Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26
Бе сонечко в віконечко, вістить: Христос воскрес! І жайворон зо всіх сторін лящить: Христос воскрес! Цвіт в пахощах на радощах цвіте: Христос воскрес! І дзвонить дзвін, мов навздогін гуде: Хростос воскрес! МІЖ КВІТАМИ Є в нас на хуторі тихий куток — То мій городчик, повний квіток. Вколо вишневі нагнулися віти — Любо між ними в городці сидіти. Раз я лопатку маленьку взяла І по науці в городчик пішла (Бо не люблю я без діла сидіти!), Грядку скопала, засіяла квіти. Квіти пахучі, мов зорі ясні, Ніжно так дивляться в очі мені І усміхаються мило, мов діти — Любо між ними в городці сидіти. Р. Завадович Сніговий Дід пішов спати Кожного пополудня, як надворі не було метелиці ні вітру, мама одягала Христю в теплий плащик, і вони йшли по Івася. Івась учився в школі, і його треба було привести додому. На вулиці було завжди цікаво: гур котіли й дзвонили трамваї, а авта здо ганяли одні одних і ховались у бічних вулицях за будинками. Та найцікаві ше було те, що за великим вікном крамниці з солодощами стояв Сніго вий Дід, помальований на біло, в чор ному блискучому капелюсі. Кожного разу Христя вітала його приязною ус мішкою, а він стукав у шибу тонень кою паличкою. Тут він стояв ще з-перед Різдва, і Христя уважала його за свого „старого знайомого". Христя знала, що Сніговий Дід — полотняна лялька, але все таки їй здавалось, що він втомляється стояти день і ніч за вікном і стукати об скло паличкою. — Матусю, коли Сніговий Дід спить? — спитала раз дівчинка. — Тепер він не спить, бо зима, — відповіла мама. — А як прийде весна, то Снігового Діда покладуть в льоху під паперовими ялинками, і там він спатиме аж до нової зими. Минуло кілька тижнів. По місті ще часом тан цювала метелиця, але мороз вже не наважувавсь бігати за дітьми і щипати їх у рожеві личка. Теплішало... З того часу Христя допитувалась у мами, коли можна буде Сніговому Дідові сказати „добраніч14 і наповісти, щоб не заспав у льоху, як настане нова зи ма. А Сніговий Дід неначе чекав на те прощання. Коли Христя, приклав ши носика до скла, одного пополудня запищала йому „добраніч44, він во станнє стукнув паличкою об шибу, і його маленька рука знерухоміла... — .Він справді захотів спати! — по думала Христя, помахала ручкою і пішла геть. А ввечорі, як мама поло жила Христю в ліжко, дівчинці якось привидівся Сніговий Дід за великим вікном. „Нарешті я скінчив свою пра цю, — сказав він, — і мені належиться заслужений відпочинок!44 Він вклонив ся всім людям на вулиці, тяжко повер нувся і позіхаючи пішов у глибину крамниці з солодощами. Там всунувся в холодільник з морозивом, і блиску ча скриня нечутно опустилася під під логу. Тепер Христя вже напевно зна ла, що Сніговий Дід пішов спати. І її огорнув сон, ще солодший, як усі цукорки й шоколядки в крамниці. А коли дівчинка спала, поля, ліси, мі ські парки і квітники коло домів по чули перший теплий подих весни, що звідкись надходила.... На другий день за великим вікном з’явилась інша фігурка: хороший сі рий зайчик з довгими вухами і куцим хвостиком, з синьою кокардою під бо родою. Передніми лапками він при держував таке, як і він завбільшки, великоднє яйце — крашанку. Щ о кілька хвилин шкаралуща яйця звер ху підіймалася, і звідти висувало го лівку смішне жовте курчатко. Христя радісно привітала зайчика й курчатко, що відтепер мали ділитись спільною працею: запрошувати людей до крам ниці з солодощами й содовою водою. При кожній появі курчатка громадка дітей, що спинилась біля вікна по дорозі зі школи, заливалась веселим сміхом, а разом з дітьми сміялось сон це над почорнілими будинками міста, сміялись хмаринки в весняному си ньому небі. Р. Завадович
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26 
