Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
д-р Н. Синявські Чи в програні справа? (Думки з приводу завваг п. Сулими ,,До програми СФУЖО“) У своєму листі п. Сулима порушила дуже важливе питання участи жіноц тва з підсовєтської України в емігра ційних жіночих організаціях. Властиво „неучасти" — бо дійсно, лише дуже незначна кількість цих жінок бере у- часть у роботі українських жіночих організацій на еміграції. Чим же це обумовлюється? На це питання тяжко дати вичерп ну відповідь. Проте ясно, що різні у- мовини життя, відмінний побут та ви ховання українок-наддніпрянок та га личанок — не могли не відбитися на духовому складі тих і других. До того і цілковито відмінні умовини життя за останніх ЗО років „совєтської" дій- сности ще більше поглибили психоло гічну різницю між Сходом і Заходом України. Ол. Сулима цілком слушно зазначує, що підсовєтські умовини життя, з од ного боку нишучи фізично і духово українську жінку, з другого боку за гартували її. Наддніпрянка звикла ра зом із чоловіком витримувати репре сії та злидні і нести тягар життя ра зом із ним. Тому і коло її інтересів було те ж саме що й чоловіків. До того причинювалась також система освіти та виховання на підсовєтській Україні, де не робиться під цим огля дом ніякої різниці між чоловічою та жіночою молоддю. Цим моментом, у деякій мірі, можна пояснити незаці- кавлення наддніпрянок діяльністю у- країнських жіночих організацій. Тут виявляється свого роду незвичка до переведення громадської роботи ви ключно в жіночому середовищі. Можна було б ще приводити інші ймовірні причини для пояснення цьо го двоподілу серед нашого жіноцтва. Але, зрештою, справа не в тому, щоб тільки знаходити причини для пояс нення того двоподілу, а в тому, як його усунути, якщо воно небажане. Критичний розгляд явищ річ добра, але корисна є тільки критика кон структивна, себто коли крім вказання на хиби, подається і конкретні пропо зиції, чи поради, — як ті хиби усуну ти. В даному разі йде про те, як при тягнути українське жіноцтво Придні- прянщини до масової участи в роботі клітин СФУЖО. Ол. Сулима таких про позицій, на жаль у своєму листі не подає. Лише вказує на „інертність та законсервованість" у методах роботи жіночих організацій у передвоєнній Галичині. Цілком зрозуміло, що — як що серед керівних робітниць СФУЖО, а також серед членок його клітин пе реважаючу більшість становлять жін ки, які мають досвід виключно з прак тики жіночих організацій Галичини, — то і стиль роботи СФУЖО має відпо відний характер. На нашу скромну думку, стиль роботи СФУЖО не грі шить засадничими помилками. Якщо ж йому нераз бракує свіжого духу, пе редусім розуміння духового єства і по треб підсовєтського жіноцтва, то це скоріше треба віднести на конто над дніпрянок, що той дух ще й досі в СФУЖО не внесли. Тим більше що нема підстав до побоювання, щоб ке рівництво СФУЖО цим реформам су- противилося. Навпаки, бажаючі ма ють широке і вільне поле для роботи над „освіженням" стилю роботи СФУ ЖО. Хотілось би тільки, щоб від слів перейшло до діла. Щодо питання ролі еміграції в бу дуванні нового ладу в майбутній Укра їні (в разі повороту до дому) — то це питання нераз обговорювалось на сторінках преси та на дискусійних ве чорах, — щоразу хворіючи на ту ж саму недугу. А саме — перебільшення ролі еміграції і недоцінювання зна чіння тих провідних кадрів, що їх ви дасть стихійно самий нарід при відпо відній ситуації. Приклади чого подає наша історія, починаючи з найдавні ших часів. Цю модерну еміграційну недугу повторює в „жіночому аспек ті" і п. Сулима. Без сумніву жінка з підсовєтскої дійсности набуває особливого значін ня сьогодні, в часі такого загострення взаємин між демократичним і тоталі тарним світом. І спільну мову з жіноц твом на Україні знайдуть у першій мірі жінки, що самі там раніш перебу вали та на власних плечах несли тягар окупаційного визиску. Але не забуваймо, що час іде і рік за роком не може не зростати різниця між українським жіноцтвом вдома і на еміграції. Виростають нові покоління в нових, повоєнних, нам особисто вже незнаних умовах. Інша річ, що за- садничих змін в „совєтськім раю" не може бути, але і другорядні зміни та кож формують дещо відмінну людину. Час у цьому випадку надзвичайно важливий чинник. Міркування пані Сулими про пере- виховну роботу та віднайдення духо вого контакту з українським жіноц твом, яке звільниться зпід совєтської окупації — актуальні й цілком відпо відають прагненням нашої еміграції у цілому. Але ніхто не може з певні стю говорити про реальність пороро- ту в ближчі часи. Можливо, що доля судила нам і звікувати на чужині. Тож дивімося на речі тверезо і використо вуймо всякі нагоди й можливості для будування українських національних ціннощів на реальному грунті нашого еміграційного „сьогодні". А тоді не можна нарікати на „здрібнення про блематики", — що є пристосуванням до вимог і інтересів щоденного жит тя. І трудно вимагати від цих момен тів гучних гасел конче загально національного значіння. Не тільки трудно, але і непотрібно. Значно біль ше користи моральної і матеріяльної принесе звичайний „чайок", з якого поступить кілька долярів для немічних залишенців в Європі, ніж пишні шаб- льонові промови на високі теми, не скріплені будьякими конкретними за ходами. І як здобуток роботи укра їнських жіночих організацій, хоч і „застарілими методами" — треба за значити їх уміння без великого шуму і пишних деклямацій, — проводити таку велику харитативну роботу — дійсно загально-національного значін ня, що є чи не найголовнішим завдан ням жінок-христіянок. СОЮЗ УКРАЇНОК АРГЕНТІНИ У грудні м. р. відбулись річні збори СУА, що закінчили працю одного зві- тового року й персвибрали управу. На чолі СУА станула п. Ніна Онацька, що є водночас містоголовою СФУЖО для Півд. Америки. Секретаркою СУА вибрано п. О. Бандуру. У висліді даль ших нарад намічено такі реферати: культ, освітній (О. Левицька), народ, мистецтва (Е. Стернюк), імпрез (К. Григораіцук), звязків (Н. Онацька), організаційний (А. Григораіцук), су спільної допомоги (Н. Аврам). На одному з перших сходин СУА намічено плян праці на діловий рік. В кожній ділянці подано подрібно те, що плянують членки перевести у най ближчому часі. Заповідається ряд ці кавих рефератів, скріплення звязків із аргентінськими організаціями й роз будова суспільної опіки. Та найціннішим почином, що його узгіднив СУА з Жіночою Референту- рою при УЦР — є створення постій ної збірки народнього мистецтва. Та ка збірка принесе неоцінені прислуги нашому поселенню, бо повчатиме про давню культуру нашого народу й до поможе нам придбати приятелів. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
