Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
д-р Н. Синявські Чи в програні справа? (Думки з приводу завваг п. Сулими ,,До програми СФУЖО“) У своєму листі п. Сулима порушила дуже важливе питання участи жіноц тва з підсовєтської України в емігра ційних жіночих організаціях. Властиво „неучасти" — бо дійсно, лише дуже незначна кількість цих жінок бере у- часть у роботі українських жіночих організацій на еміграції. Чим же це обумовлюється? На це питання тяжко дати вичерп ну відповідь. Проте ясно, що різні у- мовини життя, відмінний побут та ви ховання українок-наддніпрянок та га личанок — не могли не відбитися на духовому складі тих і других. До того і цілковито відмінні умовини життя за останніх ЗО років „совєтської" дій- сности ще більше поглибили психоло гічну різницю між Сходом і Заходом України. Ол. Сулима цілком слушно зазначує, що підсовєтські умовини життя, з од ного боку нишучи фізично і духово українську жінку, з другого боку за гартували її. Наддніпрянка звикла ра зом із чоловіком витримувати репре сії та злидні і нести тягар життя ра зом із ним. Тому і коло її інтересів було те ж саме що й чоловіків. До того причинювалась також система освіти та виховання на підсовєтській Україні, де не робиться під цим огля дом ніякої різниці між чоловічою та жіночою молоддю. Цим моментом, у деякій мірі, можна пояснити незаці- кавлення наддніпрянок діяльністю у- країнських жіночих організацій. Тут виявляється свого роду незвичка до переведення громадської роботи ви ключно в жіночому середовищі. Можна було б ще приводити інші ймовірні причини для пояснення цьо го двоподілу серед нашого жіноцтва. Але, зрештою, справа не в тому, щоб тільки знаходити причини для пояс нення того двоподілу, а в тому, як його усунути, якщо воно небажане. Критичний розгляд явищ річ добра, але корисна є тільки критика кон структивна, себто коли крім вказання на хиби, подається і конкретні пропо зиції, чи поради, — як ті хиби усуну ти. В даному разі йде про те, як при тягнути українське жіноцтво Придні- прянщини до масової участи в роботі клітин СФУЖО. Ол. Сулима таких про позицій, на жаль у своєму листі не подає. Лише вказує на „інертність та законсервованість" у методах роботи жіночих організацій у передвоєнній Галичині. Цілком зрозуміло, що — як що серед керівних робітниць СФУЖО, а також серед членок його клітин пе реважаючу більшість становлять жін ки, які мають досвід виключно з прак тики жіночих організацій Галичини, — то і стиль роботи СФУЖО має відпо відний характер. На нашу скромну думку, стиль роботи СФУЖО не грі шить засадничими помилками. Якщо ж йому нераз бракує свіжого духу, пе редусім розуміння духового єства і по треб підсовєтського жіноцтва, то це скоріше треба віднести на конто над дніпрянок, що той дух ще й досі в СФУЖО не внесли. Тим більше що нема підстав до побоювання, щоб ке рівництво СФУЖО цим реформам су- противилося. Навпаки, бажаючі ма ють широке і вільне поле для роботи над „освіженням" стилю роботи СФУ ЖО. Хотілось би тільки, щоб від слів перейшло до діла. Щодо питання ролі еміграції в бу дуванні нового ладу в майбутній Укра їні (в разі повороту до дому) — то це питання нераз обговорювалось на сторінках преси та на дискусійних ве чорах, — щоразу хворіючи на ту ж саму недугу. А саме — перебільшення ролі еміграції і недоцінювання зна чіння тих провідних кадрів, що їх ви дасть стихійно самий нарід при відпо відній ситуації. Приклади чого подає наша історія, починаючи з найдавні ших часів. Цю модерну еміграційну недугу повторює в „жіночому аспек ті" і п. Сулима. Без сумніву жінка з підсовєтскої дійсности набуває особливого значін ня сьогодні, в часі такого загострення взаємин між демократичним і тоталі тарним світом. І спільну мову з жіноц твом на Україні знайдуть у першій мірі жінки, що самі там раніш перебу вали та на власних плечах несли тягар окупаційного визиску. Але не забуваймо, що час іде і рік за роком не може не зростати різниця між українським жіноцтвом вдома і на еміграції. Виростають нові покоління в нових, повоєнних, нам особисто вже незнаних умовах. Інша річ, що за- садничих змін в „совєтськім раю" не може бути, але і другорядні зміни та кож формують дещо відмінну людину. Час у цьому випадку надзвичайно важливий чинник. Міркування пані Сулими про пере- виховну роботу та віднайдення духо вого контакту з українським жіноц твом, яке звільниться зпід совєтської окупації — актуальні й цілком відпо відають прагненням нашої еміграції у цілому. Але ніхто не може з певні стю говорити про реальність пороро- ту в ближчі часи. Можливо, що доля судила нам і звікувати на чужині. Тож дивімося на речі тверезо і використо вуймо всякі нагоди й можливості для будування українських національних ціннощів на реальному грунті нашого еміграційного „сьогодні". А тоді не можна нарікати на „здрібнення про блематики", — що є пристосуванням до вимог і інтересів щоденного жит тя. І трудно вимагати від цих момен тів гучних гасел конче загально національного значіння. Не тільки трудно, але і непотрібно. Значно біль ше користи моральної і матеріяльної принесе звичайний „чайок", з якого поступить кілька долярів для немічних залишенців в Європі, ніж пишні шаб- льонові промови на високі теми, не скріплені будьякими конкретними за ходами. І як здобуток роботи укра їнських жіночих організацій, хоч і „застарілими методами" — треба за значити їх уміння без великого шуму і пишних деклямацій, — проводити таку велику харитативну роботу — дійсно загально-національного значін ня, що є чи не найголовнішим завдан ням жінок-христіянок. СОЮЗ УКРАЇНОК АРГЕНТІНИ У грудні м. р. відбулись річні збори СУА, що закінчили працю одного зві- тового року й персвибрали управу. На чолі СУА станула п. Ніна Онацька, що є водночас містоголовою СФУЖО для Півд. Америки. Секретаркою СУА вибрано п. О. Бандуру. У висліді даль ших нарад намічено такі реферати: культ, освітній (О. Левицька), народ, мистецтва (Е. Стернюк), імпрез (К. Григораіцук), звязків (Н. Онацька), організаційний (А. Григораіцук), су спільної допомоги (Н. Аврам). На одному з перших сходин СУА намічено плян праці на діловий рік. В кожній ділянці подано подрібно те, що плянують членки перевести у най ближчому часі. Заповідається ряд ці кавих рефератів, скріплення звязків із аргентінськими організаціями й роз будова суспільної опіки. Та найціннішим почином, що його узгіднив СУА з Жіночою Референту- рою при УЦР — є створення постій ної збірки народнього мистецтва. Та ка збірка принесе неоцінені прислуги нашому поселенню, бо повчатиме про давню культуру нашого народу й до поможе нам придбати приятелів. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
