Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Слідами першої лікарки У 1951 р. проминуло 25 літ від смер- ти Софії Окуневської Морачевської, одної з перших українських лікарок. Як близька своячка й прихильниця И. Кобринської вона займає особливе місце в історії укр. жіночого руху. Дещо завдячує їй також українська література, бо вона своєю приязню з Ольгою Кобилянською й Василем Стефаником дала обоїм багато твор чих спонук. В ЗДА проживає тепер внучка По кійної Софія. Вона йде слідами своєї бабуні, вивчаючи доглядництво хво рих у Филаделфії. Із її родинних спо гадів створено цю статтю. Софії було пять років, коли помеола її мати. Батько о. Ата- назій Окуневський з великої ту ги за помершою дружиною за писався на медицину, щоби до відатися, чи дійсно не можна було врятувати допогої йому людини. Єдину дочку свою Со фію віддлав під опіку своєї сес три Теофілі Озаокевичевої. Уї*) чоловік о. Іван Озаокевич, па- рох Белелуї був людиною ве ликого духа й незвичайної енергії. Він організував свою парохію, закладав народні школи, був довгі літа послом до львівського сойму та 18 літ до віденського паоляменту. Коли тесть його о. Данило А- дам Окуневський помео в р. 1848 в часі епідемії холери, о. Іван Озаркевич мав лише 22 роки, а вже треба було заопі куватися своїми чотирьома шваґрами-сиротами, в віці від 4-14 років та тещою,вдовою. Він помагає теж рідним двом боатам і виховує своїх пятеро дітей. Гамірно було на приходстві в Белелуї, одні кінчили школи, другі починали, — вчилися у Львові, Чернівцях і у Відні. На вакації зїздилася не лише са ма родина, але привозили з со бою і своїх товаришів. Скіль ки то різних проблем можна було порушити в такім моло дім товаристві! Часи були до того пригожі, — весна наро дів, знесення кріпацтва, перші спроби жінок здобути для се бе право до високих шкіл, до * Жіночий Світ. Червень 1951. Іван Озаркевич: Родинний дім Наталії Ко бринської. громадської рівноправносте і до самостійної праці. Найстар ша дочка о. Івана, Наталія Ко- бринська захоплюється нови ми ідеями і починає голосити їх серед наших жінок. У це се редовище включається тепер мала Софія. Вона зростає у цій атмосфері, все це пережи ває й те про що інші тільки дискутують, вона хоче здійс- Софія Морачевська родом Окуневська, перша лікарка-українка в Галичині нити у власному житті. Те зер но засіяне в її душу вирощу вала Наталія Кобринська, вона теж перша дає Софії перші лекції музики. Згодом їде Софія до Кімпо- лювґу на Буковину, де її бать ко по закінченні медицини був лікарем. В. цьому українсько- німецькому середовищі стрі чається вона вперше з Ольгою Кобилянською. Приязнь цих жінок триває аж до смерти Со фії, — Ольга посвячує їй свою новелю “Valse meІa.ncol!i,qu■e,,, пересилає їй часом свої твори перед друком до Швайцарії. Разом вони читають багато зі світової літератури, разом мрі ють, захоплюються красою буковинської природи. За впливом Софії та Наталії Коб ринської стала Ольга Кобилян- ська писати українською мо вою. Брат Ольги підготовляє Софію до матури. За цей дип лом дістає Софія від батька фортепіян віденської фірми Гайтцман, ■— він був ще до 1944 р. у Львові, в хаті її сина Юрія. Основною ціхою роду Оку- невських була велика доброта. Теофіля з Окуневських Озар- кевичева була славна з неї. Ко ли до отця Івана принесли не шлюбну дитину до хресту, — а був тоді звичай, що такій ди тині давав священик якесь не звичне імя, — отець Озарке вич був строгий у моральних справах і не відступав від зви чаю, — і тільки наслідком ін тервенції тети Теофілі, яка не була дуже вимовна і обмежу валася до кількох слів: “та цеж дитина, та цеж дитина”, — о. Іван зміняв своє рішення. — Так прекрасно вміла пізніш оповідати ці родинні історії сама Софія. — От нераз бува ло, ■— в такій численній роди ні — дитина зробила якусь шкоду, збила щонебудь. Тоді тета Теофіля казала: “добре, що було кому збити”. Др. Ата- назій був також добрий, пос туповий, та залюбки подоро жував. — До кінця життя зали шився вірний памяті своєї жін ки. Його’ сватали часто прия телі, він їхав з ними, — але вислід візити все був однако вий, — “немає такої другої жінки, як була моя”. Цілу свою любов перелив на свою єдину дитину іі піддержував у її смі- ливому леті. Софія хоче сту діювати медицину. Швайцарсь- кий університет вже не боро нить вступу жінкам, — тому треба було їхати до Ціріху. У тій дуже ліберальній країні Со фія має змогу не лише студію вати медицину та музику, але може доповняти всесторонно своє образування. Швайцарсь- кі професори є світової слави авторитетами науки і при тому приятелями студентів. Вони звертають увагу Софії на мис тецькі вистави, які треба огля нути в Ціріху, на книжки, які варто прочитати. Вона слухає залюбки концертів великих
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
