Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ольга Кобилянська... і колгоспи Відома українська письмен ниця та вчителька жіноцтва Ольга Кобилянська, що клика ла його до самостійного життя ще на кінці минулого сторіччя — прожила довгий час і навіть пізнала большевиків. Больше- вицька влада виявила до неї ба гато уваги, в газетах писалось про неї, її відвідували письмен ники та видатні совєтські люди. А тепер її імя використову ють при проведенні колективі зації та закріпаченні селянства в рабську силу. Колгосп у селі Димка, де була садиба її бать ків і де в один час жила й тво рила письменниця, носить те пер її імя. А повість ,,3емлю“, переро блену на драматичну пєсу, ста вить театр у Чернівцях. Як її пе рероблено, не знаємо, але дещо можна догадатись із допису в журналі „Огонек" (Вогник) ч. 47, 1952. Там уміщено на цю те му статтю п. н. „Повість допи сана життям" Родинна трагедія, яку покла ла Кобилянська в основу пові сти, коли брат вбиває брата, щоб оволодіти землею, пере творена в соціяльне питання бу ковинських селян. їх „задавлю- вали злидні" й це головна при чина злочину, на думку „Огонь- ка“ Тепер уже трагедії через землю, очевидно, бути не може, бо віднято її від усіх колишніх власників та включено в колго спи. Це правда, що на Буковині були злидні і важке життя. Але яке сучасне матеріяльне, а осо бливо моральне становище се лянства, загнаного в колгоспи? Про те „Огонек" нічого не ка же, що большевики утворили колгоспи з єдиною метою біль шого визиску селянства та лег шого стятання- всієї сільської продукції. Тому й змагають во ни до того, щоб переконати світ, що їх система господарю вання краща й для селянства. Ось що розказує „Огонек” дальше: Село Димка Серетського по віту удостоїлось — мабуть зав дяки „Землі" — такої ж уваги, як авторка повісти. Його зга дували з трибуни 19 зїзду ко муністичної партії, а це найви ща хвала з большевицького по гляду. Треба припустити, що колективізацію села переведе но, знову завдяки „Землі", — з особливим натиском. А поста ті повісти та їх родини користу ються особливою увагою вла ди. Герой повісти братовбивець Сава закінчив свої дні (за боль- шевицькими даними) на емі грації в Канаді, де й бідував, пошукуючи роботу. Син його Іван один із перших вступив до колгоспу і при цьому промо вив: „Ось вона, ця земля, через яку вовком дивився сусід на су сіда, підіймав руку брат на бра та... Часи, коли земля була злою мачухою селянина, відій шли в минуле. Зараз для всіх вона стала рідною матірю" Син Івана Георгій керівник передо вого звена, що дає найбільші врожаї, а жінка його Домніка — комсомолка, провідниця піо нерського загону при сільській школі. Хто вміє читати поміж ряд ками, зрозуміє, що Іван мусів перший піти до колгоспу, щоб дати приклад селу, а грімку де- клярацію за нього зложив ви- сланник із партцентру. Синові Георгію приділено найкорисні ший пост у колгоспі, щоб пока зати його успішність, а Домні ка мусить теж чимсь виказати свою активність. Є в селі й партійна організа торка, Лисенко, до якої після роботи сходяться колгоспні ак тивісти. На ділі сунуть туди ввечорі втомлені люди й мов чки вислухують нудної газетної статті та нудного навчання зав зятої партійки. Оттак то повість Ольги Ко- билянської дописало тепер життя. Скільки горя, родинних трагедій та сліз лягло в основу колгоспу ім. О. Кобилянської, того не знаємо. Бо змагають большевики і до того, щоб усі людські почування замінити на любов до партії, влади, раніш до „батька Сталіна", а тепер і НЄВІДОхМО до кого. Але недалеко вже часи, коли земля знов повернеться до тих, що її кохають. Тоді вже побу дуємо людські відношення так, щоб не було „обездолених і безправних", для яких, мовляв, большевики мусіли будувати свої колгоспи. О. Трофимовська ЗВЯЗОК ІЗ ДІТВОРОЮ У „Листах до Приятелів", ч. 4 описує дописувач із Шикаґо, як тамошнє жіноцтво заопіку валось дитячим садком у Ні меччині. 22 Відділ СУА перей няв патронат над садком і шко лою в Мюнхені-Мозаху. Відділ висилає 10 дол. місячно на оплату вчительської сили і під ручників (комірного за шкіль не приміщення садок не пла тить). Крім того голова делега- тури прислала список дітей і кожна дитина дістала в Шикаґо опікуна, що піддержує родину посилками. Цікавий зразок доцільного підходу й доброї організації допомоги! Піддержуючи шко лу, 22 Відділ СУА кладе підва лини під національну свідомість дитини. А матеріяльну піддер жку батькам дітей дають гро мадяни Шикаґо, входячи в осо бистий контакт з кожною роди ною. А знаємо, як особистий контакт — хоч би й незнайомих із собою людей — скріплює і пожвавлює охоту до пожертв. Число навчальних станиць а- мериканської зони зросло до 9. Досі тільки ця одна школа знайшла опікуна, а другий, для Мюнхена-Людвіґсфельду є зго- лошений (Дітройт). А ще чека ють діти в Авґсбурґу, Шонґа*ві, Реґенсбурґу, Новому Ульмі, Штеттенгофені і Пассаві. Ко трий збірковий пункт зголо ситься? Комітет „Мати й Дитина" Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
