Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
МАТЕРИНА ШАПОЧКА (На мотивах шведської нар. казки) МАМІ Це для тебе, мамо, Квіти ці приношу, Довгих літ, здоровя В Бога тобі прошу. Мамо люба, мила, Ти моя єдина, Лиш тобою повне Серце моє нині. J1. Гаєвська n W СОН ГАНУСІ (До мел.: Там на горі сніг біленький...) Нічка тиха, нічка ясна, Ген, на небі Діва красна, Свята Дівонька Марія У Ганусі в сонних мріях. Снить Гануся дивні-дива: Серед неба свята Діва, її хуста вниз спадає, Всю Вкраїну застеляє. Дітоньки кругом кружляли, Святу хусту цілували. Діва ручки піднімала, Діточок благословляла. Тітка Іванка МОЯ НЕДІЛЯ Коли б мені швидше Неділі діждати, Піду в церкву помолитись За маму і тата, За здоровя, щастя І за Божу ласку, За любов до Правди, праці І до обовязку. Коли б мені швидше Неділі діждати, Піду в гості до Оленки Книжку оглядати. Книжечка хороша, Образків багато — Будем гарно забавлятись, Як і слід у свято. Коли б мені швидше Неділі діждати, Побіжу я в парк зелений З вітром погуляти. А у парку діти Гожі та веселі — Мушу з ними політати Раз на каруселі! А прийду додому, Висплюся ніврочку І скажу уранці мамі: „Хочу до садочку!“ Ро л я н и к У бідної вдови був син Андрій, та такий вдався розумний і добрий, що мати любила його більше всього на світі. Пізніми вечорами сідала вона біля малої лямпочки і гаптувала синові шапочку... Гарну, гарнесеньку, з чер воного оксамиту, золотими ниточками шила, дрібними перлами-сльозами ви шивала, синові подарувала... Зрадів Андрійко, шапочку вбрав, матері подякував і вийшов гуляти. Іде він, іде і зустрічає дроворуба, що віз повну фіру дров. Той чоловік від разу помітив чудову хлопцеву ша почку і йому схотілося своєму сино ві такої самої. — Подаруй мені, — каже дрово руб, — те, що в тебе на голові, від дам взаміну повний віз дров, та ще й одного коня. Але хлопчик не хотів. Дрова в печі згорять, кінь із туги за господарем змарніє, а я лишуся без маминої ша почки. Другої такої ні купити, ні за робити не можна. Пішов Андрійко стежечкою понад став, сів на березі і спочиває. А плесо чисте, прозоре, мов дзеркало... Глип хлопець у воду, а він справді не той став. Шапочка, не шапочка, мов ко рона, так і грає перлами і самоцві тами. Зрадів Андрійко, засадив мами ну шапочку міцно на голову і подав ся дорогою через місто, на базар. Тов- стовида перекупка сиділа за прилав ком і продавала червоні яблука. Як побачила хлопця в чудовій, гаптова ній шапочці, їй так схотілося такої самої для себе. О! тоді напевно всі купували б пахучі яблучка, всі при ходили б дивитися на оксамитну ша почку... Але Андрійко не проміняв шапочки ні за кіш чудових яблук, ні за золо ті груші, ні сливи, які йому пропону вала перекупка. Сполудня хлопець за йшов у велике, гарне місто. Чиє це було місто, він не знав, але дуже хо тів, щоб усі, що живуть в тому місті і в палаці, що був там, бачили його шапочку. Біля входової брами зустрі ли хлопця вартові. — Ти якого короля син? — спитали і поклонилися йому низенько, аж до самої землі. Та не встиг Андрійко відповісти, як мармуровими сходами зійшла гарна, молоденька царівна, взяла його приязно за руку і повела в палац. О! якже ж там було гарно. Усі сходи вистелені мякими килимами, світла горять, дзеркала світяться, бли- стять золоті прикраси... Царівна посадила Андрійка на ко ролівське крісло і заговорила: — Яка в тебе гарна, гаптована ша почка. Мій батенько такої саме шу кає, бо в нього голова болить від тяж кої королівської корони. Твоя шапоч ка, це не звичайна собі, а така, що королеві заступить золочену корону. Хлопчик налякався і міцно, міцно обо ма ручками вхопився за шапочку. Якраз відчинилися двері і в кімнату ВВІЙШОВ король З ЦІЛИМ/СВОЇМ почо- том... Він зняв свою баґату, дорогими каміннями обтикану корону, і простя гнув хлопцеві. — На, бери, — сказав він, — а від дай мені свою, оксамитну шапочку, вона мені пригодиться, краще золо тої... Андрійко заперечив головою. — Ні, не віддам — сказав він — моєї ша почки нікому, не проміняю її за най більші багатства. — Чому? — запитався здивований король. — А тому, — відповів хлопець, — що мою шапочку гаптувала Рідна Ма ти. Вона в мене одна на світі і мате риної шапочки не проміняти мені за всі багатства твого королівства. Подобався королеві такий добрий і розумний хлопець. Він нагородив його великим майном і велів відвезти додому королівською каретою. О! як часто міняють люди „матери ну шапочку" за будь-які маловартісні
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
