Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
І ТИ КОЛИСЬ БОРОЛАСЬ, МОВ ІЗРАЕЛЬ . . . І ти колись боролась, мов Ізраель, Україно моя! Сам Бог поставив супроти тебе силу невблаганну сліпої долі. Оточив тебе народами, що, мов леви в пустині, рикали, прагнули твоєї крови. Послав на тебе тьму таку, що в ній брати братів не пізнавали рідних. І в тьмі зявився хтось непоборимий, якийсь дух часу, що волав ворожо: „Смерть Україні!" Та знялась високо Богданова правиця, і народи розбіглися, немов шакали ниці. Брати братів пізнали і зеднались. І Дух сказав: „Ти переміг, Богдане. Тепер твоя земля обітованна!" І вже Богдан пройшов по тій землі від краю і до краю. Свято згоди між ним і Духом гучно відбулося в золотоверхім місті. Але раптом Дух зрадив. Знову тьма, і жах, і розбрат. І знов настав єгипетський полон, та не в чужій землі, а в нашій власній. Але тепер? як маємо шукати свому народу землю? Хто розбив нам скрижалі серця, духа заповіт? Коли скінчиться той полон великий, що нас зайняв в землі обітованній? І доки рідний край Єгиптом буде? Коли загине новий Вавилон? 10. IX. 1904 На актуальні теми Недавня стаття Анни Сивуляк у „Свободі" з 24. червня на те му давно- і ново-прибулих ви кликала багато міркувань. Го ворили про неї „давні" і „нові" врешті дуже цікаву, хоч не ви черпну відповідь дав їй В. Му дрий у ч. 5 „Нового Світу" А нам варто застановитись над нею на терені наших Відділів. У нас теж зустрілися в роботі дві хвилі імігранток. Одна і друга група проробила велику роботу і має в ній свій досвід і свої заслуги. Правда, спосіб тієї праці різний і через те по стають зараз у початках різни ці у підході й виконанні. На думку п. Сивуляк — ці різниці не зменшуються, а по глиблюються. Ніодна зі сторін не виказує охоти поступитись, ніодна не старається зрозуміти історичної ролі другої. І до всіх ліній поділу, що існують у на шому громадянстві — прихо дить ще лінія поділу на „ста рих" і „нових" Так воно в дійсності не є. Правда, перші непорозуміння на терені Відділу допровадили до того, що багато новоприбу лих відскочило від праці. У перших початках це взаємне непорозуміння було таке вели ке, що довело до основин но вих жіночих товариств. Мовляв, працюватимемо по своєму! Та в таку крайність попала лише мала група. Велика біль шість шукала способу порозу міння. І то різними шляхами — гуртуючись в окремих Відділах чи шукаючи нових форм праці. І показалось, що вироблені гро мадські одиниці з обох сторін знайшли вихід. Вже є великий відсоток новоприбулих у нашій організації. Та звісно це зживання вима гає доброї волі. Пригадка п. Анни Сивуляк є дуже на часі також у відношенні до Відділів СУА. Саме тут зустрічаємо все ще ті всі недоліки, які вона ви числила у відношенні до „ста рих" і „нових". Чи не варто б застановитись одним і другим над ними? „Давні" мають овій спосіб пра ці. Потрохи взоруючись на аме риканських товариствах, досто- совуючись до потреб Рідного Краю, витворили вони свій стиль праці, що дав добрий ви- слід. Чи слід воно новоприбу лим, не застановляючись над минулим, критикувати ці фор ми? Чи слід відразу, не випро бувавши американського ґрун ту, висувати нові вимоги, що давнім є незрозумілі? Напри клад — як було висунено в од ному випадку — вимогу від криття і ведення дитячого сад ку. Це підприємство могло пе релякати „давніх", що дотепер такого не провадили і не чу лись на силах перейняти таке фінансове зобовязання. Знову ж таки „давні" повинні провірити своє відношення до новоприбулих. Кожне поколін ня вносить щось нового в наше життя. Нічого дивного, що но воприбулі видвигають нові за ходи для збереження молоді чи стараються скріпити культурно освітню працю. Чи можна їх об межувати в праці? Чи можна картати їх за імпрезу, що не принесла доходу, але втішила наших дітей? Чи можна дивува тись їм, що вони хочуть прочи тати на сходинах реферат і пе- редискутувати його?? Стоїмо на порозі нового гро мадського сезону. Варто приза- думатися над осторогою Анни Сивуляк, що ціле життя прове ла на громадській стійці. Як го лова Окружної Ради у Фила делфії вона проводить у життя ці засади. Та треба передумати їх і нашим активним членкам. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
