Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
МАЛЕНЬКІ РИБАЛКИ Рано-вранці впрост до річки йшли маленькі чоловічки, Утікайте, риби, раки — Це завзяті рибалки! Ось Василь волочить сітку, А Юрко несе вудки, А Степан на рибу клітку, А Івасик — хробаки, А найменша з них — Катруся В білій хустці — пиріжки! Стережіться, риби, раки — йдуть завзяті рибалки! Ох, найстарший той Василь — Що вже вїдливий, як сіль: Все Катрусю зачіпає, Докучає наче джміль: — “Ти вертайся, Катерино, Щоб ще окунь не вкусив!” — “Одчепися, циганчук, Небоюся, навіть, щук!” — А Василь своє: — “Ні, справді, Ти на річку не ходи — Ти ж боїшся як води: Он кричиш, як мати миє, Мов три кицьки вкупі. Щука вирне, хвостом махне, Зробить тобі купіль!” І промовила Катруся: “Я спідничкою утруся!” А тимчасом попід гаєм Річка мріє тихим раєм Сіна скошені копиці Море стиглої пшениці. Посідали. Закидали Вудки в тиху течію І тихесенько чекали, Клюне риба на чию. Краще всіх ловив Івась: Що закине — то карась. А Василько на мушки Все тягав малі плішки. Не щастило лиш Павлу: Хоч би рибку, хоч малу, То не так би злість взяла б. Упіймав аж троє жаб. А Юрко уцупав щуку, А Катруся — власну руку! Ганна Черінь. ЖАБКИ — Кум-кумо, здорові були, доро генька Кумо? — Ой, ой, як давно ми не стрічали ся! Ще на весні, пригадуєте, Кумо, ми разом вийшли з нашого глибокого це ментованого збірника в садку, шукати плиткої води, щоб там відкласти яєч ка. Де ви, Кумасю, згубилися тоді? — Не хочу й згадувати, що тоді пе режила я. Ледви жива врятувалася. — А що сталось, Кумо, розкажіть? — Ото, як покинули ми садок, зра зу за плотом побачили мене хлопці та стали кричати: ропуха, ропуха! Хоч я не ропуха — а надулася, стала гру ба, виторощила очі й чекаю — що далі буде. Штовхали мене палицею, пере вертали, а один мене вдарив мене. Від болю я висунула язик./Йк хлопці по бачили мій роздвоєний язик, стали кричати: вкусить, вкусить... і роз біглися. Сховалася я в ямку під корчем і ду маю собі. Чому старші, розумні люди, не повчать дітей нас не боятися і нас не рушати. Ні ми, водні жаби, ні наші посестри пільні й ропухи, ніколи не кусаємо, бо й зубів не маємо. А на шим довгим липким язиком ловимо різних мушок і тим приносимо ко ристь у господарстві. Сиділа я у сховку до вечора, боя лася вийти, а потім поскакала до по тічка. Там знайшла затишне місце, від- ложила яєчка коло водних рослинок, покрила їх слиззю, щоб не висихали і така рада що буду мати маленьких діточок. — А я пригод не мала — відповіла друга. Знайомі хотіли, щоб я лиши лася там на стало. Та якже можна по кинути наш любий збірник в садку? Може де є й краще, але тут все своє рідне, дороге. Ніколи, ніколи не замі няю на чуже. І я так думаю. Мандрувати можна, а часом і треба — та до свого рідного гніздечка треба вертатися. Жабки попрощалися і розійшлися. Вечором чути було їх гарну пісень ку: pax, pax, рах. Вуйко Квак ПІСЕНЬКА У садочку пташечка Гомонить пісень, Тьохкає-цвірінькає Увесь Божий день. Заспіваю пісеньку Весело і я; Скаже мені мамочка: “Пташечко моя!” Ніна Мудрик ЗАГАДКА Хвилюється, як море, Жито на прост.орі. Сонце припікає, Коли це буває? (K0XTJT*)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
