Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Обливаний Понеділок (Уривок із повісти) У світлий понеділок Танасій Власійчук раніш пішов до цер кви — не ждав на челядь. Він же старший брат у церкві. Вла- сійчучка дітей одягала. А стар ша дочка їх, Анниця з годован кою, Катериною, чепурились у другій кімнаті. Чомусь ще дов ше чепурились, як на Велик день та ще довше стояли перед малим дзеркалом, що висіло на стіні біля вікна. Аж Власійчуч- ка відозвалась: — Що ж то ви сьогодні свіч ки підете гасити? Хто ж то на хорах за вас співатиме — га? — Ми вже йдемо, нене! за певняла Анниця. Вона швидко підійшла до мисника, вийняла дві найкращі писанки, що захо вала окремо, завинула у хусти ну, що'б не побились і поклала в кишеню киптаря, а тоді до Катерини: — Бери писанки, Катеринко та й ідім, а то направду прий демо свічки гасити. Збігли швидко з горбка на дорогу над Черемошем. А сон це пригрівало наче улітку. На че стопити хотіло яркі краски на одягах гуцульських красунь. А вони йшли радісні, щасливі, осяяні сонцем і ясними мріями. Сонце золотило темно-вишневі запаски, перетикані дріттю, гладило пишно вишиті киптарі та чудові вуставки на білих ру кавах. Ішли наче княгині — во лосся заплетене у бовтиці з чільцем над чолом. Новісенькі з червоної шкіри постоли по скрипували теж якось радісно, :по святочному. Анниця підняла руку до очей і глянула проти сонця. — Ой, Катеринко! Там леґі- н і1 якісь стоять над Черемо шем. Чи не Юра Гордійчук із Гнатом Рубанєком? — Христос Воскрес! привіта ли, зрівнявшись із ними. — Во істину воскрес! відпо віли легіні. — Що ж це ви з дарабами до 1 легінь — молодий хлопець. Вижниці вибираєтесь та диви тесь чи досить води в Черемо ші? засміялась Анниця. — Куди там! На писанки жде мо з Гнатом. Дівчат не пускає мо, поки викупу не дадуть. — А скільки вже того викупу дістали? спиталась насмішливо Анниця, прижмуривши свої темносині очі. — Нічого ще, бо ми щойно від вас починаємо. — І ви такі певні, що дістане те від нас писанки? —• Певні — не певні. Не дасте самі, так попросимо, сказав Гнат. І в ту ж мить вхопив вед- ро з водою, що стояло поза ним, і з питомим собі розмахом вилив воду на обох дівчат. Та так зручно це зробив, що обі вони були наче скупані. Кинув ведро, приступив до Катерини та почав шукати в кишені за писанками. Анниця, хоча й мокра уся, стояла пишна і горда. Прижму рила очі й дивилась на Юру. Хоча може й лиха була, але я- кось занадто не личило гніва тись на цей Великодній звичай. — А я й забула, що сьогодні обливаний понеділок! сказала. Якби скоріш нагадала була, бу ли б ми царинками до церкви пішли. — А писанки кому були б віддали ? — Таким, що не нападають дівчат дорогами. Але де це ви ведра такого взяли? — З кооперативи. Це солод ке ведро, від мармеляди. — Та невже мармеляда? Ой Госпідку! На наших нових кип- тарах будуть плями. — Ніякісенького сліду не бу де. Гнат же мив оте ведро та травою, й піском шурував, за- ки води набрав — запевняв Юра. — Ти ось краще скажи, Аннице, як із писанками буде. Гнат бачу, вже дістав їх від Ка терини. Чи я також маю шука ти в тебе за писанками? — Хіба ж ти шукав би? зди вувалась. — Чому ж мав би не шукати як усі шукають? Думаєш, від ваги не мав би? Гнат у ту ж мить вхопив ведро з водою, що стояло поза ним, і з питомим собі розмахом вилив воду на обох дівчат...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
