Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Обливаний Понеділок (Уривок із повісти) У світлий понеділок Танасій Власійчук раніш пішов до цер кви — не ждав на челядь. Він же старший брат у церкві. Вла- сійчучка дітей одягала. А стар ша дочка їх, Анниця з годован кою, Катериною, чепурились у другій кімнаті. Чомусь ще дов ше чепурились, як на Велик день та ще довше стояли перед малим дзеркалом, що висіло на стіні біля вікна. Аж Власійчуч- ка відозвалась: — Що ж то ви сьогодні свіч ки підете гасити? Хто ж то на хорах за вас співатиме — га? — Ми вже йдемо, нене! за певняла Анниця. Вона швидко підійшла до мисника, вийняла дві найкращі писанки, що захо вала окремо, завинула у хусти ну, що'б не побились і поклала в кишеню киптаря, а тоді до Катерини: — Бери писанки, Катеринко та й ідім, а то направду прий демо свічки гасити. Збігли швидко з горбка на дорогу над Черемошем. А сон це пригрівало наче улітку. На че стопити хотіло яркі краски на одягах гуцульських красунь. А вони йшли радісні, щасливі, осяяні сонцем і ясними мріями. Сонце золотило темно-вишневі запаски, перетикані дріттю, гладило пишно вишиті киптарі та чудові вуставки на білих ру кавах. Ішли наче княгині — во лосся заплетене у бовтиці з чільцем над чолом. Новісенькі з червоної шкіри постоли по скрипували теж якось радісно, :по святочному. Анниця підняла руку до очей і глянула проти сонця. — Ой, Катеринко! Там леґі- н і1 якісь стоять над Черемо шем. Чи не Юра Гордійчук із Гнатом Рубанєком? — Христос Воскрес! привіта ли, зрівнявшись із ними. — Во істину воскрес! відпо віли легіні. — Що ж це ви з дарабами до 1 легінь — молодий хлопець. Вижниці вибираєтесь та диви тесь чи досить води в Черемо ші? засміялась Анниця. — Куди там! На писанки жде мо з Гнатом. Дівчат не пускає мо, поки викупу не дадуть. — А скільки вже того викупу дістали? спиталась насмішливо Анниця, прижмуривши свої темносині очі. — Нічого ще, бо ми щойно від вас починаємо. — І ви такі певні, що дістане те від нас писанки? —• Певні — не певні. Не дасте самі, так попросимо, сказав Гнат. І в ту ж мить вхопив вед- ро з водою, що стояло поза ним, і з питомим собі розмахом вилив воду на обох дівчат. Та так зручно це зробив, що обі вони були наче скупані. Кинув ведро, приступив до Катерини та почав шукати в кишені за писанками. Анниця, хоча й мокра уся, стояла пишна і горда. Прижму рила очі й дивилась на Юру. Хоча може й лиха була, але я- кось занадто не личило гніва тись на цей Великодній звичай. — А я й забула, що сьогодні обливаний понеділок! сказала. Якби скоріш нагадала була, бу ли б ми царинками до церкви пішли. — А писанки кому були б віддали ? — Таким, що не нападають дівчат дорогами. Але де це ви ведра такого взяли? — З кооперативи. Це солод ке ведро, від мармеляди. — Та невже мармеляда? Ой Госпідку! На наших нових кип- тарах будуть плями. — Ніякісенького сліду не бу де. Гнат же мив оте ведро та травою, й піском шурував, за- ки води набрав — запевняв Юра. — Ти ось краще скажи, Аннице, як із писанками буде. Гнат бачу, вже дістав їх від Ка терини. Чи я також маю шука ти в тебе за писанками? — Хіба ж ти шукав би? зди вувалась. — Чому ж мав би не шукати як усі шукають? Думаєш, від ваги не мав би? Гнат у ту ж мить вхопив ведро з водою, що стояло поза ним, і з питомим собі розмахом вилив воду на обох дівчат...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
