Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Мистецтво потребою душі Гудуть томляче монотонним ритмом машини. Над станкахми похилені, зігнуті спини. Непо- ворушні, знедолені. І обличчя байдужі. Тільки руки, оці необ хідні складові частини фабрич ної машинерії, зарисовують в повітрю все одну й ту саму лі нію. Рухом бездушним, меха нічним. Непотрібна у тій каме рі “роботів” жива думка вихов- зується непомітно і летить; ле тить у далекий, рідний край, де в народі є казка, що царівна Настка спить під замком в Хусті мов заклята в с н і. . . У Свят-Вечір ночі відкриває очі, лічить скарби Руси що горять в огні. Лічить їх і слуха В Чорногорі духа Чи не вчує князя Михайлика гри. А у Чорногорі, спить у темнім зворі лицарів залізних триста тридцять три. (Василь Пачовський) А іцарівна та, це Олеінка сама, що своїм танком будить, з сірої безодні віків викликає приза Ганна Черінь Чотири тижні я ходила до медичної школи, по три години що дня. Пройшли теоретично елементарні обовязки медсес три, потім все це практично — на великій, у людський зріст ляльці, потім ще раз практич но ■— на нас самих. Половина курсанток правила за сестер, друга ж лягла в ліжко і грала ролю хворих. Нам міряли тем пературу, давали купіль, одяга ли, перестеляли ліжка, розно сили ліки і т.д. Навчання ,до речі, відбува лось за рахунок робочих годин і нічого нам не коштувало. Після якихось 3-4 місяців праці я вже почувала себе “ста рим вовком” і згори вниз по глядала на молоденьку мурин- ку Бері, що почала працювати бутих лицарів народу, русалок і водяників, мавок і повітруль І ввесь іМІТИЧНИЙ світ, що й досі живе в українських легендах і повірях. У візії тій, народжу ється задум нового хореогра фічного твору. Оленка складає сольові й групові танки, вига дує костюми, чує музику фло- яр і тримбіт. Всміхається. “Це ваш “містейк” — чує раптово над собою голос ■— “усі тут ґудзики пришиті з пра вої сторони, а цеж не ваше ді ло, ваші ліві” Був пізний грудневий вечір, коли друзі супроводжали Олен- ку після її танкового концерту в Торонто. Надворі проймаюча студінь, під ногами грязюка, але в душах у всіх соняшний настрій. Ведеться гаряча диску сія, — що подобалося публіці більше — народня танкова те матика чи абстрактний танець? Важко вирішити. У стилізова них народніх танках Олена За- клинська повна весняного діво чого чару, шляхетно повздерж- лива в рухах, цілком природна в різнородності ліній і угрупу- вань. Танці ті публіка сприй має легко, без застережень, як милу зорову розвагу. вже після хмене і була ще біль ше безпорадна, ніж я на почат ку своєї “карієри” Отож я її взяла під своє крило і почала повчати: — Бері, ти можеш вибрати одне із двох: перше — якщо тебе не бачить старша сестра або головна наглядачка, то ро би все помалу, як тобі зручніш. Але ж пильнуй, щоб, як вона на наближається, було “ол- райт” Або можеш робити інак ше: роби все, як належиться, тоді тебе ніхто не вловить на гарячім. Так важче, але певні ше. Бері вибрала перший шлях. Коли сповивати дитину, прави ло каже не лишати розкритих шпильок, щоб часом не вколо ти немовляти. Бері не хотіла У модерному мистецькому танку Оленка відкриває своє духове обличчя. Ніжне й ліри чне в “Осені” муз. Чайковсько- го, -поважне й вдумчиве в ,,Ко лисанці” — муз. М. Колесси, повне драматичної напруги в “Дорозі” — муз. Лиська. Танок той подає глядачеві тільки ма- теріял і вимагає вміти глядіти і розуміти його. Такого зусилля жадають усі роди модерного мистецтва. У примітивній, тоб то рафіновано примітивній формі заховані великі ідеї і по чування, глибина символіки й окрилені абстракти. Іноді знова вони сповнені реальним жит тьовим змістом. Дехто думає, що оця “витон чена несамовитість”, сакраль ний характер і монументалізм модерного мистецького танку відбирає йому розмах, призем лює і вироджує його та вкінці висуває питання: танець це — чи пантоміма? Так, це правда, хмистецький танець не виходить із мязів а з мозку, не показує фізичної справности, а інтелект. У ньому все обдумане, все обчислене, все необхідне. Він може обій тися теж без сценічних костю- розчиняти, зачиняти, а потім знов розчиняти й зачиняти шпильки і задовольнялась тим, що клала їх далеко від немов ляти — на полицю для мила. Все було б гаразд, але якось Кларіс просунула носа в двері і гаряче шепнула: — Наглядачка! Бері схопила шпильки, стала їх зачиняти і в поспіху поколо ла собі всі пальці. З того часу вже дотримувалася правил. Проте, цього разу наглядач ка навіть не глянула на Бері, бо вона прибула на наш відділ спе- ціяльно, щоб поговорити з Бюлою. Бюла працювала на другій зміні, з другої години дня. Це була двадцятилітня огрядна дівчина, з чудовим, природньо- кучерявихм рудуватим волоссям, пухнастими білими віями, наїв- но-безсоромнихми сірими очи ма, товстими яскравими губами і опасистим ніжнорожевим ли- У лікарні ІЗ СЕСТРАМИ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
