Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
— С Ф У ж о — Світова Федерація Українських Жіночих Організацій На новий шлях У плянуванні нашої роботи, у шу канні шляхів її — ми натрапили на нове й дуже цікаве насвітлення. Свій голос подала уродженка східніх зе мель України, п. Олександра Сулима. Знаємо її з виступів та її праці для конгресу Світового Союзу Матерей у 1950 р. у Парижі. Тому й прислу хаємось із зацікавленням до її думок та даємо їм місце на нашій сторінці. її становище до змісту праці СФУ- ЖО випливає з факту, що жіночий рух на західно- і східно-українських землях пробігав відмінним шляхом. І тут, і там він відгукнувся на кличі західно-европейських еманципаційних ідей. У Галичині він закріпився датою 1884 p., себто основинами першого жі ночого товариства. Та на Великій У- країні, дарма що жіночий рух не при брав зорганізованої форми, тяга жі нок до освіти, до участи в громад ському житті — прокинулась була ще раніше. І тоді, коли в матеріяльній вбогості галицького світу жіночий рух не міг узяти широкого розмаху, то на Придніпрянщині він виказує більшу наснагу й ширину дії. Та в наступнолу двадцятилітті роз вій його пішов зовсім іншим шляхом. Жіночий рух на західно-українських землях увійшов у маси, схопивши жінку-міщанку і жінку-селянку. Він здобув жінці місце у власному грома дянстві, він виявив себе успішно на міжнародному форумі. Методи його праці були запозичені в західно-евро пейських народів. Але боротьба за існування в рямцях чужої держави, вимагала від жінки особливої готовости й національної зрілости. 1 в цій боротьбі вона знай шла своє місце — чи то йдучи в під пілля, чи то допомагала розбудову вати своє економічне життя. Зовсім інакше проходив шлях жінки на Великій Україні. Революція відкрила перед нею всі можливості самовияву. Жінка східніх земель уже була підготована до того. Тому й під час короткого тривання нашої держав- ности вона не творила окремих жіно чих організацій, а включилася відра зу в будування нашого життя. Це продовжувалося також під режимом окупанта, коли то творчі сили Укра їни буйно проявили себе в 20-их ро ках в усіх галузях нашого життя. Вона знайшлась у рівній мірі і в рядах спро- тиву, себто в підпільних організа ціях СВУ і СУМ-і. Хвиля терору, що розігрався проти будівничих нашого життя, торкнулась її в рівній мірі, як і чоловіків. Вона змела її з керівних постів у коопе рації, шкільництві, мистецтві — вона вирвала її і з родинного середовища, коли воно чимсь було підозріле. Жін ка ця перенесла на своїх плечах про цес СВУ, голод і Єжовщину і понесла в далекі тайги Сибіру свідомість свого чину. Ті, що залишились — відстояли в найтрудніших умовинах своє й сво єї сімї фізичне існування. Оцей шлях жінки східніх земель перескочив усі еволюційні етапи за ходу. Він перейшов крізь велику на пругу боротьби нації за існування і сформував жінку в міцну, свідому своїх спромог істоту. Ясно, що шлях західно-українсько- го жіноцтва — поруч того — видаєть ся дрібним, дарма, що ним ідуть ще й інші народи в світі. Не місце тут застановлятись, котра форма має біль ше оправдання в нашій теперішній дій сності. У минулому вони своє завдан ня сповнили. Яким шляхом іде тепер жінка на рідних землях — не знаємо. Вісім літ це шмат часу й різні суспіль ні експерименти могли переформувати її так, що ні західні ні східні емігрант ки тепер не вміли б промовити до неї. Та важне те, що вони зливаються в одне в обличчі спільної загрози. А наше завдання тут? Ми, — що ви йшли з рідних земель на знак протесту проти хижого окупанта — бачимо пе ред собою окреслені цілі. Ми хочемо виявити світові наші домагання, від стояти наше право на життя. Байдуже чи шляхом зорганізованого виступу, чи в щоденному співжитті, доказом нашої життєздатности чи пропаган дою нашої культури. Для такої ролі потрібно нам вказівок і напрямних. Треба нам також вивчити країну і спо сіб думання людей, де ми живемо. Всі ці завдання вимагають зорганізо- ваности й сили. Тільки таким спосо бом зможемо їх виконати, тільки так зможемо зберегти якнайдовше всю еміграційну масу. Бо повернутись нам треба не тільки з програмою, а з пев ним осягом знання, досвіду й пророб леного в користь нашої Батьківщини. ЩИРА ДЯКА Сердечне Спасибі всім моїм прия телькам й приятелям, які з різних сто рін прислали мені привітання з нагоди щасливого видужання як і з нагоди Воскресення Христового. Зокрема щиро дякую за святочні привітання, надіслані на мої руки з усіх кінців світу для проводу СФУЖО й усіх наших співробітниць. Такі сер дечні привітання прийшли: від центра лі ОУК з Канади, Централі СУА з А- мерики, від ОУЖ в Німеччині, Англії, Бельгії й Венесуелі, від СУ Австра лії, СУ Аргентіни, від жіноцтва Фран ції, від новозаснованого відділу СУА в Рочестер й других країн. Такі до кази признання й прихильности дійсно підбадьорюють й додають нових сил до праці! Закінчу цю подяку словами нашої цінної співробітниці з виховної ділянки пані І. Петрів з Бельгії: „Нехай нас усіх кріпить віра, що прийде, бо мусить прийти, час нашого народнього і державного Воскресення. Нехай Ваші зусилля, достойна наша провіднице і труд всього українського зорганізованого жінонцтва, заважить у вимірі Божої справедливости і при- близить час нашого визволення. Дай Боже, щоб ці наші бажання ща сливо довершилися! Олена Кисілевська До цього в рівній мірі обовязані всі жінки-українки. Здається, що дотепе рішній шлях українки-наддніпрянки дає всю запоруку успіху в такій ро боті. І тут виринає на всю ширину питання: чому її досі в ній немає? Справді, чому? Всякі дрібні причи ни чи упередження не оправдують її в обличчі історії. ЇЇ місце у проводі й у лавах активних працівниць укра їнського зорганізованого жіноцтва. її кличе тепер конечність творення й бу дування нашого життя. Шлях до цьо го кожній відкритий. Формування жі ночого руху на еміграції повинно бу ти завданням не тільки одної груїїи. Є українки східніх земель, що вже внесли багато своїх проблем у працю СФУЖО. Та чисельно їх ще мало. То му не можна говорити про втрату їх нього обличчя на терені СФУЖО. Діло є твором живих людей. Щойно тоді зможемо знайти синтезу того, чого вимагає від нас хвилина, коли творитимуть її всі групи українського жіноцтва.
Page load link
Go to Top