Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Оксана Лятуринська Писанка Писанка, писанка! Наші на родні поетичні вислови: “нива гарна, мов писанка”, “світ крас ний, як писанка” — чи можуть бути добірніші порівнання? Є казка про заморське яб лучко. Покрутиш ним — і ці лий білий світ стоїть перед то бою на долоні. Там різні дива: невидані квітучі кущі й дерева, жар-птиці в золотих клітках, царівни в перлових намистах і підвісках. Як я в дитинстві хотіла ді стати таке яблучко! Але ніхто з моїх кревних не їхав до за морської країни, де скільки хоч, росте таких яблучок, тільки збирай. Признатися, і досі я тужу за тим чарівним яблучком. Та я- кось, риючись у прабабиній мальованій скрині, що, до речі, дісталась у спадщину не тільки мені самій, а багатьом, бага тьом кревним, своякам і посво яченим, а ще й на неї зазіхають таки вже зовсім без жадної під стави чужі, — я ізнайшла писан ку. І -вона мені чи не цілком від била мо'е дитяче бажання до пастись заморського яблучка. 'Хоч, правда, писанка трохи надбита і дещо злиняла. Тяжко встановити в .цілості орнамент, Прочитати знаки на ній, обно вити кольори рослинних барв. Ще б пак! — Та яке ж це вже тисячеліття, відколи ми спад ку емо скриню?.. От уже й за були! А записати — ніхто не за писав. А може хтось і здога дався, та де б той запис зберіг ся, коли ж і споконвіку нашу прадідівську хату грабували грабіжники. Дещо підсказують знахідки з предківських давніх, давніх могил, де знайшли вже не од ну писанку і точнісенько, як зі скрині. її клали і тепер ще кла дуть до труни, як символ віч ного життя. Небіжчик не по мер, його життя прийшло до початкового стану — зародку, що про'бється в паростях, пу- пянках, розів'ється квітами. А з цією скринею 'було у нас так: прабаба залишила було бабі, баба — мамі, мама — доньці, донька — онуці і так далі, >аж прийшло до теперіш нього покоління. І дивіться: в якій частині світу не покоління не було б, — усюди везе зі со бою щось із недограбованої прабабиної спадщини, а най перше з усього — писанку. її покаїзують людям, нею хвалять ся. І хіба неміа чим? Подивіть ся на неї: барвність, ладність, свіжість. Так, як що Великодня оновлюються кольори на ній,— оновлюється життя, затримую чи вічну молодість. Хочете бути гарна? Хочете бути тілом і душею чиста? — Наберіть у коновку чистої дже рельної води, покладіть туди писанку і на перший день Ве ликодня до схід сонця вимий те цією водою лице. <Не забудь те при цьому промовити мо литві світлобожичу: „Дай сер це ніжне, око чисте!..” — і бу дете красна, мов Дажбожича онука. Не кажіть, що Даж'божича онука відійшла з поганським мітом і що, власне, вона була негарна. Це так о паплюжили її нетерпимі фанатики, обмовили незнайки. З незапамятних ча сів вона перейшла з біосом, ет носом, етосом, із «егинучим флюїдом і досі живе в нашо му народі в красній вроді, в ла гідній гармонійній вдачі, в ду ші, що кличе до великих пори вів. Читаючи про Ярославну в „Слові о полку Ігореві”, пізна єте Даж'божича онуку. В оаґах Гарольда Сміливого, де він, пе релічуючи свої героїчні чини, говорить, що він переплив мо ря, доконав того й того, „але дівчина з золотим обручем не хоче на мене глянути" — ця' дівчина Даж'божича онука. І тепер деколи можна заглянути ясне личко Дажбожича онуки, що все лишиться як ідеал. Але дивімось на писанку і спробуймо прочитати знаки на ній, що підтверджують вам її давність. Ось дубовий лист і жолудь. Це мужеський первінь, знак нашого поганського гро- мобога Перуна. Наш сучасний поет Володимир, можливо на- вязав би цей знак на фаллич- ний культ старогіндуських бо гів. І чи не мав би більше рації, ніж має багато вчених, які, Перед Великоднем 1952 р. Союз Українок Америки перевів конкурс пи санок. Жюрі (проф. В. Січинський, М. Морачевська) признало першу нагороду Марії Гаврих за писанку з Жовкви к. Львова. Подаємо зразки писанок, що дуже прикметні для північної Галичини
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
