Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ПРО КУРОЧКУ КАСЮ Кажуть, що курочки дур ненькі, а я хочу вам оповісти про свою курочку Касю, що зо всім не була така. Було в мене шіснадцять маленьких курча ток. Усі вони були жовтенькі, кругленькі і нічим між собою не різнились. Моя Кася мала тоді таке саме пірячко, як усі, але в дійсності не була така. Одного гарного дня, коли со нечко ховалось за гору, мама- курка кликала своїх діточок на спочинок. Всі вони бігали за нею, бо кожному хотілось схо ватися під мамині крила. Одне з них було на скриночці і ско чило на сам край її, хитаючись то вліво., то вправо. Певно, не могло вдержати рівноваги — і впало на землю, вдарившись головкою об пеньок дерева. Курятко стратило притомність. Трохи згодом воно почало ки датися, тріпотіти ніжками — хотіло встати, але не могло., Жаль мені стало курчатка. Я швиденько підбігла до нього, взяла на руки і почула, як силь но билось у нього серденько. Від цього часу пильнувала я цю калічку і назвала її „Касею“. Вона хворіла довго. Бувало, коли вона ходила спокійно, по вільно, то й не падала на зем лю. Інші курчатка бігали за ма мою, бо вона то якусь мушечкуі знайде, то хробачка, то травич ку зелененьку, то зеренце і тоді всіх їх кличе, а вони біжать, як стій до неї. А вже як шуліка надлетить, то вона всім каже ховатись під кущ, віз, дерево, під що попадеться і наказує їм сидіти там нерухомо, що вони й робили. Такі маленькі, а вже добре розуміли, що то значить ворог! В таку хвилину, коли мама давала знак небезпеки, то Кася розженеться й собі бігти. Але в цю ж мить голівка їй закру титься, вона втрачає рівновагу, падає на землю і вже не може встати. Старші курки підбігали тоді до неї і дзьобали її. — Раз воно до нічого, — ду мали курячі голови, — не хо чемо мати в нашому гурті хво рих. Треба його вбити... Я боронила Касю і брала її до хати. З того часу Кася поча ла жити іншим життям. Раненько, коли курочки біг ли до їжі, Кася не бігла, а спо кійно прямувала до хати. На своїх сестричок не звертала уваги і не цікава була подиви тись, що вони дістали на сніда нок. Сміло переходила кори дор, їдальню й ішла до кухні. Там у куточку стояли дві ми сочки, а в них смашний сніда- Моя Кася стоїть випрямлена, а під нею жовте яєчко. нок. їла Кася багато й то тричі денно. Ходила переважно одинцем. Подальше від стада скубала со бі травичку, шукала за комаш ками, хробачками. До курника заходила остання, бо сестрич ки і братчики не любили іі та дзьобали, куди попало. Кася все дальше і ’дальше від них відсувалась. Так минав день за днем, Кася росла і хвороба по волі минала. Вона дуже мене любила. Звід ки б я не йшла, вона біжить напроти мене й рухає хвости ком на знак вдоволення. Бігає наче песик за мною. Минали місяці. Кася вже не падала на землю, з жовтенького курчатка стала темно-брунатною кур кою. У хвості мала одне чорне перо, а до кухні так звикла, що знала всі її кути, була чемна й дуже любила слухати музику. З її приходом у хату я настав ляла радіо, а Кася скакала на крісло і, приймаючи поставу співачки, починала кудкудака ти: ко... ко... ко.. Одного дня Кася від самого ранку була дуже неспокійна. Бігала з місця на місце, щось шукала. То під кошик, то під кущик, то стукала дзьобом у двері, бігала довкруги хати. Впустила я Касю в хату, а вона прямо скочила на канапу. Хо дила здовж і впоперек неї, на че б шукала чогось, сідала, то знов вставала. Та мені було ні коли слідкувати за нею, бо тре ба було приготовляти „обід у кухні. Я й забула за Касю. По довшому часі чую в їдальні го лосне: куд-ку-дак! куд-ку-дак! Дивлюсь, а моя Кася стоїть випрямлена і дивиться прямо на мене, а під нею жовте яєчко. Перше яєчко Касі! А її очі го ворили: — Оце тобі подяка за опіку надо мною! / Наталя Бачинська НЕПРОШЕНИЙ СВІДОК На пасовиську коза все ганяла, дереза. Як розсердиться пастух, вдарить дрюком поміж вух! Ой, дістала ж то коза, ой, дістала, дереза!7 А пастух цілком без ніг, а в кози відбитий ріг. „Ой, ти, кізочко-козо, не жалійся, дерезо! Ти додому вже біжи, господині ж не кажи!" — „Хоч додому побіжу, господині не скажу, але що ж його робить, як відбитий ріг кричить?" О. Лятуринська ЗАГАДКИ Що то за птах з шістьма аж ногами, Вечором в літі літає над нами; Швидко літає, у сурму він грає, З нас він червону кров випиває. (сівиоя) Про літні радощі розказує дітям збірник „Літо“. — Ціна 70^. Замовляти в Централі СУА.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
