Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
лу 'ніч падав сніг й на світі ста ло так біло-оіло, наче сам Гос подь вкрив його білою пеле ною на прихід Свого Сина. Ран ком коли батько лади,вся ити до церкви, голосно оотрусив- ши сніг з чоб т, відхилив двері до кімнати дяк Бартао. То прошу єґомосця, тіре-оа тірошки почекати, -нехай наймит пром-е- те стежку до церкви, ЩО ЇІ СНіГ засипав. І -не знати як єґо- мосць вишлють когось в Ко лодне? Там, кажуть, люди, сер- нюки рогами геть огорожу ко ло стога розметали. Як не по правиться, то прийдуть з ста дом, й терез свята великої шко ди нароблять у сіні. А батько на те, тільки лагід но махнув «рукою. — Хай, каже, зір об им о це вже по святах. Не буде ж Божа твар на Свят-вечір голодна... О, який добрий, коханий, став тоді в моїх очах тато... Цілий день у хаті й на дворі, кипіло, шуміло наче в улию. На дворі наймити сніг прокидають, роблять лад у стайні, клуні. Се стра Ганя порядкує з „хлопця ми", братами, що приїхали на свята зі школи в Бучачі. У кух ні мама з обома куховарками, столовою й челядною, ще й з доінаймленою давньою поміч ницею мазуркою Касею, ладять традиційних 12 -страв, та іде й усякої їжі на всі святочні дні, щоб стало часу й на церкву й на розвагу. Для дитини це рай! Бігаю від одних до других, не знаю до кого на довше приста ти? Може до б'ратіка Гілярка що власне викінчує прекрасно го великого вертепа, ,„поши- ває“ крівлю соломою? Над вечір іпомалу все вспоко- юєтьея, -втихає. У кухн<‘ ,все го тове й вже тільки бабуня, що вчора приїхала до нас з Чехо.ва на свята, кушає -борщику, справджує чи все смашне й приладжене по давньому зви чаю. Матуся прилагоджує й «розсилає -біднішим нашим „тю- тюнничкам“ (робітницям, що працювали в нас постійно при обрібці тютюну) Свят-вечірні дарунки: колачика, медівника, мищину голубців і вареників. — їмостечко, каже куховарка Марина, — а Гнатисі додайте ще й горнятко молока. В дколи її Мар.я померла, стаїра дуже бідує з дитиною. Мама зжахну- лася. — Чому ж ви того давно не казали? Налийте збаня мо лока й кажіть, нехай щодня з пляшкою приходить. Вже Влодко розкладає стіл, Ганя злегка притрушує сі ном, мама прикриває що най більшим, ікайтоншим обрусом. що на нього нитки ста гала з Доміцелля з Туркевичів Сіменович мати Олени Кисілевської ніжного льону ще в молодих літах наша бабуня. Обрус має- статично звисає із усіх сторін стола майже до самого низу. Добіре під ним заховати, іроз- ложене для нас дітей сіно. Вздовж стола тарілки з тонкої, чеської порцеляни, при них ложки, вилки, ножі, вироблені м:ськими золотниками з срібла старих сороківців, Вже посередині стола колач, •білий, плетений у три кіски, одна на одній, по боках у ліх тарях свічки з воску, й пахуча медом кутя в мисках й у -скля ній посудині узвар, а на таріл ках яблука, г.руші (це хвала ба- бунино-го саду), оріхи й всяке свят-веч;.рнє добро. Вікна мороз замурував, тому раз-враз вибігає хтось на дв:р чи не видно на небі вечірньої зірки? Вкінці прибігає з радіс ною новиною Гафійка, що ма ло не відморозила собі но-са ви глядаючи зірки. Всі в святоч них одягах збіраємося при сто- л; — тато запалює свічки, а за пах киненого на вуг лля ладану та ял:вцю, розходиться по всій хаті. З хвилею морозного вітру повагом .вступає в кімнату, най старший з челяди фірман Іван з пшеничним снопом у руках. З поклоном до образів й поба жаннями в сторону батьків, кладе його на покутті, на засте леному скатертиною й сіномі ослоні. Батьки дякують, обда ровують йо-го і з тарілкою по діленої на ‘куонички, посвяче ної в церкві просфори, йдуть ;з‘ по-бажаннями до челяди. Т’ль- ки що ск;нчено по-бажання, як в;дкоиваються широко двері до сіней, а в них — вичесаний аж вилискується , з гривою запле теною червоними гарасівками, з гардо піднесеною голівкою, наш капий лошачок Циган. За ним пастух насилу впихає в кухню малого бичка, що ви дзвонює дзв;ночком завішеним на шиї, на чеово-ній -стяжні. На поірозі заперлася ніжками й ме кає вперта, пухната зимовою вовною, овечка. Радість, веселість й нові по бажання, й поютн Ісусові в вер тепі, що його поклали на сіні, на ослоні. Щойно після того, по молит ві, що її проводить батько, по взаїмних бажаннях, обділені з рук б’абуні просфорою, сідає мо до стола. На першому місці, в фотелі застеленому мягким килимом, — бабуня. Вона так інакше, якось „по святочному" виглядає сьогодні в білому тю левому чепц1*, обшитому мере живом, завязаному під боро дою в кокарду з ліліовйх стя жок, у шовковій мантилі з сЬальбанками. Праворуч неї батько в обойчику з голубих і білих діріб'неньких пацьорочок, що його виплела Гануся. Ліво руч бабуні мама, в невеликом' ,,стро‘1‘ку“ з чорного мережива й оксаміту, легко припненому до гладенько причесаного во лосся. На плечах у мами неве лика з мережива хусточка, —
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
