Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
І ТИ КОЛИСЬ БОРОЛАСЬ, МОВ ІЗРАЕЛЬ . . . І ти колись боролась, мов Ізраель, Україно моя! Сам Бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі. Оточив тебе народами, що, мов леви в пустині, рикали, прагнули твоєї крови. Послав на тебе тьму таку, що в ній брати братів не пізнавали рідних. І в тьмі зявився хтось непоборимий, якийсь дух часу, що волав ворожо: „Смерть Україні!" Та знялась високо Богданова правиця, і народи розбіглися, немов шакали ниці. Брати братів пізнали і зеднались. І Дух сказав: „Ти переміг, Богдане. Тепер твоя земля обітованна!" І вже Богдан пройшов по тій землі від краю і до краю. Свято згоди між ним і Духом гучно відбулося в золотоверхім місті. Але раптом Дух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат. І знов настав єгипетський полон, та не в чужій землі, а в нашій власній. Але тепер? як маємо шукати свому народу землю? Хто розбив нам скрижалі серця, духа заповіт? Коли скінчиться той полон великий, що нас зайняв в землі обітованній? І доки рідний край Єгиптом буде? Коли загине новий Вавилон? 10. IX. 1904 На актуальні теми Недавня стаття Анни Сивуляк у „Свободі" з 24. червня на те му давно- і ново-прибулих ви кликала багато міркувань. Го ворили про неї „давні" і „нові" врешті дуже цікаву, хоч не ви черпну відповідь дав їй В. Му дрий у ч. 5 „Нового Світу" А нам варто застановитись над нею на терені наших Відділів. У нас теж зустрілися в роботі дві хвилі імігранток. Одна і друга група проробила велику роботу і має в ній свій досвід і свої заслуги. Правда, спосіб тієї праці різний і через те по стають зараз у початках різни ці у підході й виконанні. На думку п. Сивуляк — ці різниці не зменшуються, а по глиблюються. Ніодна зі сторін не виказує охоти поступитись, ніодна не старається зрозуміти історичної ролі другої. І до всіх ліній поділу, що існують у на шому громадянстві — прихо дить ще лінія поділу на „ста рих" і „нових" Так воно в дійсності не є. Правда, перші непорозуміння на терені Відділу допровадили до того, що багато новоприбу лих відскочило від праці. У перших початках це взаємне непорозуміння було таке вели ке, що довело до основин но вих жіночих товариств. Мовляв, працюватимемо по своєму! Та в таку крайність попала лише мала група. Велика біль шість шукала способу порозу міння. І то різними шляхами — гуртуючись в окремих Відділах чи шукаючи нових форм праці. І показалось, що вироблені гро мадські одиниці з обох сторін знайшли вихід. Вже є великий відсоток новоприбулих у нашій організації. Та звісно це зживання вима гає доброї волі. Пригадка п. Анни Сивуляк є дуже на часі також у відношенні до Відділів СУА. Саме тут зустрічаємо все ще ті всі недоліки, які вона ви числила у відношенні до „ста рих" і „нових". Чи не варто б застановитись одним і другим над ними? „Давні" мають овій спосіб пра ці. Потрохи взоруючись на аме риканських товариствах, досто- совуючись до потреб Рідного Краю, витворили вони свій стиль праці, що дав добрий ви- слід. Чи слід воно новоприбу лим, не застановляючись над минулим, критикувати ці фор ми? Чи слід відразу, не випро бувавши американського ґрун ту, висувати нові вимоги, що давнім є незрозумілі? Напри клад — як було висунено в од ному випадку — вимогу від криття і ведення дитячого сад ку. Це підприємство могло пе релякати „давніх", що дотепер такого не провадили і не чу лись на силах перейняти таке фінансове зобовязання. Знову ж таки „давні" повинні провірити своє відношення до новоприбулих. Кожне поколін ня вносить щось нового в наше життя. Нічого дивного, що но воприбулі видвигають нові за ходи для збереження молоді чи стараються скріпити культурно освітню працю. Чи можна їх об межувати в праці? Чи можна картати їх за імпрезу, що не принесла доходу, але втішила наших дітей? Чи можна дивува тись їм, що вони хочуть прочи тати на сходинах реферат і пе- редискутувати його?? Стоїмо на порозі нового гро мадського сезону. Варто приза- думатися над осторогою Анни Сивуляк, що ціле життя прове ла на громадській стійці. Як го лова Окружної Ради у Фила делфії вона проводить у життя ці засади. Та треба передумати їх і нашим активним членкам. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
