Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
МАЛЕНЬКІ РИБАЛКИ Рано-вранці впрост до річки йшли маленькі чоловічки, Утікайте, риби, раки — Це завзяті рибалки! Ось Василь волочить сітку, А Юрко несе вудки, А Степан на рибу клітку, А Івасик — хробаки, А найменша з них — Катруся В білій хустці — пиріжки! Стережіться, риби, раки — йдуть завзяті рибалки! Ох, найстарший той Василь — Що вже вїдливий, як сіль: Все Катрусю зачіпає, Докучає наче джміль: — “Ти вертайся, Катерино, Щоб ще окунь не вкусив!” — “Одчепися, циганчук, Небоюся, навіть, щук!” — А Василь своє: — “Ні, справді, Ти на річку не ходи — Ти ж боїшся як води: Он кричиш, як мати миє, Мов три кицьки вкупі. Щука вирне, хвостом махне, Зробить тобі купіль!” І промовила Катруся: “Я спідничкою утруся!” А тимчасом попід гаєм Річка мріє тихим раєм Сіна скошені копиці Море стиглої пшениці. Посідали. Закидали Вудки в тиху течію І тихесенько чекали, Клюне риба на чию. Краще всіх ловив Івась: Що закине — то карась. А Василько на мушки Все тягав малі плішки. Не щастило лиш Павлу: Хоч би рибку, хоч малу, То не так би злість взяла б. Упіймав аж троє жаб. А Юрко уцупав щуку, А Катруся — власну руку! Ганна Черінь. ЖАБКИ — Кум-кумо, здорові були, доро генька Кумо? — Ой, ой, як давно ми не стрічали ся! Ще на весні, пригадуєте, Кумо, ми разом вийшли з нашого глибокого це ментованого збірника в садку, шукати плиткої води, щоб там відкласти яєч ка. Де ви, Кумасю, згубилися тоді? — Не хочу й згадувати, що тоді пе режила я. Ледви жива врятувалася. — А що сталось, Кумо, розкажіть? — Ото, як покинули ми садок, зра зу за плотом побачили мене хлопці та стали кричати: ропуха, ропуха! Хоч я не ропуха — а надулася, стала гру ба, виторощила очі й чекаю — що далі буде. Штовхали мене палицею, пере вертали, а один мене вдарив мене. Від болю я висунула язик./Йк хлопці по бачили мій роздвоєний язик, стали кричати: вкусить, вкусить... і роз біглися. Сховалася я в ямку під корчем і ду маю собі. Чому старші, розумні люди, не повчать дітей нас не боятися і нас не рушати. Ні ми, водні жаби, ні наші посестри пільні й ропухи, ніколи не кусаємо, бо й зубів не маємо. А на шим довгим липким язиком ловимо різних мушок і тим приносимо ко ристь у господарстві. Сиділа я у сховку до вечора, боя лася вийти, а потім поскакала до по тічка. Там знайшла затишне місце, від- ложила яєчка коло водних рослинок, покрила їх слиззю, щоб не висихали і така рада що буду мати маленьких діточок. — А я пригод не мала — відповіла друга. Знайомі хотіли, щоб я лиши лася там на стало. Та якже можна по кинути наш любий збірник в садку? Може де є й краще, але тут все своє рідне, дороге. Ніколи, ніколи не замі няю на чуже. І я так думаю. Мандрувати можна, а часом і треба — та до свого рідного гніздечка треба вертатися. Жабки попрощалися і розійшлися. Вечором чути було їх гарну пісень ку: pax, pax, рах. Вуйко Квак ПІСЕНЬКА У садочку пташечка Гомонить пісень, Тьохкає-цвірінькає Увесь Божий день. Заспіваю пісеньку Весело і я; Скаже мені мамочка: “Пташечко моя!” Ніна Мудрик ЗАГАДКА Хвилюється, як море, Жито на прост.орі. Сонце припікає, Коли це буває? (K0XTJT*)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
