Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Над могилою Ольги Бачинської Близький круг приятелів п-і Ольги з Тишинських Бачинської на емігра ції — з великим сумом дізнався, що в дні своєї Патронки св. Ольги, 1951 року, відійшла вона з цього світу. Це була така небуденна і цінна жін ка, що — хоч накресливши її сильвет- ку — хотілось би передати молодому поколінню скромну велич її постаті. Ось дорога її життя: Дочка залізничого службовця Ти- шинського — рветься до самостійно го звання. Кінчить у Львові курси кни- говодства, та старається за працю в тов. „Дністер" у Львові. Відбуває там практику, але мимо дуже доброго сві доцтва, директор відмовляє їй даль шої праці — „бо не може займати ін ших місць женщинами". Цілий рік шу кає молоденька дівчина заняття в ін ших установах, але стрічає відмову. В цьому часі жінка-книговод, була незвичайним явищем. Не зражується цими невдачами. В р. 1898 переїздить із мамою-вдовою та братом до Стрия, бо дістала працю в „Задатковій Касі“. Директор д-р Єв ген Олесницький хоч мав подібний по гляд, як дир. „Дністра", дуже скоро переконався, що жінка у фаховій пра ці не тільки дорівнює мужчині, але часто може перерости його, — навіть у книговодстві. У р. 1911 входить до Літньою порою втихають зі брання, сходини, збірки. У гро мадському житті настає пере дишка. Втомлена спекою люди на прагне тільки свіжого воз- духу й прохолоди. Воно й зрозуміле в гарячому кліматі приморської країни. Та хоч і стараємось відсунути від себе зайві обовязки, то таки не всі. Бо й найбільша спека не може приспати нашого сумлін ня. А воно свідоме того, що на ші залишенці в Німеччині й Ав стрії існують та потребують помочі. І в гарячій порі року люди мусять їсти і зодягатись. Літня передишка не може при пинити нашої акції, не сміє за лишити людей без нашої під держки. Чи є спосіб — перевести це з якнайменшою витратою сил і енергії? Практика одного збір ного пункту Комітету “Мати й Дитина” виказала це. У поро- управи 3. Каси та стає фактичним про відником цієї установи, до якої ко лись „ледве" її прийняли. Минали роки. „Задаткова Каса" роз вивається та з часом дає матеріяльну підставу до будови величавого „На- роднього Дому", що став осередком українського життя стрийської окру ги. Постають нові установи: Руська Бурса, Сокіл, Маслосоюз, Сільський Господар, Міщанська Бесіда, тов. Руських женщин попри давніші: „Про світу" та церковне Братство. І в кож ній з цих установ брала п-а Тишин- ська участь. У р. 1907 виходить заміж за адво ката д-ра Іларіона Бачинського. Це не відриває її від фахової та гро мадської праці. У розгарі її, прихо дить перша світова війна в р. 1914. І знов стає у проводі нових завдань. Формування УСС у Стрию — опіка над ними, займають її. Надходить евакуація. З жалем по кидає рідну хату та працю. Виїздить із чоловіком до Відня, а згодом до Ґмінду в дол. Австрії. Д-р Бачинський став там управителем табору для у- країнських виселенців. Безділля, не лежало у -вдачі О. Ба чинської. Організує дошкілля, школу, рятує від пошестей. А згодом органі зує вишивальниць з усіх сторін Гали- зумінні з купцем-українцем по ставили в його крамниці скрин- ку, де господині при закупі ски дали по одній пушці товщу та по одному картоні цукру чи куснику мила. Великий напис над скринкою пояснював ціль збірки та прохав причинитись до неї. І так невеликим зусил лям скринка наповнялась кож ного тижня, особливо під кі нець його, коли більшість ро дин закуповує. Пожертва кош тує небагато й не треба її від носити. А голова збірного пункту проходила раз на тиж день і забирала вислід збірки. А висилку пачок можна б у- же перевести в якийсь холод ніший день. Це нетрудно, коли б,т^ть харчі та добра воля ви слати їх. А наші залишенці не відчують перерви у наших по жертвах, яких вони дуже, а ду же потребують! Олена Лотоцька, голова Надія Іщук, секретарка чини, добуває матеріяли, організує збут вишивок, щоб дати зарібок жін кам. В році 1916 подружжя Бачинських знов у Стрию. Відживає „Маслосоюз“, де О. Бачинська стає головним книго- водом, а в р. 1924 директором. Хоч цифри, що стояли мініятюрними ря дочками у книгах, були її фаховим життям, але її душа не сповнювалась ними вщерть. Приходить 1 листопад. Вона знов при праці. Відступ за Збруч, Стрий зайнятий поляками. Стає ду- шею-скарбником „Горожанського Ко мітету". Повоєнне лихоліття зроджувало но ві потреби. Війна залишала безпоміч них сиріт, що їхні батьки не поверну лись. О. Бачинська створює „Сиріт ський Захист", та стає його душею. Збирає фонди, знаходить помішників, спроваджує СС. Служебниць. Захист розвивається, сироти виростають. Тре ба їм дати фаховий вишкіл. Дає іні- ціятиву для створення кооперативи „Труд". Там вчаться більші діти. Про кожну дитину думає, виводить їх у „люди". Тямлю, як у своїй хаті роби ла весілля Марусі, як раділа її щастям. Часто відвідувала я „Захист", коли* він вже „пошився в піря". Мав свій власний відповідний дім, велике по- двіря для забав та фахову вчительку. Але є ще інші, що потребують опі ки. А це домашні помішниці, що доля кинула їх у найми в місті. Основує „Товариство опіки над домашніми по- мішницями" Виховує їх, вчить на кур сах. Курси для дівчат — це її ідея. Вони й дали початок господарських курсів у цілому краю. Мала дар на ходити відповідних людей, що пома гали їй у цій праці. По роках вдалося купити власний дім, у якому безробіт ні та немічні находили захист. Це ви слід доброї фінансової господарки Плив рік за роком. Та надійшли най важчі часи. Друга світова війна, оку пації, переслідування, знівечена праця довгих років. Востаннє відвідала я Ольгу Бачинську влітку 1943 р. Німці викинули її з улюбленої власної хати, хворіла вже, не піддаючись недузі. Жила тоді з двома селянськими дів чатками, що їх посилала до гімназії. Розсипалися по світі добрі приятелі. Тривога за будуче, за її нарід, не схо дила з думок. Перестало бити велике жіноче сер це, що раде було пригорнути всю не долю свого народу до себе. Хай Бог прийме праведну душу цієї незвичайної жінки, бо Його і України імям трудилася, та жила. Вічна їй Па- мять! Ірина Домбчевська Чи можлива перерва? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
