Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26
Слова, і музика. ПЛісЬка ЧЕРЕЗ ПОЛЯ ВЕСНА-КРАСНА... ЗАЙЧИКІВ ВЕЛИКДЕНЬ У тихому гайку жили зайчики сі ренькі, два великі, три маленькі. Як настали вітри холодні, бідні зайчики голодні, їстоньки нема, горе і журба... А біля того гайку, в хатинці, жила дівчинка Оксанка. От вона одного ран ку взяла у кошик борошна, яєчок де сятків два, шматочок сира положила, все те платочком прикрила і понесла зайчикам в ліс. Батько-заєць кошичок найшов, в хатку приніс... Зраділи зайчики, що й казати, буде чим Великдень зустрічати... Стала зайчиха пасочку місити, яєчка бити... одно, два, три, чотири, пять, — дрова в печі горять... Дим з комина йде, тісто росте... А зайчиха, госпо диня пишна, нищечком з хати вийшла, лушпинки з яєчок на кущ чіпляє... Хай кожний знає, що у неї в печі сього дні — печуться пасочки великодні... У неділеньку раненько дзвони гра ють, вигравають... усі пташечки, ко машечки „Христос Воскрес" співа ють... Побудила зайчиха діток, помила їх чистенько, причепурила гарненько, со рочечки білі наділа, сірачки на Свята нові пошила, не дала діткам ні їсти, ні пити, везуть вони перше пасочку святити... Щ о лише виїхали за горбок, слізьми умивається меншенький синок... — „та нема в нас крашанок... що на них і листочки і тонісінькі пасочки і метелики крилаті і доріжечки хре щаті... Якже ж нам без крашанок Ве ликдень зустрічати"... Зажурився заєць-тато, та нічого не вдіє... помагає пхати воза, як уміє... А віз об каміння стукоче, колесо крутитись не хоче, щось у ньому рип нуло, щось тихенько скрипнуло і вже віз — без коліс... Яєчка беріжком по котилися, зіллячком весняним закра силися... Стали зайчики яєчка збірати, у гор щечок складати... а вони ген, у доли ні — вже не білі, а сині... темносині, фіялкові, розмальовані, чудові, у зе лені барвінку листочки, у жовтенькі, червоні квіточки, у метелики крилаті... А зайчики раді, що й казати. Крашан ками цок, цок, позбірали їх в глиняний горщок, тай понесли матінці показати... А за той час заєць під розвору*) вліз, зготовив віз, знов колеса гурко тять, крашаночки цокотять... А у місті радісно, в перегони гра ють, дзвонять Великодні дзвони, со нечко сміється із небес, бо христос воістину Воскрес!!! Іванна Савицька *) розвора — складова частина воза При перших двох рядках діти йдуть колом праворуч. При других, двох колом ліворуч. При словах Гоп ля! плескають у долоні а про слові „заспіваєм" розводять руки. При сло вах „підем рівно у таночок" беруться під боки і йдуть на місці а при „за крутимося млиночком" — крутяться, піднявши праву руку зігнуто над го ловою, а ліва зостається при боку. Ті самі рухи повторяються при кож ній строфі. Через поля весна-красна Прийшла зелененька. Ясно сяє сонце з неба, Надворі тепленько. Христя тужить за весною. Вона жи ве у великому рухливому місті, де нема зелені ні квітничків. Мале по- двірячко, що належить господареві — брудне й закидане старими речами... Зрештою, там дітям бавитися не можна. Христя сумує... Крізь вікно її ма ленької кімнатки видно обкопчену стіну старої камяниці, а внизу — ох, униз дивитися страшно, там трамваї, авта і малі, як забавочки — люди. Мама не дозволяє вихилятися крізь вікно і Христя слухає мами. Котик Мявчик також обережний. Дополудня він вештається по хаті, го стрими кігтями „направляє" кухонні хіднички, бавиться своїм хвостиком і спить, а по полудні — о, Мявчик також тужить за весною! Він звинно вискакує на столичок із книжками, моститься біля вікна і чекає. Чекає на Христинку і на сонце! Десь біля третьої години сполудня, приходить зі школи Христя і прихо дить у кімнату Сонечко. Мявчик ра дий! його лагідне муркотіння випов- Гоп-ля! Погуляєм, Веселенько заспіваєм, Підем рівно у таночок, Закрутимося млиночком. Подивися на нас, весно — Ми усі маленькі, Мов весняний вітерець Кроки в нас легенькі. Гоп-ля! Погуляєм... (приспів) Заглянь, весно зелененька, До нас у садочок, Візьмем тебе в наше коло — Поведем в таночок! нюе хату. Христя кидає книжки, віта ється з мамою і котиком. О! Як добре в хаті. У кімнату вливається ясний струм весняного сонця. Як же ж воно гріє і як багато дає світла! Так, це вже справжнє, весняне сонце — це весна. Ось Мявчик у Христі на колінах. Він мурликає і готується дрімати. Не спи котику! Гляди! До нас у гості прийшла весна! Але Мявчик не чує, він вже спить... Христинку огортає втома. Втома від школи і від весняного сонця.... В кімнату потихеньки входить мама, обережно, щоб не розбудити дівчин ки І котика. У мами в руках китичка пахучих живих фіялок — дар весни. Христя так дуже любить весняні квіти, а ма ма памятає про це. Сонце і зірвані квіти — то весна в великому місті... І. С. Гоп-ля! Погуляєм... (приспів) Весною В МІСТІ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26 
