Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26
Х Р М л Л и .Я С ( b w u c f i e c Найсердечніші побажання веселих 1 щасливих свят Воскресення Гооподнього, для членок Союзу Українок Америки, прихильників нашої організації, для читачів і прихильників нашого журналу „Наше Життя", проводові й членам-організаціям Світової Феде рації Українських Жіночих Організацій. Усім українцям, розки нутим по світу бажаємо едности, братерства, та найскорішого повоорту до самостійної, вільної соборної й суверенної україн ської Держави. Редакція й Адміністрація Головна Управа „Нашого Життя" Союзу Українок Америки Марія Головінська Проти бігу ріки .плив гомін дзвонів із прилученої. І вся постать Луки у новім сіраку і таких же ходаках по далася до церкви. Гомін дзвонів змагався з шу мом ріки, розбігався по збоччі, блукав між смереками, береза ми та кущами .калини. А він слу хав із 'похиленою головою. Не ворохнувоя, аж гомін окрився поміж „зозуляку“ та молоду, блискучу травичку. — Ни так! йому не подобались ці несмі ливі, немов залякані хвилі. Бояться повірити, що Хри стос воскрес, а з ним воскресне й правда. Чому? Від цих хвиль ще більш стем ніло поміж горами. З кущів скапувала роса і плакала беріз ка. Хилили 'голови з питанням „чому“ та ховались поза сме реки. — Іще не час... благали .про щання смереки. У німому болю хитнули коронами. І Лука хвилювався... Як мож на так дзвонити? Руки ,простягнулись, немов ловили шнури дзвонів, а в ру ках задзвонили ключі від цер кви. Старою смерекою, що слу жила за кладку, перейшов на ДЗВОНАР доріжку. Люди напливали. Від чинив церкву. На обрії рожевіла хмарка, усміхалася, а її усміх розливав ся по зб'оччі. Вразлива душа Луки ловила найніжніший про блиск досвітка. Голубі очі біг ли загородами, полями. — Як поля були свої... сонце, інакше світило... І спомин здавив сильними до лонями серце. — А тепер чому не так? Та це тільки мент. Він не сміє думати так. Правда воскресне! І забажалося Луці передати цю віру хвилями ясних, повних, надією тонів по всіх збочах, ярах, полонинах. Розпромінити вірою обличчя старих, скріпити на краще життя молодих. І Лу ка пнеться на дзвінницю. Зір паде .на похилені голови. Дрижачими руками затягає драбинку за собою. Зачудовані діти: — Луко, дайте драбинку! Не чує... Не хоче сьогодні ні кого. І знову вагання в душі. ...Чи не є він частинкою цьо го З'бору? Чи його голову не клонить та сама жура, що всіх людей? Чи зможе видзвонити все, чим виповнена душа? Не глядіти на них, ні! І Лука затулює очі. Чує ра дісний шум смерек, радісне дро- гання берізки, калини. Бачить золотим 'блеском осяяні ниви, розсміяні личка 'білявок, голу бе небо в очах кожної дитини, голубе небо на стеблах лісових квітів. А в церкві старенький свяще ник: — Воскрес Ісус із гро’ба... Зараз о-бхід. І Лука дзвонить. Із дзвінниці вилітають хвилі ясних тонів, повних віри в по'біду. Стука ють до кожної душі. Пестять надією .кожен кущик, кожну вітку смереки. Цілують голівки дітей та квіття понад збочами і зливаються -з голосом людей „Христос Воскрес!". ’ З-за гори продирає хмарку сонце. Сипле золотом по горах. Лука не бачить. У нього роз віяне волосся. У його душі дри жить кожен нерв. Дрижать дзвони. Біля церкви розяснені облич- чг, радісний гомін. — іНигда ше так ни дзвонив Лука... Сонце все вище, все ближче церкви, людей. Золотом засіяні ниви. Радість у дітей. У руках крашанки і зі словом „Христос Воскрес“ до тата, до мами... Зарваниця 1938. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top