Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ТКАНИНА ЦАРІВЕН ДОЩИК (Казка) Була собі царівна — не ца рівна, а царівненятко — така була молоденька. І хороша бу ла, і привітна була, а що ро зумна —■ то предиво. Царівна спить, а знадвору погожий ранок стукає в вікно рожевими пальцями: дзінь дзінь!... Царівна розплющує очка і бачить: у неї на подушці гусениця завбільшки з палець. Не злякалась царівна, не запла кала. Усміхнулась та й каже: — Як маєшся, гостенько! Ти перша прийшла мені на добри день сказати. А гусеничка ніби розуміє, спялась на куценьких ніжках, покивала голівкою. Покликала царівна службу і наказала, щоб гусениці не вби вати, ні за вікно не кидати, щоб ніякої кривди їй не подіяти. — В моїй кімнаті, в куточку, поставте деревце зелене, і по кладіть мою гостю на листочок свіжий, пахучий. Я буду диви тись, як вона снідатиме. А опівдні: — Буду дивитись, як вона обідатиме. А ввечері: — Буду дивитись, як вона вечерятиме. А на другий день: — Буду дивитись, як вона в мене жи тиме. ' І жила собі гусениця в царів- ниній кімнаті: листячко поїда ла, на галузці спала, все біль ша й більша ставала. І сталось так, що поїхала царівна з бать ком, з матірю аж у десяте мі сто. Повертається з гостини, заглядає на деревце, а гусениці нема... Тільки на галузці висить щось таке дивне, кругле й по довгасте, грудка — не грудка... Задумалась царівна. — Приведіть мудреця, хай скаже, що воно таке. Прийшов мудрець борода тий, став те диво глядати, стук нув себе в чоло а й говорить: —• Це таке диво: мудре дере во мудрий овоч уродило. — Коли так, то ти мусиш йо го перший зїсти! — відізвалась царівна. — Я сирого не їм — в мене зубів нема! — мудрець відпо відає. — Нічого! Зваримо! ца рівна на те. Зняли слуги грудочку з га лузки. кинули в кипяток, зва рили і мудоецеві подали на зо лотій тарілці. Став мудоець придивлятись, став міркувати, став грудочку розбирати, а це не грудочка, а торбинка, з то нісіньких блискучих ниточок виткана, всередині п о р о ж н я ... Гляне царівненятко та й сльо зами обіллється: — Ой, горе! Моя бідна гусе ничка! Вже нежива! А в тій торбинці справді мер тва гусеничка. Я ж казав! Я ж казав! — забурмотів м у д р є н ь і пішов до дому. А царівна тужить і зід- хає, тообинку розмотує, ни точки на пальчики навиває й д у м у думає-гадає. Думала-ду- мала. а там і каже: — Х о ч у я ці ниточки одну до одної складати, уздовж і впо перек пепеплітати. тканину тка ти. Зробіть мені маленьке кро сно*"). Зробили к р о с н о , і царівна виткала манюсінький шматочок тканини. Хороша була тканина, мяка й блискуча. Дуже гарна була. — Оце мені від безталанної гусеннчки подарунок! — каже пяпівна. Подивились люди, стали й гобі таких г у с є н и н ь годувати. Г у с є н и ' м випускали я потиків блигк'-чі ниточки, обсновува лись ними і ховались у тообин- *) ткацький станок Довго сонце парило, Землю напекло... Хочби раз нахмарило, Тінню затягло! І земля стомилася Квіти полягли... Боже! все молимося Дощику пошли! Божа воля сталася, Втішився ввесь світ: Хмара посувалася З заходу на схід. З заходу повіяло Теплим вітерцем Потім враз засіяло Бризками, дощем. Іди, іди, дощику, Не переставай, Спраглу землю-матінку Щедро напувай. Дай снаги набратися Нивам молодим: Нам земля віддячиться Збіжжям золотим. Квітками веселими Луки заряснять, Радісні над нивами Співи задзвенять. Іди, іди, дощику, Довго не вгавай, Хай росте й пишається Цей багатий край! Що йде вгору тоді, як дощ паде вниз? ( в і ґ о о в с і в ц ) ках-коконах. А люди розмоту вали ниточки і ткали з них хо роші тканини. Першу тканину принесли в подарунку нашій царівні. Швалі пошили з неї чудову суконку. Яка хороша була в ній молоденька царівна! Як ангел, як весна, як вранішня зоря перед сходом сонця... Ось така вам казочка про першу тканину царівен і коро лівен — шовк. Тому то й гусе ницю й метелика, в якого вона перекидається, називають шов копрядною. Роман Завадович Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
