Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
(їв мантилі було б незручно страви подавати.) При батько ві сини Гіляр і Влодко, при ма мі — сестра Ганя і я, багато мо лодша за них всіх. Далі приве- зені братами гості: дві дочки й син удовиці по лікарю, що в н-еї брати на станції були і двох їх товаришів, які через снігові за спи не могли поїхати на свята додому. Бабуся 'бистро обки дає оком стіл, — до .паїри, ще й 12 осіб,, добра ворожба, каже. Спершу настрій дуже поваж ний. Розмовляють старші, ми, непитані, з пошаною мовчимо й хіба оттак шептом-нишком, переморгнемося між собою. А- ле то тільки до часу, доки брат Влодко, великий сміхун, іне по тягнув мене з собою лід стіл на сіно. Він так вміє наслідувати голоси усяких тварин, курок, качок, індик'в, телят, ягнят і такі при цьому робить усякі дотепні приповіді, що ніхто не всилі задержати лов аги. — А бодай же вас, каже серед сміху бабуня ,й мече під стіл добру жменю горіхів та яб’лучок. Ви- шукавня їх у сіні здіймає по рох, закрутило в носі, пчихаємо здорово, а це знову всім на ра дість, бо то добра ворожба (для нас теж, бо дістанемо го стинця!). ©кінці батько починає най кращу з усіх коляду „Бог пред вічний". Співаємо її всі хором, стоячи. Моє серденько під ро жевою фланелевою суконкою бється неспокійно. Щось не чу ти дзвіночка?... Чи не забув про мене янголик? Може й ян голи, кові, так як тим хлопчи кам, сніги завіяли дороги? Але ні! З останніми словами коля ди, десь, чи з-за вікна, чи з сі- ней задзвонив тонким голоском дзвіночок і водночас, наче самі з себе, відкрилися замкнші 'ЦІJ лий день на ключ двері від ве ликого покою. А там... у свічеч ках знизу аж під стелю ялинка, ціла в звоях колірових лан- цюшків, срібних і золотих орі- шків, ф'іґ, рожків, медівничків, яблук, цукорків... Пливе коляда за колядою. Сестра сідає до фортепіяну, Гі ляр бере гітару. В павзах чуємо коляду і з кухні й десь із вули ці, знадвору. Засвітила крізь замерзлу шибку звізда, хлопячі голоси завели „'Небо і земля, небо і земля .нині торжеству ють" Потім довге, за одним віддихом вирецитоване „повін шування" Обдаровані — відій ди, а за ними, тр'еті... Аж тут із кухні регіт, крик, прибігає Га- фійка: — Героди прийшли! Ге- роди з козою прийшли! Всі мо лоді біжимо до кухні. Сильно тримаюся брата за руку, бо той Герод у золотій короні, що так голосно викрикує 'й вимахує берлом, то таки трохи страш ний. Коза знову ж грізно виту- пує ногами, намагається бити рогами, жид -із боїродою і пей сами з клоччя до кожного при скакує з капелюхом у руці по коляду, а вже зі всіх найстра шніша смерть, з біло розмальо ваним обличчям, з косою в ру ках, що нею конечно намага ється стяти .Геродові голову. Те все цікаве, й усі сміються, втіка ючи від нахабників, але я з по- легшею віддихаю аж тоді, коли остаточно обдаровані колядою ці міські гості опинилися за дверима. А вл'зливого жидка, то Марина мусіла аж за плечі за двері випхати й це мене най більше з того всього розвесе лило... — Спати! Спати! — кличе матуся. — Пізня година! Неза довго прийдеться до 'церкви збіратися. Розходимось. Ще раз до ялинки, налюбу ватися її чарівним видом, пога сити останні свічечки. Матуся ■відпроваджує мене до л'жечка, помагає роздягатися. Прово дить коротку молитву до Ісу- сика, до Божої Матері й іянго- лика, що не минув нашої низь кої, соломою критої, загатою обложеної, засипаної снігами хатки. Потім укладає на білій подушечці й цілує в чоло на добраніч. Напів сонна, ще бачу крізь відкриті двері, як мати в їдаль ні при слабо блимаючій свічці порядкує дещо на святочному столі. Одне відкладає на б>:к, друге поправляє, лишає. Дов ше схиляється над тарілкою з кутею, а при тарілці кладе галузочку з ялинки. Обтирає сльози. Хочу спитатись мами, чого вона плаче? Хочу спита тись, чи може прийдуть і мої сестрички й братчики, що на цвинтарі сплять під хрестика ми? Хочу, але сонні очі замика ються й я засипляю... Ранком, по Службі Божій, як матуся видає челяді обід, чую, як шепче до мами Марина: — ...а Гнатиха, як брала ди тині молоко, божилася, прися галась, що цеї ночі небіжка Марія приходила до дитини, ехолялася над колискою, голу била мале, плакала... Мама не здивувалася, не за перечила. В задумі звернула очі на в:кно й тихо, наче до се бе: — Що ж? Сьогодні така ніч, велика ніч, як для живих, так і мертвих... й до мене :в цю ніч, крізь вікно, заглядали наші янголята. Божа Ніч. Ніч чудес... ВІДЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦЬКОГО ПРОМИСЛУ Кооп. „Базар" у Филаделфії, що гуртує вишивальниць та писанчарок, є членом Пенсильвенія Ґілд оф Крефтсмен і репрезентує тут україн ський домашній промисл. Цього року в жовтні кооп. „Базар“ брала участь у виставці, Що її влаштувала Ґільда у Филаделфії. Для своїх виробів дістала аж три виставові вікна на елегантній вулиці Волнат, де згуртовано ввесь мистецький промисл Пенсилвенії. По серед цього багатства пишались наші вишивки, писанки, кераміка й дерево- різьба та звертали на себе увагу про хожих. У висліді жюрі приділило членкам кооп. „Базар11 першу на городу, а саме — п. Марії Хомин за кераміку, а п. Ірині Осідач за писанки. З нагоди РІЗДВА ХРИСТОВОГО 1 І НОВОГО РОКУ ! найщиріші побажання РАДІСНИХ та ВЕСЕЛИХ СВЯТ пересилають приятелям і знайомим Олена і Володимир , ЛОТОЦЬКІ ; На щастя, на щастя, на славу!, Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top