Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Тіням Марії Скубової Щ е заки появилися часописні вістки про смерть Марії Скубової — переда но їх з вуст до вуст. В квітну неділю зайшла я до перед- похоронньої каплиці, щоби вислухати Панахиди та помолитися за її душу.. Три дні правлено ці Панахиди, та зав- сіди каплиця була переповнена. Рідні, представники військових, наукових та культурних установ, Відділу Ч ерво ного Хреста в Ню Йорку, Союзу Укра їнок Америки, Самопомочі, приятелів, знайомих та вдячних за щиру опіку скитальців з усіх сторін України Прийшли всі, щоби попращати в о- станнє цю незвичайну жінку. Прапори хилилися над нею, військо ві відзнаки, Військовий Хрест армії Симона Петлюри, такий же сам УСС прикрашували домовину. Написі на вінках шепотіли геж свої привіти. Бо чи не говорить хочби цей один напис? „Товаришеві по Зброї — Обєднання Вояків Української Армії". Промови генерала Загродського, о. протоєрея Весоловського, голови 1-го Відділу СУА, основаного Марією Ску- бовою — п. Пелешок та других пред ставників установ так у каплиці, як на цвинтарі та поминках — представ ляли всебічність праці покійної. Які ж заслуги має Марія Скубова поза службою у Визвольних змаган- нах? Відповідь на ці питання найдемо -в її книжечці „Спомини", виданій у р. 1950, накладом приятелів в Торонті. Родом із с. Іванівка на Скалатщині. — Бюло, розскажи мені про твоїх кавалерів! — Бюло, завяжи мені бантик! А Бюла охоче посвячувала малих приятелів у свої таємни ці. Більше: вона, наприклад, входила у якусь кімнату, сяючи червонастим волоссям, і зага дувала: — Слухай-но, Джане, тобі все одно нема чого робити, то виглядай у вікно, як побачиш шестифунтового блондина в жовто-червоному комбінезоні, гукни мене. І не тільки Джан, але кілька пацієнтів, не відри ваючи очей від вікна, пильну вали Бюлиного кавалера. Ввечері праці не так багато, і Бюла, зробивши все, що тре ба, використовувала решту ча су для себе — то по телефону подзвонить, то крутеники на зачісці прилаштує, то пару ли стів напише. Не знати до чо го б дійшла Бюлина раціоналі зація, якби одного вечора вона В 6 році життя тратить маму. Освіта в сільській школі. У 18 році подруж жя зі старшим, хворим чоловіком. Пі знає місто через акушерські курси. Судьба селянської дівчини, киненої у важке ярмо життя, потім викону вання своєї професії, заставили приза- думатись над долею української жін ки. В 1904 виїзд до Америки. Вражає її доля молодих українських емігран ток, ведених агентами до демораліза ції та безвірства. Хоче допомогти, створити якусь ор ганізацію, але не находить зрозуміння у своїх. На її голову сипляться обмови та злобна критика. Люди жили пересуда ми, що не варто займатися „такими дівчатами" Мусіла працювати з до бродійною американською установою. Рятує, кого може, влаштовує на пра цю, опікується, вчить. У 1907-1909 pp. прибуває інтелі генція до Ню Йорку. Народжується ідея „Української Бесіди“. Фінансує сама винайм хати. Бібліотека, аматор ський театральний гурток, хор. У 1914 році виїздить до Галичини. Застає Зїзд Січей та Соколів — пере дає як делегатка привіт з Америки. У серпні вибухає війна. Голоситься до санітарної праці. Вислана на фронт по падає в російський полон. Виміняна вертається до Австрії. На праці захо пили її листопадові дні. Організація УСС на Поділлі, санітарна праця, тиф. По виздоровленні виїзд до польських таборів полонених. Літо, 1920 p., пра не випрала кілька причандалів свого туалету та й повісила їх десь на видному місці суши тись. Мабуть того дня вона та кож побувала в пивній, бо за була забрати свої речі, а на другий день при обході вони одразу впали в око наглядачці. Наглядачка навіть не спитала в неї, чиє це майно. Чи вже во на говорила щось Бюлі, чи ні, — але більше ми Бюли не ба чили. Другого дня по її вигнанні привели до нас нову працівни цю. За наглядачкою злякано ступала скромного вигляду, гладенько причесана, зовсім не фарбована молоденька дівчина що тримала під пахвою тов стелезну книгу й блокнот. Кни га виявилась Біблією. Геді вчи лась на теологічному факуль теті університету і одночасово вирішила трохи підробляти, працюючи чотири години на день, Скромність її надзвичайно ця в шпиталі, большевицький полон. Втеча з полону до Галичини. Р. 1921 поворот до Америки. Засну вання „Ж іночої Громади*4. Висилка допомоги для старого краю. Пропа ганда українського мистецтва. Об'їха ла 12 сгейтів із виставками, видала при помочі кількох членів СУ книжку: „Україна та її мистецтво". У 1930 р. виїзд до Галичини. Час пацифікації, звірства поляків. Праця в Народній Лічниці при лікуванні жертв пацифікації. Поворот до Аме рики зі знимками та матеріялами. Пра ця в „Жіночій Громаді". Суха, скорочена хроніка праці одної людини, що ні години не витратила на безділля. Це було життя Марії Ску бової. Один з бесідників на похорон них сходинах сказав: „Треба було Ма рії Скубовій вмерти, щоби люди ді знались — ким вона була. Голова 1 Відділу СУА сказала: „Я горда, що очолюю товариство, що його зало- жила пок. Марія Скубова. Я нині бачу, ким вона була. В Ню Йорку завязався при Відділі Червоного Хреста Комітет, що зай меться поставленням мистецького па- мятника на могилі цієї невтомної, ні чим не зраж еної працівниці у найтруд- ніших ділянках українського життя. А була нею лише сільська дівчина з золотого Поділля з творчим вогнем у серці і любовю до України та її дітей. Нехай американська земля буде їй пером, заки не спочине на Україні! Ірина Домбчевська мені заімпонувала, і я першою почала розмову: — Нащо ви студіюєте теоло- іію? Адже жінка не може стати священиком! — Я хочу бути сестрою-місі- сшіркою, їздити б найдальші краї й навертати дикунів на християнську віру. Знання мої в теології відомо які: я вірю в Бога, як проста сільська баба, не копаючись у релігійних догмах. Але все ж у нашій розмові скоро коса найшла на камінь. А чому це, ■— блискаючи темновишневими очима присік- лась Геді, ■— чому у вас приз нають днем відпочинку неділю, коли справді має бути субота? Адже Бог спочивав у суботу! — Ми святкуємо неділю, бо так каже наша церква, •— про сто відповіла я. — Але всі ми походимо від Великої Римської церкви, нащо ж відколюватися? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
