Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Святий Микола й пробний янголик У небі, в райському саді був вели кий рух. Одні янголики сиділи на де ревах, зривали яблока й кидали їх на долину, де стояли другі, що ЛОВИЛА їх у фартушки. Інші трясли горіхови ми деревами й горіхи, мов град, ло потіли в траву; а знов інші носили коші повні солодких пахучих медя ників і тісточок. Але старші янголики з поважними личками стинали з ку щиків сухі галузки й звязували їх зо лотими стяжечками в різки. Сього дні ж день, коли св. Миколай сходить на землю, щоб обдарувати чемних ді точок, а нечемних покарати. Це його обовязок вже від давнього часу. Миколині санки стояли вже перед дверми, а два великі олені запряжені до них потрясали нетерпеливо голо вами, аж дзвіночки на їхніх шиях дзвонили, мов срібний сміх. Янголики напакували два повнісінькі мішки і з галасом та сміхом тягнули їх до санок. Один маленький янголик стояв при тій веселій праці трохи сумно збоку. Він так радо хотів помагати, але інші відсували його на бік і говорили: — Залиши, ти ще цього не розу мієш! — Це правда, що я ще коротко тут на горі. Спершу мушу, як і кожне ян голя, перебути пробний час, тому ще навіть крил не маю, але тут я міг би зовсім добре помагати, — думав ян голик. А св. Миколай, зітхаючи та бурмо чучи під носом, натягав свої великі чоботи, вдягав грубий кожух та ху тряну шапку на вуха. Він виглядав страшно, так що можна було зляка тися, але його любе старече обличчя було одна сердешна доброта. Це відчував також пробний янголик, бо притулився близенько до дідусевих колін. Нарешті все було готове. Св. Мико лай перевірив ще раз мішки, погладив янголика по голівці, помахав усім на прощання і сказав: — Отже, будьте чемні, дітки, аж поки я вернуся. Потім шугнув на своїх санках у саму середину густої сніговії. Янголи пішли знов на соняшну, те плу, небесну поляну, тільки пробний янголик залишився й глядів у долину, де зникли санки св. Миколая. — Бідний св. Миколай, — думав він — ось їде в холод і темряву та ще мусить тягати з собою важкі міхи. Він усіх обдаровує, але хто йому щось подарує? Маленький пробний янголик зовсім посумнів. Аж нараз весело засміявся, бо гарна думка прийшла йому до го ловки. Він хотів щось подарувати св. Миколаєві; щось, що святий дідусь буде дуже потребувати, коли вернеть ся додому. Янголик оглянувся осторожно, чи не дивиться хтось, а відтак побіг шви денько до комірки, в якій перехову вали взимі веселку. Вона була, вправ- ді, гарненько звинена, але на кінцях можна було витягнути кілька ниток, з кожної краски дві: червона, жовто гаряча, жовта, зелена, синя, фіолетна. Потім відломив янголик із кущика два гладенькі патички, сів у куточку і став плести мов на дротах, так як навчив ся на землі в тітки Марусі. Багато годин проминуло заки св. Миколай скінчив свою роботу. Того року потребував багато різок. Чи можна подумати? Деякі діти не вміли навіть маленької молитви! Але й чем них діток було багато й мішки св. Ми колая були порожні. Святий дідусь був утомлений і перемерзлий, і коли добрі олені спинилися перед небесни ми воротами, він пішов в свою кім нату, щоб загрітися й вигідно відпо чити. — Ого? А це що тут лежить? Пара гарненьких капців? Всіми барвами ве селки мерехтять вони!.. Ай, чудово! Св. Миколай скинув важкі чоботи й шугнув ногами в нові капці. Які ж вони були мягенькі, які теплі, а як прилягали! І тут лежала навіть кар- точка: „Любому святому Миколаєві, щоб також мав трішки втіхи“. Св. Миколай вийшов із кімнатки й задзвонив дзвіночком, що висів біля дверей. І тут позліталися всі янголики, щоб поздоровити його. Але він сказав: — Гляньте, які гарні капці. Хто це міг мені їх подарувати? Янголики дивувалися й усі потряса ли головками, ні, щось такого жодно му а них не прийшло на думку. Але в останньому ряді стояв пробний ян голик і зовсім почервонів. — Отже це ти був, сказав св. Ми колай і випровадив його наперед. — А звідки ти мав такі гарні нитки? Тут почав янголик плакати: — Я хо тів тобі так дуже щось подарувати й узяв кілька ниток із веселки; але я цього напевно більше не зроблю. — Ходи до середини, — сказав св. Миколай. Буме! затріснулися двері й янголи ки зашепотіли: — Тепер він буде покараний... Але, коли двері знову відкрилися і янголик станув на порозі, вони по бачили, що це не був уже пробний янголик, бо на раменах у нього бле- стіла пара сніжнобілих крилець. — Лети маленький янголику, — ска зав св. Миколай, — і нехай твоє добре серденько сіє любов на небі й на землі. Кляра Гайнер (Переклад Ніни Мудрик) ГІСТЬ ІЗ НЕБА У дитячий край щасливий Йде весела вість: Понад гори, понад ниви їде з неба гість! їде, їде гість багатий У дитячий край — Хто цей гість, ви раді знати? — Святий Миколай! за Я. Віл ьшенком рз Не лінуйсь, не пустуй, добрі чоботи взуй, сиву шапку, кожух одягни, — тоді — “Ух”! — на дороги, ставки, щоби совги й санки не лежали в пилу на горищі, в кутку... Гей бо, вітром лети, снігом все замети, хай гука дітвора: “От зима, так зима”! Ірина Наріжна СНІЖОК Сипле дрібно сніжок, Сипле, сіє, трясе На повітку, стіжок — Вже не видно стежок, Забіліло усе. Забіліли горбки, Забілів полем шлях — Де мої чобітки? Вже пора на санки — Ах, ах, ах! Р. Завадович Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
