Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Це було давно, .т.авно. Надходило Різдво. В великій ясній чистій кімнаті стояла ялинка. Це була дуже-дуже гарна ялинка. На ній були золоті дзвіночки срібні зірки і червоні цяцьки. Д'ти не бачили ще тої ялинки, бо ще не прийшов час. Ще не засвітила різдвя на зірка. Але бачили її всі хатні звірятка. Бачив її кіт своїми зеленими очима і ба чив її маленький котик своїми синіми очима, і бачив її песик карими очима. Навіть маленька мишка, що так боялася великого кота, вибігла на хвилинку зі своєї нори, щоб поглянути на ялинку. Але був хтось, хто не міг бачити гарної ялин ки. Це був малий сірий павук. Бо павуки живуть у теплих куточках на темному горищі й у темних куточках чи стих льохів. І вони так само хотіли бачи ти ялинку, як і всі інші звірятка. Але перед Різдвом кожна мама робить великі порядки, щоб усе було чисте й гарне. І мамина щітка пішла по кутках — шур шур — і всі павучки мусіли пов тікати. І тому вони не могли бачити ялинки. Але павуки люблять усе знати й усе бачити. Тому вони дуже зажурилися. Вони пішли до Ісусика й сказали: “Ісусику, всі можуть подивитися на ялинку а пас викинули. І ми не можемо побачити ялинки І” Жаль стало Ісусикові павучків, бо то були добрі павучки, і Він казав: “ Ви побачите ялинку”. І на Свят Вечір рано, коли всі ще спа ли, Він впустив всіх павучків до кімнати, де стояла ялинка. І павучки тихесенько лізли зі во*іх го рищ, і так тихесенько лізли зі всіх комор, і так вони тихесенько лізли зі всіх кори дорів до теплої, ясної чистої кімнати, до стояла ялинка. Був там і тато-павук, і мама павучита, і маленькі, кругленькі павучки. І всі вони оглядали ялинку. Лазили вони вколо-вколо і дивились і дивились і дивились. І як вони дуже тішилися! Вони вилізли на ялинку і почали оглядати кожну цяцьку: і золотень кі дзвіночки, і срібні і малі свічочки, і червоні цяцьки. Коли вони надивились, пішли щасмиві назад. А коли вони пішли, прийшов Ісусик і глянув на ялинку. І що ж він побачив. Ціла ялинка й усі цяцьки були вкриті павутинням. Воно звисало з малих, білих свічечок, і срібних зірок і золотих дзвіночків, і з зелених гілок ялинки. Що робити? Ісусик знав, що жадна ма ма не любить павутиння й ніколи не схо че, щоб воно було на ялинці. І тоді Ісу- сик діткнувся павутиння на ялинці і во но перемінилося в золото. І коли засяла перша зірка, повно ма леньких діточок вбігло до ясної кімнати, кже ж вони здивувалиом, коли побачили, що вся ялинка обвішена золотими ниточ ками. Від того часу на різдвяних ялинках е все золоте павутиння. Переповіла ївга ЩУГАЙ. Цок-цок! Молоток! Розірвався чобіток. Гуляти ходили, Підківку згубили, А шевчик те знає, Чобітка зладнає, На те й молоток! Цоки-цоки-цок! К. П. РІЗДВО В ЛІСІ У гайку, де колись росли о- пеньки, жили зайчики с'ренькі. Шубка на них тепла і пухка, хвостик схожий на мяча, вушка стирчать, очка блищать, було всіх зайчиків пять. Як прийшли Різдвяні Свята, заметушилася хата. Тут зайчи ха порядкує, заяць на дворі майструє, а маленькі зайченята обступили маму й тата, пода ють і помагають, як уміють і як знають. Вже до Свят усе готове — печиво пухке, чудове. З маком жовті колачі і великі і малі. Коржики і завиванц1’, що пекла зайчиха вранці. Чобіток нових по парі, заяць притаскав у дарі. Пять новень ких кожушків, він один поши ти вспів. Хатка (хоч уже ва литься) чистотою аж блищить- с я . .. — Ну, святкуймо! — каже мати. — Вже пора колядувати! Обізвалась Сіра Спинка (най молодша в них дитинка): — Мамо! Мамо! Де ж ялинка? Каже мати: — Ну, давайте, підождемо, Куцика у яр пішлімо, він пруд кий, то ж за хвилинку, принесе з яру ялинку. Скочив зайчик по долинц*, низько поклонивсь ялинці, і сю ди і туди, каже нищечком: — Ходи! Ой, ходи мерщій до нас, Різдвяний звеселиш час! Та ялинка не схотіла, вся іне- єм заблистіла, золотими зіроч ками, кришталевими свічками і сказала на біду: „Не піду"... Куцик, як прибіг до хати, став рідні оповідати, як в яру, ген, аж у долинці, в3н кланявся там ялинці, як вона ціла бли- стіла, срібна, пестра, гарна, бі ла. Кращої нема у снах, ні в ліс ку ні по хатках. Заметушилася хата. Заяць розвалив загату, вхопив швид ко чобітки і новенькі кожуш ки, а зайчиха завиванці, що пе кла учора вранці і коржі, тай паляниці поздіймала зо стіль ниці. Зайченята не помало позбі- рали, що попало і швиденько по сніжку, скоком-боком, до ярку. Все склали у стіп ялинки, не марнують ні хвилинки. Заяць вже будує хату, на правляє там загату, а зайчиха у куті сипле маку до куті, лі пить пироги з капусти, на олій кидає хрусти. А маленькі зайченята обсту пили маму й тата. Веселенькі, не дармують, на весь голос ко лядують ... А ялинка вся блищиться, від інею аж іскриться. Гомін лісом покотився — „Бог предвічний народився!" Іванна Савицька Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
