Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
лу 'ніч падав сніг й на світі ста ло так біло-оіло, наче сам Гос подь вкрив його білою пеле ною на прихід Свого Сина. Ран ком коли батько лади,вся ити до церкви, голосно оотрусив- ши сніг з чоб т, відхилив двері до кімнати дяк Бартао. То прошу єґомосця, тіре-оа тірошки почекати, -нехай наймит пром-е- те стежку до церкви, ЩО ЇІ СНіГ засипав. І -не знати як єґо- мосць вишлють когось в Ко лодне? Там, кажуть, люди, сер- нюки рогами геть огорожу ко ло стога розметали. Як не по правиться, то прийдуть з ста дом, й терез свята великої шко ди нароблять у сіні. А батько на те, тільки лагід но махнув «рукою. — Хай, каже, зір об им о це вже по святах. Не буде ж Божа твар на Свят-вечір голодна... О, який добрий, коханий, став тоді в моїх очах тато... Цілий день у хаті й на дворі, кипіло, шуміло наче в улию. На дворі наймити сніг прокидають, роблять лад у стайні, клуні. Се стра Ганя порядкує з „хлопця ми", братами, що приїхали на свята зі школи в Бучачі. У кух ні мама з обома куховарками, столовою й челядною, ще й з доінаймленою давньою поміч ницею мазуркою Касею, ладять традиційних 12 -страв, та іде й усякої їжі на всі святочні дні, щоб стало часу й на церкву й на розвагу. Для дитини це рай! Бігаю від одних до других, не знаю до кого на довше приста ти? Може до б'ратіка Гілярка що власне викінчує прекрасно го великого вертепа, ,„поши- ває“ крівлю соломою? Над вечір іпомалу все вспоко- юєтьея, -втихає. У кухн<‘ ,все го тове й вже тільки бабуня, що вчора приїхала до нас з Чехо.ва на свята, кушає -борщику, справджує чи все смашне й приладжене по давньому зви чаю. Матуся прилагоджує й «розсилає -біднішим нашим „тю- тюнничкам“ (робітницям, що працювали в нас постійно при обрібці тютюну) Свят-вечірні дарунки: колачика, медівника, мищину голубців і вареників. — їмостечко, каже куховарка Марина, — а Гнатисі додайте ще й горнятко молока. В дколи її Мар.я померла, стаїра дуже бідує з дитиною. Мама зжахну- лася. — Чому ж ви того давно не казали? Налийте збаня мо лока й кажіть, нехай щодня з пляшкою приходить. Вже Влодко розкладає стіл, Ганя злегка притрушує сі ном, мама прикриває що най більшим, ікайтоншим обрусом. що на нього нитки ста гала з Доміцелля з Туркевичів Сіменович мати Олени Кисілевської ніжного льону ще в молодих літах наша бабуня. Обрус має- статично звисає із усіх сторін стола майже до самого низу. Добіре під ним заховати, іроз- ложене для нас дітей сіно. Вздовж стола тарілки з тонкої, чеської порцеляни, при них ложки, вилки, ножі, вироблені м:ськими золотниками з срібла старих сороківців, Вже посередині стола колач, •білий, плетений у три кіски, одна на одній, по боках у ліх тарях свічки з воску, й пахуча медом кутя в мисках й у -скля ній посудині узвар, а на таріл ках яблука, г.руші (це хвала ба- бунино-го саду), оріхи й всяке свят-веч;.рнє добро. Вікна мороз замурував, тому раз-враз вибігає хтось на дв:р чи не видно на небі вечірньої зірки? Вкінці прибігає з радіс ною новиною Гафійка, що ма ло не відморозила собі но-са ви глядаючи зірки. Всі в святоч них одягах збіраємося при сто- л; — тато запалює свічки, а за пах киненого на вуг лля ладану та ял:вцю, розходиться по всій хаті. З хвилею морозного вітру повагом .вступає в кімнату, най старший з челяди фірман Іван з пшеничним снопом у руках. З поклоном до образів й поба жаннями в сторону батьків, кладе його на покутті, на засте леному скатертиною й сіномі ослоні. Батьки дякують, обда ровують йо-го і з тарілкою по діленої на ‘куонички, посвяче ної в церкві просфори, йдуть ;з‘ по-бажаннями до челяди. Т’ль- ки що ск;нчено по-бажання, як в;дкоиваються широко двері до сіней, а в них — вичесаний аж вилискується , з гривою запле теною червоними гарасівками, з гардо піднесеною голівкою, наш капий лошачок Циган. За ним пастух насилу впихає в кухню малого бичка, що ви дзвонює дзв;ночком завішеним на шиї, на чеово-ній -стяжні. На поірозі заперлася ніжками й ме кає вперта, пухната зимовою вовною, овечка. Радість, веселість й нові по бажання, й поютн Ісусові в вер тепі, що його поклали на сіні, на ослоні. Щойно після того, по молит ві, що її проводить батько, по взаїмних бажаннях, обділені з рук б’абуні просфорою, сідає мо до стола. На першому місці, в фотелі застеленому мягким килимом, — бабуня. Вона так інакше, якось „по святочному" виглядає сьогодні в білому тю левому чепц1*, обшитому мере живом, завязаному під боро дою в кокарду з ліліовйх стя жок, у шовковій мантилі з сЬальбанками. Праворуч неї батько в обойчику з голубих і білих діріб'неньких пацьорочок, що його виплела Гануся. Ліво руч бабуні мама, в невеликом' ,,стро‘1‘ку“ з чорного мережива й оксаміту, легко припненому до гладенько причесаного во лосся. На плечах у мами неве лика з мережива хусточка, —
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
