Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Н а л е к ц ії Малюнок з натури Балакали про весну, казали, що весна збуджує бажання жи ти, а в мене перед очима стала друга весна, що несла з собою руїну, смерть. То була весна 1933 року, на Україні. Понатягавши шапки на самі вуха, піднявши коміри сірих піджаків, рядами сиділи хлоп ці. їх сіро-зелені обличчя зли вались в один невизначений ко лір з очима, з яких виглядала нехіть і байдужість. Дівчата мали трохи барви стіший вигляд: різнокольорові хустки, позапинані довкола чола й щік, закінчувались вуз ликом під підборіддям. Вони також із байдужістю й нехіттю дивились на пошкрябані ножи ком або гвіздком шкільні лав ки. І брудні стіни, і запороше ний, засиджений мухами пор трет „вождя“ — все це разом мало якусь спільну гармонію. Але найбільше гнітила тиша. Ці діти не рухались, не смія лись, не питали, а от сиділи й чекали... дзвінка. Потім повіль но, по-старечому виходили з кляси, або клали голови на о- бидві руки і так перечікували перерву. Біля столу молода вчителька намагається розігнати гнітучу тишу. Але всі її заходи марні. Вже пройдено всі розділи уч бової години. Перепитала зав дання додому, розповіла чу жою, тяжко зрозумілою мовою нову тему, знову перепитала. Однослівні відповіді не займа ли багато часу. Що робити, як розворушити цей гнітучий морок, що навис над клясою? Як викликати в них цікавість? Раптом в очі впадає свіже, квітневе число „Учительской газети" Вчителька нервово бе ре газету й відшукує очима щось цікаве. Нарешті знайшла. І почала читати. Діти, спо чатку байдужі, раптом підніма ють голови, запитливо розкри вають очі, нарешті встають із лавок і обступають її. А вона, ледве стримуючи гнів, читає, як школярі проводять велику перерву в школі: „От закінчилася лекція, дзвінок, і діти зі сміхом, гамором біжать по сходах вниз до їдальні, де їх чекає смачний, ситий сніданок: какао й білий хліб із маслом. І багато праці має служниця по закінченні перерви, змітаючи віником недогризки..." — Що це?! Де це?! — Віником білий хліб?! — Хліб, білий хліб віником? Слина гірчила в роті, вони, ці сироти дитячого будинку ім. Цюрупи, Вовчанського району на Харківщині, вже кілька ро ків не бачили білого хліба... А чорного, глевкого мають дві тоненькі скибки й двічі рі деньку кашу, подібну до юш ки. Юшка без товщу — трохи гречки, або трохи пшона. А там... віником білий хліб!... Тільки вчора, разом із цими голодними дітьми, вчителька чула на зборах про те, що вони живуть у найкращій країні сві ту, що вони переборюють труд нощі будування соціялізму в одній країні. І раптом ці голодні, напів живі діти заговорили, ожили на її очах. І всі: і хлопці, і дівчата — всі питали вчительку: — Де це?! Де?! Вчителька, піднявши повні сліз очі, приглушено відповіла: — В Москві... 13 ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ У МОЛОДОЇ ГОСПОДИНІ (Уривок із листа) Дуже дякую редакції „Нашо го Життя", а зокрема п. Наталі Костецькій за її випробувані та вміло подані приписи. Вже довший час користуюсь ними, бо як молода господиня я не мала можливосте засвоїти собі дома цього вміння. Зокрема ояньзи знїґониігзд зн ь іс іо л о ч ії вийшло в мене прекрасно і що до якости, смаку й вигляду. Маю тільки одне прохання. Я сама працюю в шпиталі, прова джу домашнє господарство, маю столівника, тому не стає мені багато часу на приладжен ня їжі, а зокрема на печення со лодкого. Приписів, що їх маю ще від своєї мами, не можу ви користати. Тому прошу ласка во подавати перечислення з грамів на унції або заступити їх дуже поширеними в Канаді й ЗДА мірами на кубки (капи) і ложки, бо молоді господині не розпоряджають столовими вагами, а в крамницях нерадо розважують на малі кількості. Ірина Кушмелин, Торонто, Канада. * ДЕЩО ПРО МАЛЮНКИ ДЛЯ ДІТЕЙ (Уривок із листа) Я ще й досі не написала Вам про „Для малят — про звірят" Вірші дійсно гарні. Легкі до читання і до слухання, навіть до вивчення. Зрозумілі й живі. Всі троє, Леся, Тарас і Оля про слухали цілу книжечку з раді стю і навіть почали повторю вати за якийсь час напамять. Але от малюнки мені не подо бались. Дітям треба в першу чергу дати природу, так як во на є. Мушу внести невеличку поправку, бо напр. звірят мож на одягти або посадити в візо чок, чи там можуть мешкати в хаті, але як звірята і все навко ло мусить бути природне, а ні коли стилізоване... Можливо, що я помиляюсь, але ні, це є закон. Ніщо не дає таких гли боких основ мудрости й мора лі, як природа і нащо будемо ту природу викривлювати? Простота й прямота — це є найшляхетніші риси живої істо ти. Отже тому оформлення кни жечки мені не сподобалось. Ні в книжках для дітей, ні в кіно, ні в образках я не люблю цього і навіть рахую, що воно в ран ньому віці непотрібне, зайве, якщо не сказати шкідливе. Ніна Михалевич Ст. Пол Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
