Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
ТКАНИНА ЦАРІВЕН ДОЩИК (Казка) Була собі царівна — не ца рівна, а царівненятко — така була молоденька. І хороша бу ла, і привітна була, а що ро зумна —■ то предиво. Царівна спить, а знадвору погожий ранок стукає в вікно рожевими пальцями: дзінь дзінь!... Царівна розплющує очка і бачить: у неї на подушці гусениця завбільшки з палець. Не злякалась царівна, не запла кала. Усміхнулась та й каже: — Як маєшся, гостенько! Ти перша прийшла мені на добри день сказати. А гусеничка ніби розуміє, спялась на куценьких ніжках, покивала голівкою. Покликала царівна службу і наказала, щоб гусениці не вби вати, ні за вікно не кидати, щоб ніякої кривди їй не подіяти. — В моїй кімнаті, в куточку, поставте деревце зелене, і по кладіть мою гостю на листочок свіжий, пахучий. Я буду диви тись, як вона снідатиме. А опівдні: — Буду дивитись, як вона обідатиме. А ввечері: — Буду дивитись, як вона вечерятиме. А на другий день: — Буду дивитись, як вона в мене жи тиме. ' І жила собі гусениця в царів- ниній кімнаті: листячко поїда ла, на галузці спала, все біль ша й більша ставала. І сталось так, що поїхала царівна з бать ком, з матірю аж у десяте мі сто. Повертається з гостини, заглядає на деревце, а гусениці нема... Тільки на галузці висить щось таке дивне, кругле й по довгасте, грудка — не грудка... Задумалась царівна. — Приведіть мудреця, хай скаже, що воно таке. Прийшов мудрець борода тий, став те диво глядати, стук нув себе в чоло а й говорить: —• Це таке диво: мудре дере во мудрий овоч уродило. — Коли так, то ти мусиш йо го перший зїсти! — відізвалась царівна. — Я сирого не їм — в мене зубів нема! — мудрець відпо відає. — Нічого! Зваримо! ца рівна на те. Зняли слуги грудочку з га лузки. кинули в кипяток, зва рили і мудоецеві подали на зо лотій тарілці. Став мудоець придивлятись, став міркувати, став грудочку розбирати, а це не грудочка, а торбинка, з то нісіньких блискучих ниточок виткана, всередині п о р о ж н я ... Гляне царівненятко та й сльо зами обіллється: — Ой, горе! Моя бідна гусе ничка! Вже нежива! А в тій торбинці справді мер тва гусеничка. Я ж казав! Я ж казав! — забурмотів м у д р є н ь і пішов до дому. А царівна тужить і зід- хає, тообинку розмотує, ни точки на пальчики навиває й д у м у думає-гадає. Думала-ду- мала. а там і каже: — Х о ч у я ці ниточки одну до одної складати, уздовж і впо перек пепеплітати. тканину тка ти. Зробіть мені маленьке кро сно*"). Зробили к р о с н о , і царівна виткала манюсінький шматочок тканини. Хороша була тканина, мяка й блискуча. Дуже гарна була. — Оце мені від безталанної гусеннчки подарунок! — каже пяпівна. Подивились люди, стали й гобі таких г у с є н и н ь годувати. Г у с є н и ' м випускали я потиків блигк'-чі ниточки, обсновува лись ними і ховались у тообин- *) ткацький станок Довго сонце парило, Землю напекло... Хочби раз нахмарило, Тінню затягло! І земля стомилася Квіти полягли... Боже! все молимося Дощику пошли! Божа воля сталася, Втішився ввесь світ: Хмара посувалася З заходу на схід. З заходу повіяло Теплим вітерцем Потім враз засіяло Бризками, дощем. Іди, іди, дощику, Не переставай, Спраглу землю-матінку Щедро напувай. Дай снаги набратися Нивам молодим: Нам земля віддячиться Збіжжям золотим. Квітками веселими Луки заряснять, Радісні над нивами Співи задзвенять. Іди, іди, дощику, Довго не вгавай, Хай росте й пишається Цей багатий край! Що йде вгору тоді, як дощ паде вниз? ( в і ґ о о в с і в ц ) ках-коконах. А люди розмоту вали ниточки і ткали з них хо роші тканини. Першу тканину принесли в подарунку нашій царівні. Швалі пошили з неї чудову суконку. Яка хороша була в ній молоденька царівна! Як ангел, як весна, як вранішня зоря перед сходом сонця... Ось така вам казочка про першу тканину царівен і коро лівен — шовк. Тому то й гусе ницю й метелика, в якого вона перекидається, називають шов копрядною. Роман Завадович Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
