Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Рання збірка в пластовому таборі в Нарровсбурґу, Н. И. Юнацьким шляхом Автобус суне вузькими ву лицями Ню йорку і вивозить йсЄ Юйацтво за місто. По році рОЗлукй просто не віриться, що знову вже чуємо запах лісу, ба чимо ріку і більший, як між хмародерами, кусень неба. По года чудова, а іце кращий ве чір. Чудовий місяць,* хмарки і зорі ■— як завжди на таборі ма ють свій питомий чар. А раненько другого дня вже всі взялись до роботи. Стука ють сокири, пищать тонко пи ли, одне ііо одному підводяться шатра. А сонечко добре пригрі ває. Воно тут зовсім інше, як у Ню Йорку, *Филаделфії чи Бал тимор. Там ми його навіть не бачимо. Там воно тільки на те, щоб не було темно. А тут воно змішане з запахом трави, сос нини, малин, тут воно разом зі всім творить таборовий день. О 12-ій всі машеруємо до но ваків на обід. Пластова дружба проявляється: новаки з кри ком вітають юначок. Тільки й чути цілий час, що “смачного” і “дякуємо”! — Що найрадше любите ро бити? ■— питається нераз хтось із булави юначок. Ясно яка від повідь: “купатись”! Та кожна таборовичка знає, що булава має навчити їх якнайбільше, тому і з купанням тут ощадно. Пів годинки перед обідом, пів тора — по підвечірку. Тоді то вже рай! Озеро — то мрія ко жної. Вода тепла, мякенька, три гарних човни, а довкруги ліс із якимись чудовими, небу денними квітами. А по вечері запалюємо вог ник і снуємо гутірки. Вчора ва тра не х-отіла горіти, бо дрова були мокрі, але зате ми слуха ли, слухали. Лісова Мавка, — Хлопці їдуть до табору, Н уся до знайомих на фарму, а ми з Андрієм перебудемо вака ції у хаті. Будемо ходити на зе лене, оглянемо музеї (там та кий приємний холод) і відпіч- немо на своїх ліжках. Андрієві сон придасться, бо він працює вночі. А я натішуся хатою, що її так скупо бачу цілий Божий рік. — А ми беремо нашого оди нака зі собою над море і буде мо пливати до схочу! Таку розмову почула я в трамваї й оглянулася за моло дими жінками. Плянують, об думують свій відпочинок. Дійсно! Вакації ідуть. Vacatio — латинське слово — вільний час від обовязків. Отже, для дорослих від щоденної заробіт- кової праці, а для дітей <— від науки. Як цей час використати? Щоб було і з користю для фі зичного здоровля та дало пси хічне відпруження. Тому кожен плянує свої вакації індивіду ально, що кому відповідає. Мені, що працюю на селі, хо четься відвідати приятелів у яку ми вкрали новакам, розпо відала про українську жінку та її шлях, переплітаючи сказане деклямаціями юначок. А потім ми співали всі пісні, які лиш знали, а з кожною піснею нам згадувались наші мандрівки, чи то в Карпатах, чи вже в німець ких Альпах. Довго ми юначки не могли заснути, хоч була вже нічна ти ша. Ми сиділи тихенько в тем ному шатрі (щоб бунчужна не вигнала нас на карний впоряд) і зпід коців зиркали на таборо ву поляну. Біля машту вічний вогонь, вгорі місяць, довкруги мрякою покриті дерева. Трава виблискує до місяця росою, десь поза шатрами ходить стій- кова (обовязково з великою палицею). А з озера несуться співи хлопців, що мають там свій табір. Потрохи успокоішоться і за- сипляють ті найгамірніші, по тім засипляю вже й я, вкінці не спить у таборі лише стійка, а опівночі й та вже дрімає, чека ючи раннього щебету пташок. Н. Ню Йорку чи Дітройті, поди витися як живуть, та наговори тися по-своєму. І хоч подорож у спеку змучить, то повернув шись до обовязку, думкам бу де чим жити довший час. Дру гому, що живе в місті, де ву личний гамір переливається в ухах, сниться зелена левада і синє небо. Фатаморґана приро ди стає перед очима на тлі хма- родерів. To-ж їдьте на село. До знайомих на фарму чи до скро мної хатинки в лісі. Ідіть у ліс, лягайте на траву й дивіться на синь неба через зелене листя. Слухайте шуму потока і за будьте за все, що вас вяже з мі стом і щоденною працею. А коли зовсім немає у вас змоги чи охоти рухатись із мі ста, тоді памятайте про міські парки. Є в них такі цікаві за кутки і стільки можуть дати ра дощів. А вже така прогулька до зоопарку на цілий день за лишить багато вражень. Тільки не марнуйте ні одної години! Користайте з вакацій, щоб на брати сили тіла й духр. на дов гий рік праці, Орися, Вакаційні міркування
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
