Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
О. Трофимовська Чи на новий шлях? Із життя наших Централь СОЮЗ УКРАЇНОК В АВСТРАЛІЇ І. у ч. 5 „Н. Ж." вміщено статтю О. Сулими „До програми СФУЖО", яку можна вважати за дуже доцільну, мо же трохи запізнену. Доказом цього є те, що вона викликала відповідь СФУЖО „На новий шлях“. Відповідь є змістовна й добра і всеж таки має два великих „але", які й примушують мене дати оцей наголовок моїм дум кам. Не можу ніяк погодитись із тим, що не знаємо — яким шляхом іде тепер жінка на рідних землях. Хто слідкує за газетами, за радіо і коли можли во — за совєтською пресою, добре знає, що ніяких змін там немає, а мож ливе тільки „закручування гайок" в той самий бік, який ми підсовєтські відчували на собі 25 років а жінки з заходу не знали і навіть не хочуть зна ти, а кажуть, що ні західні ні східні емігрантки тепер не вміли б промо вити до жінок на рідних землях. До них промовляти не треба, треба буде зрозуміти, коли вони будуть про мовляти, а ми східняки їх зрозуміємо а СФУЖО, коли не стане щиро на но вий шлях, не зрозуміє. Не зрозуміє то му, що не вважає за потрібне пізнавати життя сучасної України з большевиць- кої дійсности. Це видно з того, що СФУЖО каже, що вісім літ, це шмат часу, що зрівняв нас (східняків і за- хідняків), а ті 25 років, що ми про жили мабуть треба викреслити з і- сторії. Ми ж уважаємо за свій обовязок знайомити з тією дійсністю, з загро зою большевизму не тільки українок, але й американок і взагалі жінок різ них народів, з якими живемо поруч. Друге місце, яке мене вразило, це те, що „всякі дрібні причини чи упере дження не оправдують українку-над- дніпрянку в обличчі історії" в тому, що вона не співпрацює в жіночих ор ганізаціях. Я якраз належу до тих, які не зва жаючи на нібито дрібні упередження і причини співпрацювала з ОУЖ (зпо- чатку засновання його в Німеччині) і аж до цього часу з СУА. В себе на Україні ще до большевиків вважала суто жіночі організації (а такі були й коли мені „Наше Життя*4 дасть міс це, напишу про них) непотрібними. На еміграції, зустрінувшись із жінками і чоловіками т. зв. „західньої культу ри" визнала для себе потрібним всту пити до ОУЖ. Тепер, коли СФУЖО офіційно ставить закиди наддніпрян- кам, я повинна вже сказдти все на ї* захист. Причини ті не дрібні, але СФУЖО, коли дійсно перейде на новий шлях, скоро їх переборе. Перше це повна толеранція і делі катний підхід до віровизнань. Наведу тут такий актуальний приклад: У стат ті „День Матері" ч. 5 „Н. Ж.“ за під писом голови СФУЖО написано, що „місяць май християнський світ при свячує культові Богоматері". Культ Божої Матері у православ них українців стоїть дуже високо, але ми святкуємо її особливо не в травні, а на свято Покрови. Під захистом Бо жої Матері йшли козаки у всі походи і день св. Покрови святкується в нас особливо величньо. А коли подивитись на українські календарі, видані на емі грації, цей день не позначено черво ним. Отже чи розуміти твердження у статті „День Матері" так, що право славні, чи протестантки, які в травні не утворюють особливого культу Бо гоматері не є християнками? Повин ні ж українці-католики примиритися з тим, що більшість українців є пра вославними. Чому ж у всіх країнах, особливо в ЗДА так добре зжива ються різні релігії, а в нас на цьому тлі повинна бути неповага? Памятаю, що на останньому зїзді ОУЖ в Авґс- бурзі в резолюцію вміщено прохання до отців наших церков — не загострю вати цього питання перед дітьми. Тому я певна, що у п. Кисілевської не було думки образити некатоликів у її стат ті, а вийшло воно тільки тому, що на думці є тільки свої, галичани. Друге — визнати за необхідне і про вести ознайомлення з підсовєтською дійсністю, як своїх членок, так і по можливості американок, а це приверне й придніпрянок. Третє: українцям прийшлося вважа ти за офіційні — російську, польську і німецьку мови і коли західні укра їнці вживають двох останніх, це вва жається за природне. За прикладом далеко йти не треба: в ч. 5 „Н. Ж." по дано фрагмент із щоденника О. Коби- лянської і написано, що він був веде ний німецькою мовою. Вживати ж хоч одне-два слова по-російськи вва жається одіозом. Наддніпрянки зна ють російську мову і літературу і вжи вали її в щоденному житті з ранніх літ. Це треба зрозуміти і не змішувати з пересторогою проти „старшого бра та", представниками якого тут в ЗДА є деякі імігранти. Мені теж не зробите закиду в „протаскуванні" їх ідей, бо декілька разів виступала в україн ській пресі пррти „старшого брата". Жіноча сторінка у „Вільній Думці** приносить тепер систематичні відо мості про життя СУА. Недавня хроні ка СУА за 1 квартал 1952 подає пере біг праці із трьох стейтів. Не маємо змоги передрукувати її в цілості. Та хочеться відмітити головні напрямні й осяги роботи. Провідною лінією праці кружків є виховання дітвори. У цьому напрямі переведено більшість імпрез. Та го ловним ОСЙГОМ є тут недільні школи, що постали вже в Сиднеї та Аделайді. При школах організуються бібліотеки для дітей та балетні гуртки. Цей по чин вимагає великого вкладу сил та енергії й є доказом того, що наше ж і ноцтво є вповні свідоме своєї відпові дальності! за виховання молодого по коління. Серед наших поселень такий почин жіноцтва зустрічаємо вперше. ГІобожати б йому поширення та по глиблення цієї галузі. Цікаву ініціятиву виказала Нова Пів денна Валія. В короткому відступі ча су переведено тут два вечори україн ського мистецтва для австралійської публіки. Реферат зв’язків СУА разом із Австралійською Культурною Асо- ціяцією та Т-вом Мистецтва в Самер Гіл дали, окрім реферату про укра їнську культуру, солові й хорові ви ступи, балет та інсценізацію „Ідиллі“ Івана Франка. Оба вечори мали над звичайний відгук. На вечір прибули директор драматичної школи та шеф департаменту освіти. Група молодих декляматорок дістала запрошення від бути турне по вищих школах Сиднею з „Ідиллею" І. Франка. Цей сміливий крок — познайомлення із змістом на шої культури — вповні вдався. В ін формуванні чужини наше жіноцтво набирає досвіду і вправи. Слід відмітити, що ці дві головні напрямні не полонюють уваги жіноц тва всеціло. Союз Українок Австралії не забуває про залишенців та при різ них нагодах переводить збірки в їх користь. І так Кружок у Батерст зі брав 16 ф., а Кружок в Аделайді — 40 ф. Якщоб усі поселення так памя- тали про братів і сестер в Німеччині, тоді не треба було б тривожитись їх долею. Союз Українок Австралії працює вже кілька літ та самостійною орга нізацією став недавно. Одначе подане вгорі доказує, що українське жіноц тво в Австралії оправдало своє зма гання до окремої організації. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
