперек неї, на че б шукала чогось, сідала, то знов вставала. Та мені було ні коли слідкувати за нею, бо тре ба було приготовляти „обід у кухні. Я й забула за Касю. По довшому часі чую в їдальні го лосне: куд-ку-дак! куд-ку-дак! Дивлюсь, а моя Кася стоїть випрямлена і дивиться прямо на мене, а під нею жовте яєчко. Перше яєчко Касі! А її очі го ворили: — Оце тобі подяка за опіку надо мною! / Наталя Бачинська НЕПРОШЕНИЙ СВІДОК На пасовиську коза все ганяла, дереза. Як розсердиться пастух, вдарить дрюком поміж вух! Ой, дістала ж то коза, ой, дістала, дереза!7 А пастух цілком без ніг, а в кози відбитий ріг. „Ой, ти, кізочко-козо, не жалійся, дерезо! Ти додому вже біжи, господині ж не кажи!" — „Хоч додому побіжу, господині не скажу, але що ж його робить, як відбитий ріг кричить?" О. Лятуринська ЗАГАДКИ Що то за птах з шістьма аж ногами, Вечором в літі літає над нами; Швидко літає, у сурму він грає, З нас він червону кров випиває. (сівиоя) Про літні радощі розказує дітям збірник „Літо“. — Ціна 70^. Замовляти в Централі СУА.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
