Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Ангеле=Хоронителю мій! Ой досить намучилася Оля в місті І до школи досить довго ходила в таку спекоту. Нераз то вже і дихнути годі було. — Але за це принесла гарне сві доцтво а тепер відпочиває. Обі з ма мою живуть далеко за містом, під лі сом. Там, близько і ріка і купатися можна, але не всюди, бо місцями вода глибока. Мама мають якраз відпустку з праці а татко приїзджають все під неділю автом і тоді буває дуже ве село. Ходять всі троє до ліса на ягоди, на гриби, купаються, гріються до со нечка. І сьогодні мама пішли з Олею на лісову полянку, недалеко ріки. Мама читають книжку а Оля бігає по зеленій травичці, то по мохові. То здоганяє метелика, то стежить за яким жуч ком у траві, або за пташкою у воз- дусі. Так їй любо та весело біля матусі. О, коли б була там осталась! — Коли ні. — Скоро стало їй нудно і вона нишком-тишком подалася в сторону ріки. Зразу йшла тихенько, щоби ма ма не спостерегли, бо Олі самій не вільно над ріку ходити. А потім, як спостерегла, що мама зачиталася в книжці — помчалася стрілою над ріку. А там, о! як гарно! Старі, кріслаті дерева нахилили своє гілля до води. Зкраю ріка неглибока і видно як плюс- каються малі рибки в прозорій воді, видно жовтенький пісочок на дні. А холодок який під цими деревами! Оля виломила собі прутик, йде собі вздовж берега ріки і вдаряє собі пру тиком по воді. Аж ось, глянула, що це? Того вона дотепер не бачила: Кладка! — Якісь оброслі мохом бальки впоперек через ріку. Значить можна перейти на дру гий бік. А то цікаво! — А може по тому боці ріки ще краще? Може там є яка така хатка на курячій лапці, а може в ній живе який чарівник або відьма. А може де яка русалка?.. Ану, спробую, подивлюся! І вже ступає на кладку. — Нічого, добре. Тримається поруччя і йде. Але, що це таке? Коли вона дивиться вниз, у воду, то кладка наче хитається і ви хоплюється зпід ніг. Оля заплющує очі, кладка не хитається, а отворить очі, вдивиться у воду, знову те саме. Нічого, — думає — буду міцно трима тися поруччя, тай дивитися у воду. Так гарно дивитися, як вона пливе. О! як перевалюються хвилі одна за одною! — Он риба! А яка велика! — Тай нахилюється, щоби краще поба чити. Коли оце нараз: Трісь-трісь. Що то такого? Що тріщить? А то старе, змуршавіле поруччя за тріщало, зламалося, чи може вихопи лося із гвоздя. Тай доки Оля вспіла оглянутися, шубовснула всім тягарем у воду. Зразу пірнула коміть голо вою, а потім якось вода випхнула її на верх. Ох! хлипнула повітря. А тут вода знов пориває вниз, тягне в гли бину. — Мамо! — Тату! — крикнула і знов пірнула під воду і знов. Почала бити руками, так, як ті, що пливають і трішки ще виставила головку над во ду. Тоді блискавкою прийшла думка: — Я топлюся, то моя смерть! — О, Ангеле-Хоронителю мій, ти завсіди при мені стій, як вдень, так вночі, будь мені до помочі! — До помочі! — До помочі! Ангеле мій! Рятуй! Рятуй! І вже сил не має. Вода переливаєть ся через неї і вже лійком тягне на дно. Коли нараз Оля чує, що її ніжка за чепила за щось тверде. І ще памятає, що з нею діється. Ось, ще виринула, глянула що це під нею — риба, не риба, вуж не вуж, а може кроко- диль? — Ні, ох ні! Це грубий корінь дерева. О, Боже, рятунок! — О, Анге ле-Хоронителю! — додай сили! Дівчинка обома руками обіймає ко рінь і останком сил садовиться на ньо го, мов на коня. — Нарешті! О, вже може дихати, може кричати. І остан ком сил кличе, голосить: — Мамо, ма мо! — Матусю, я тону, рятуй! — Ма мо! — І от опускають її сили, але ще кріпко держиться. Що буде, те й буде. Може ще збере дрібку сил і якось викарабкається на беріг. А що пізніше діялося, Оля не памятає. Це так, ска зати б Оля втратила притомність. Ко ли знов прийшла до себе, запиталась: Мамо, чому я не втопилась? Як мені дивно, що я ще живу! А мама сказали: — Я читала книж ку. Нараз щось мене торкнуло, наче хтось сказав: — Оля в небезпеці! Бі жи! — Рятуй! — Це Ангел-Хоронитель, мамо, я його взивала на рятунок. Чи ви, мамо, вчули мій крик? — Ні, твій крик я почула щойно тут, недалечко від цього місця. Я прибігла і скочила у воду. А вода тут глибока, мені майже по шию. Я ледви відірвала тебе від цього кореня, ти так кріпко трималася. Так, а тепер успокійся, моя дитино, заспи. Утомлена Оля склонила головку до сну, але вперед ще шепнула: „Ангеле-Хоронителю мій...“ Олена Цегельська Котино, котино, Поїдемо по сіно, Ти будеш сіно класти, А я буду воли пасти. Плаче Галя біля брами, — „Я не слухалася мами, Пальці в рота клала, Гарненько смоктала, А сьогодні вранці Відкусила пальці...” Плаче Галя, реве: „Ой, хто пальці збере, До руки прив’яже А мамі не скаже...” ----------- ---------------------- - ------- ! В ж е вийшов заходами СФУЖО 1. випуск матерія- ліз для дошкілля „ВЕСНА” Вірші, оповідання, пісні, гри, забавки Впорядкувала М. Юркевич Ц і н а 5 0 ц . Замовляти в Централі СУА ГІІСНЯ-ГРА Із лісу до поля Галочки летіли. Гай, гай, гай, гай! Галочки летіли. Побачили дуба На дубочку сіли. Гай, гай, гай, гай! На дубочку сіли. Як почали галки На дубі стрибати. Гай, гай, гай, гай! На дубі стрибати. Почали стрибати Крилами махати. Гай, гай, гай, гай! Крилами махати. К. Перелісна Ця пісня співається на мотив „Ой, за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким". Опис гри. Діти „гусачком" ідуть і співають. На приспів 1. „Гай, гай... галочки леті ли" — розводять руки на боки і ма хають ними, мов крилами; 2. „Гай, гай... на дубочку сіли" — всі діти при сідають; 3. „Гай, гай... на дубі стри бати" — всі діти підстрибують на двох ногах (руки в боки); 4. „Гай, гай... крилами махати" — підстрибують, ма хаючи руками, мов крилами. DONATION FOR “MOTHER AND CHILD” FUND This money ($14.00) is given in membry of my brother Russell V. Shaw. He dearly loved little chil dren. Sincerely, Helen Jean Shaw Enderlin, N. Dak. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
