Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ольга Кобилянська... і колгоспи Відома українська письмен ниця та вчителька жіноцтва Ольга Кобилянська, що клика ла його до самостійного життя ще на кінці минулого сторіччя — прожила довгий час і навіть пізнала большевиків. Больше- вицька влада виявила до неї ба гато уваги, в газетах писалось про неї, її відвідували письмен ники та видатні совєтські люди. А тепер її імя використову ють при проведенні колективі зації та закріпаченні селянства в рабську силу. Колгосп у селі Димка, де була садиба її бать ків і де в один час жила й тво рила письменниця, носить те пер її імя. А повість ,,3емлю“, переро блену на драматичну пєсу, ста вить театр у Чернівцях. Як її пе рероблено, не знаємо, але дещо можна догадатись із допису в журналі „Огонек" (Вогник) ч. 47, 1952. Там уміщено на цю те му статтю п. н. „Повість допи сана життям" Родинна трагедія, яку покла ла Кобилянська в основу пові сти, коли брат вбиває брата, щоб оволодіти землею, пере творена в соціяльне питання бу ковинських селян. їх „задавлю- вали злидні" й це головна при чина злочину, на думку „Огонь- ка“ Тепер уже трагедії через землю, очевидно, бути не може, бо віднято її від усіх колишніх власників та включено в колго спи. Це правда, що на Буковині були злидні і важке життя. Але яке сучасне матеріяльне, а осо бливо моральне становище се лянства, загнаного в колгоспи? Про те „Огонек" нічого не ка же, що большевики утворили колгоспи з єдиною метою біль шого визиску селянства та лег шого стятання- всієї сільської продукції. Тому й змагають во ни до того, щоб переконати світ, що їх система господарю вання краща й для селянства. Ось що розказує „Огонек” дальше: Село Димка Серетського по віту удостоїлось — мабуть зав дяки „Землі" — такої ж уваги, як авторка повісти. Його зга дували з трибуни 19 зїзду ко муністичної партії, а це найви ща хвала з большевицького по гляду. Треба припустити, що колективізацію села переведе но, знову завдяки „Землі", — з особливим натиском. А поста ті повісти та їх родини користу ються особливою увагою вла ди. Герой повісти братовбивець Сава закінчив свої дні (за боль- шевицькими даними) на емі грації в Канаді, де й бідував, пошукуючи роботу. Син його Іван один із перших вступив до колгоспу і при цьому промо вив: „Ось вона, ця земля, через яку вовком дивився сусід на су сіда, підіймав руку брат на бра та... Часи, коли земля була злою мачухою селянина, відій шли в минуле. Зараз для всіх вона стала рідною матірю" Син Івана Георгій керівник передо вого звена, що дає найбільші врожаї, а жінка його Домніка — комсомолка, провідниця піо нерського загону при сільській школі. Хто вміє читати поміж ряд ками, зрозуміє, що Іван мусів перший піти до колгоспу, щоб дати приклад селу, а грімку де- клярацію за нього зложив ви- сланник із партцентру. Синові Георгію приділено найкорисні ший пост у колгоспі, щоб пока зати його успішність, а Домні ка мусить теж чимсь виказати свою активність. Є в селі й партійна організа торка, Лисенко, до якої після роботи сходяться колгоспні ак тивісти. На ділі сунуть туди ввечорі втомлені люди й мов чки вислухують нудної газетної статті та нудного навчання зав зятої партійки. Оттак то повість Ольги Ко- билянської дописало тепер життя. Скільки горя, родинних трагедій та сліз лягло в основу колгоспу ім. О. Кобилянської, того не знаємо. Бо змагають большевики і до того, щоб усі людські почування замінити на любов до партії, влади, раніш до „батька Сталіна", а тепер і НЄВІДОхМО до кого. Але недалеко вже часи, коли земля знов повернеться до тих, що її кохають. Тоді вже побу дуємо людські відношення так, щоб не було „обездолених і безправних", для яких, мовляв, большевики мусіли будувати свої колгоспи. О. Трофимовська ЗВЯЗОК ІЗ ДІТВОРОЮ У „Листах до Приятелів", ч. 4 описує дописувач із Шикаґо, як тамошнє жіноцтво заопіку валось дитячим садком у Ні меччині. 22 Відділ СУА перей няв патронат над садком і шко лою в Мюнхені-Мозаху. Відділ висилає 10 дол. місячно на оплату вчительської сили і під ручників (комірного за шкіль не приміщення садок не пла тить). Крім того голова делега- тури прислала список дітей і кожна дитина дістала в Шикаґо опікуна, що піддержує родину посилками. Цікавий зразок доцільного підходу й доброї організації допомоги! Піддержуючи шко лу, 22 Відділ СУА кладе підва лини під національну свідомість дитини. А матеріяльну піддер жку батькам дітей дають гро мадяни Шикаґо, входячи в осо бистий контакт з кожною роди ною. А знаємо, як особистий контакт — хоч би й незнайомих із собою людей — скріплює і пожвавлює охоту до пожертв. Число навчальних станиць а- мериканської зони зросло до 9. Досі тільки ця одна школа знайшла опікуна, а другий, для Мюнхена-Людвіґсфельду є зго- лошений (Дітройт). А ще чека ють діти в Авґсбурґу, Шонґа*ві, Реґенсбурґу, Новому Ульмі, Штеттенгофені і Пассаві. Ко трий збірковий пункт зголо ситься? Комітет „Мати й Дитина" Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
