Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26
Х Р М л Л и .Я С ( b w u c f i e c Найсердечніші побажання веселих 1 щасливих свят Воскресення Гооподнього, для членок Союзу Українок Америки, прихильників нашої організації, для читачів і прихильників нашого журналу „Наше Життя", проводові й членам-організаціям Світової Феде рації Українських Жіночих Організацій. Усім українцям, розки нутим по світу бажаємо едности, братерства, та найскорішого повоорту до самостійної, вільної соборної й суверенної україн ської Держави. Редакція й Адміністрація Головна Управа „Нашого Життя" Союзу Українок Америки Марія Головінська Проти бігу ріки .плив гомін дзвонів із прилученої. І вся постать Луки у новім сіраку і таких же ходаках по далася до церкви. Гомін дзвонів змагався з шу мом ріки, розбігався по збоччі, блукав між смереками, береза ми та кущами .калини. А він слу хав із 'похиленою головою. Не ворохнувоя, аж гомін окрився поміж „зозуляку“ та молоду, блискучу травичку. — Ни так! йому не подобались ці несмі ливі, немов залякані хвилі. Бояться повірити, що Хри стос воскрес, а з ним воскресне й правда. Чому? Від цих хвиль ще більш стем ніло поміж горами. З кущів скапувала роса і плакала беріз ка. Хилили 'голови з питанням „чому“ та ховались поза сме реки. — Іще не час... благали .про щання смереки. У німому болю хитнули коронами. І Лука хвилювався... Як мож на так дзвонити? Руки ,простягнулись, немов ловили шнури дзвонів, а в ру ках задзвонили ключі від цер кви. Старою смерекою, що слу жила за кладку, перейшов на ДЗВОНАР доріжку. Люди напливали. Від чинив церкву. На обрії рожевіла хмарка, усміхалася, а її усміх розливав ся по зб'оччі. Вразлива душа Луки ловила найніжніший про блиск досвітка. Голубі очі біг ли загородами, полями. — Як поля були свої... сонце, інакше світило... І спомин здавив сильними до лонями серце. — А тепер чому не так? Та це тільки мент. Він не сміє думати так. Правда воскресне! І забажалося Луці передати цю віру хвилями ясних, повних, надією тонів по всіх збочах, ярах, полонинах. Розпромінити вірою обличчя старих, скріпити на краще життя молодих. І Лу ка пнеться на дзвінницю. Зір паде .на похилені голови. Дрижачими руками затягає драбинку за собою. Зачудовані діти: — Луко, дайте драбинку! Не чує... Не хоче сьогодні ні кого. І знову вагання в душі. ...Чи не є він частинкою цьо го З'бору? Чи його голову не клонить та сама жура, що всіх людей? Чи зможе видзвонити все, чим виповнена душа? Не глядіти на них, ні! І Лука затулює очі. Чує ра дісний шум смерек, радісне дро- гання берізки, калини. Бачить золотим 'блеском осяяні ниви, розсміяні личка 'білявок, голу бе небо в очах кожної дитини, голубе небо на стеблах лісових квітів. А в церкві старенький свяще ник: — Воскрес Ісус із гро’ба... Зараз о-бхід. І Лука дзвонить. Із дзвінниці вилітають хвилі ясних тонів, повних віри в по'біду. Стука ють до кожної душі. Пестять надією .кожен кущик, кожну вітку смереки. Цілують голівки дітей та квіття понад збочами і зливаються -з голосом людей „Христос Воскрес!". ’ З-за гори продирає хмарку сонце. Сипле золотом по горах. Лука не бачить. У нього роз віяне волосся. У його душі дри жить кожен нерв. Дрижать дзвони. Біля церкви розяснені облич- чг, радісний гомін. — іНигда ше так ни дзвонив Лука... Сонце все вище, все ближче церкви, людей. Золотом засіяні ниви. Радість у дітей. У руках крашанки і зі словом „Христос Воскрес“ до тата, до мами... Зарваниця 1938. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top