Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Вдячний відгук До Комітету „Мати й Дитина” при Світовій Федерації Українських Жіночих Організацій у Филаделфії 5. січня ц. р. я одержала від Вашо го Комітету через ЗУАДК «пакунок із харчами для роздачі самітнім жінкам у Дорнштадті та інструкції від ЗУАД- К-у й Головної Управи ОУЖ на Ні меччину. Того ж дня, згідно з інструк ціями, я скликала комісію з 3 жінок, що перебувають в захисті, і в при сутності представника від ЗУАДК-у ці харчі розділено, а 6. січня розділе но самітнім жінкам-українкам, яких знайшлося в захисті 21. Не зважаючи на те, що кожній із жінок припала дуже маленька пайка (було всього 10 ф. цукру, 9 ф. смаль цю, 7 ф. гречаної каші, 1 ф. кави, Чі ф. чаю, 2 пушки порошк. молока, дві пушки меду, 2 пушки — малих — сардинок, 15 шт. мила), сама надсилка подарунків мала велике національне значення. Треба уявити собі наше життя в захисті: він стоїть у полі, ізо льований від не лише українських, а навіть німецьких культурних центрів; тут всього коло 400 мешканців і серед них — 110 українців, решта — росі яни або латиші. Всі живуть всуміш, в 5 окремих бльоках. Жодних звяз- ків із зовнішнім українським світом, крім газет. Ж одного українського громадського життя. Церква — росій ська. Адміністрація німецька. Свят- рих сестри таки упадають, не лишаючи їх ні .на хвилинку без опіки — їм ‘плакати не -можна. Одного разу розплакався наш улюбленець Рой, -кволий білявий хлопчик із ніжним, ху дорлявим, -синюватим личком. Рой 'був з т. зв. ,синіх дітей що родяться з небезпечно хво рим серцем і ще 'кілька років тому б'ули просто таки прире- чені на смерть. Нещодавно лі карі почали робити операції серця і Рой -був сто пятою ди тиною, що перейшла таку опе рацію в .нашому шпиталі. Його операція була однією з удалих: він відразу відчув -полегшу, став рівніше дихати, а з його уст і нігтів зійшло характерне для цієї хвороби 'синє забар влення. І ось Рой заплакав. іВ його кімнату збіглися всі: головний лікар, старша сестра, приби ральниця. — Що сталося, Рой, скажи! кували Різдво за нов. стилем і згідно з німецькими традиціями. За таких умовин подарунок Коміте ту „Мати й Дитина" для наших са мітніх жінок мав не лише матеріяль- не значення, а велике моральне: він піднімав їх на дусі, він показав їм, що хтось подбав за них, дійсно са мітніх і забутих у німецькому „аль- терсгаймі“. Довелося підчас роздач бачити сльози зворушення, вислови щирої подяки тим, хто згадав про них. „Хто б міг подумати, що наша Україна згадає нас!“ Так, цей неве ликий для кожної з цих жінок пода рунок набував національного значен ня, і звязував їх, закинутих долею до німецького захисту, з далекими й в цей час такими близькими сестрами- українками Филаделфії, які згадали про них! Від імени всіх нас — нашої комісії та тих, хто одержав подарунки прино шу сердечну, щиру подяку! З глибокою пошаною Н. Полонська-Василенко (Моргун) Протокол комісії та відомості роз дачі з власноручними підписами над силаю до ЗУАДК-у, згідно інструкції. Прін, дня 11. січня 1952 р. До Комітету „Мати й Дитина" в Філядельфії. Дня 5. січня 1952 р. одержали ми від Злученого Українського Амери канського Допомогового Комітету в — Бе-е-е-е За хлипанням »не можна -було нічого розібірати. Хлопчик по казував на підлогу, дивився на прибиральницю і щораз біль ше заходячись, чогось вимагав. Позбирали цяцьки з усієї лі карні, а головний лікар запро понував хлопчикові погратись його стетоскопом — мрія всіх дітей — не хоче! Нарешті прибиральниця по чала ритись у кошику зі сміт тям і висипала звідтіля якісь зімяті папірці. Тоді Рой вигук нув: — Оце! — і вказав на сміття. Виявилось, що все, чого він потребував, «було кілька старих трамвайних квитків. Він збері гав їх пильно на переїзд із лі карні додому і вважав, що без них він н-е зможе туди діста тись. Стільки про дітей. А про мій вишкіл та сестер розкажу дру гим разом. Мюнхені одну пачку харчів, як свя точну допомогу, які розділено між потребуючих 11 самітних жінок ту тешнього приюту старців. В імени обдарованих складаю щиру подяку Комітетові „Мати й Дитина", який не жалує трудів, помочи нам не щасним залишенцям у Німеччині. За Комісію розподілу харчів: Анна Дикий Захист Карітасу в Пріні, Баварія. З ДІЛЯНКИ МИСТЕЦЬКОГО ТАНКУ В половині грудня Оленка Гердан дала разом з своєю групою вечір ми стецького танку. Громадянство Торон- та з радістю повитало цей виступ, що вивів багато нових задумів. Танкові О. Заклинської присвятимо окрему згадку в нашому журналі. Супровід до танку спочивав у ру ках піяністки Степанії Жовнір, що виступала також із окремими музич ними точками. Школу мистецького танку відкрила у Филаделфії новоприбула Ірина Го- лубовська, абсольвентка студії рит мічного танку у Кракові та Академії у Відні. ПОСМЕРТНА ЗГАДКА (Докінчення зі стор. 8) держці може Пласт влаштувати пер ший водний табор на Дністрі. Гро мадські акції знаходять у цьому селі живий відгук під її доглядом і за її порадою. Вона держить звязок і з су сідніми селами, виїжджаючи часто по вказівки до Городенки, що була най ближчим до них центром. Минали роки і вичерпували сили. Не будучи вже такою рухливою, М а рія Дворянин все ж багато читала і живо слідкувала за всіми проявами нашого життя. Вона любила дискуту вати і провірювати враження напи саного аж до пізної старости. Смерть застала її вповні її духових сил. Із Марією Дворянин зійшла в моги лу жінка небуденних прикмет, широ кого горизонту, виробленого громад ського почуття. В тих же засадах ви ховала вона свою дочку Галю, яка пішла слідами матері у своєму гро мадському наставленні. Смерть своєї добродійки відчує найболючіше дале кий Ісаків, де вона вложила стільки своїх сил. Нажаль — не спочила вона на тихому цвинтарі поруч свого дру жини, а тлінні її останки прийняла чу жа німецька земля. В. їй П. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
