Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
У розбудові промислу Товариство Жііюк-ГІідприєм- ців в ЗДА подає у своєму жур налі сильветки жінок, що ви бились у своїй галузі. Які це ці каві осяги! Нещодавно подали ми вістку про молоду переклад - ницю, що оснувала у Вашингто ні бюро перекладів на мало ві домі мови світу. Або фармерка у Каліфорнії, що спробувала й якости помідорів, яких до ТО.ГО часу треба було довозити з I- талії. Мимоволі думки завертають ся до нашої Батьківщини. Скільки там -було підприємчи- 'ВИХ і рухливих жінок! Як живо виявили вони себе в найтрудні- іііих умовинах! Коли треба бу ло побороти не тільки трудно щі економічної відсталосте, але й упередження до праці жінок у тій галузі. Одна з тих піонірок нашого промислу живе тут, поміж на ми. її осяги призабулись у важ кому буревію, що перекотився через наші землі. Та вони за кріпили себе в господарсько му розквіті нашої країни, вони вказали шлях, що ним пішли, потім другі відважні жінки. Імя Олени Левицької добре знайо ме уча-сникам того часу. Нам треба перенестись дум ками у дуже давні часи, коли що тільки пролунали кличі На талі 'Кобринської, коли щойно почало наладнуватись наше е- кономічне життя. Лиш небага то дівічат „із доброго дому” зважувалось іти самостійно в життя та й тут звання вчитель ки було єдиним виходом. А щоб хтось працював у торгів лі, у промислі — про те й гадки не було. Якої відваги треба бу ло в молодої Олени, щоб не тільки піти ти'М шляхом, але -й вивчити підприємство у всіх його ділянках. По короткій праці в „Нар. Торговлі” у Стрию, вона йде на заклик до фабрики пасти для взуття С. Глинсько'го у Варша ві. Тут вона пізнає ведення до бре наладнаного підприємства, що має широкий збут у цілій колишній Росії. Це й спонукує Олену Левиїцьку до частих по дорожей. Вона хотіла пізнати не тільки виріб і якість продук ту, але також його збут. Оця праця й подорожі від крили очі молодої жінки на під приємство. Тому коли по ро ках вертається в рідні -сторони, кладе собі за ціль почати та ку ж працю серед своїх. І коли вона в 1907 р. основує вирібню пасти до взуття „Зорю” у Льво ві, зустрічає недовіря а то й на смішку. Та її досвід і громад ська постава скоро переконали наших економістів, що з нею треба числитися. „Народня Торговля” пішла їй назустріч, ОЛЕНА ЛЕВИЦЬКА, піонірка нашого промислу наладнуючи збут її випробува ного товару. * Перша світова війна припи нила працю вирібні, що вже розрослась у фабрику. Не було сирівців для неї. Та сама влас ниця продовжувала її в неве личкому маштабі. Просто на те, щоб її виробів не забули у Львові. Зараз по війні розгорнулась знов робота. А господарський розквіт 30-их років/ поширив підприємство у велику, добре уфундовану господарську ста ницю. Коли в 1938 р. вітали ми Олену Левицьку з ювілеєм її праці, тоді 'господарський світ подякував їй за її ініціятиву та оцінив діло цілого ЇЇ життя. Друга війна вже не захитала основами підприємства. Бур хливі переходи вирвали їй його з рук. Та діло її життя не про пало й напевно й тепер прино сить користь мешканцям Гали чини. А наша піонірка перейшла всі невзгодиіни скита-льщини й живе при своїй сімі, в Амстер дамі, Н. Й. Дожила поважного віку у повні своїх духових і фі зичних сил. З радістю вітає її українське жіноцтво, та бажає сил на схилі її заслуженого життя. Бо її творчий шлях скрі пив сили нашої країни та по казав шлях багатьом. JI. В. 13 ПЕРСПЕКТИВИ ДВАДЦЯТИ ЛІТ (Продовження зі стор. 1) ня української родини, тідпа- дала поволі ворожим впливам. Гіроф. Григорій Ващенко, ві домий педаїгог, доказує у своїй обширній і добре обгрунтова ній статті: „Діди, батьки й тре тє покоління", на підставі своїх спостережень, що -ставлення до совєтської влади в час -перед другою світовою війною і «під час її було негативне, особли во в селянської молоді. Бувши ще дітьми-, ця -молодь перене сла жах штучно-зортанізовано- го голоду й на власні очі 'бачи ла, що чинили большевики на українських селах під час ко лективізації. В'се те, що глибо ко вразило душу в дитинстві, не затирається в ній до самої смерти. Ненависть до больше- виків збереглась у душах знач ної частини української молоді, хоч вона й була дуже обереж ною їй приховувала свої настрої. Два, три місяці після початку війни сов'єтські війська вже сотнями ти-сяч віддавалися в полон: віддавалась масово й у- •країнська молодь. Коли німці •повели б еагл у з ду антиукр аїн - ську -політику, багато україн ської молоді пішло в партиза ни. Чи не повновартна ця мо лодь? І хоч голод ви.міг стіль ки жертв і страждань, то ці тер піння, як 'процес очищення, до помогли цілій одній українській генерації знайти свій шлях.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
