Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26
Матері пишуть... Підставою збереження нашої дітво ри є не тільки високо-моральна ро дина, хоч це одна з найголовніших прикмет. Та крім того повинна в нас бути чи не в першу чергу повна са мопосвята для дітей і глибока любов до свого, до України. Коли ми ввій демо цілком у духове життя наших дітей і будемо наповняти його своїм змістом — читанням, музикою, роз вагою, тоді відпадуть побоювання щ о до кін, телевізій, „каміксів". Коли в на шій хаті буде рідна, українська ат мосфера, тоді діти вростатимуть ціл ком природно в неї, на якій чужині ми б не опинились. У нашій мові, у святкуванні наших свят, у наших піс нях, які нераз заспіваємо, господарю ючи в хаті, діти мусять відчути тепло, любов, відданість усьому своєму. Для нас телевізія не тим страшна, що там револьвери і стрілянина. Ми зрештою живемо напередодні третьої світової війни і від таких справ не зможемо відмежуватись. Страшне в них (кіно, телевізія) ота духова вбо гість, що людини не підносить вище, а лише робить із неї байдуже до всьо го сотворіння, якого зчасом і та теле візія вже не зворушує. Відгородити дитину від зовнішнього світу й неможливо і непотрібно. Обо- вязком нас, батьків є, допомогти ді тям сприйняти отой зовнішній світ. Це трудне завдання і часто здається на віть неможливе. Але в такі хвилини треба лише уявити собі, що від цього залежить усе майбутнє нашої дити ни. А яка ж це радість, коли наші діти виростають здорові духом і тілом, коли вони виростають носіями наших ідей і заповітів! Коли вони духово з нами! Н. М. * * * На сторінках „Нашого Ж иття" ди скутують матері про те, як виховувати дітвору, та говорять про повну роди ну себто таку, що складається з бать ка, матері та дітей. А я хочу сказати про родину, що складається тільки з матері та дітей. Таких родин тепер багато, бо війна забрала неодного батька й чоловіка. Хочу розказати, як я крокую життям із моїми трьома дів чатками. Коли я знайшлася на ски- тальщині, найстаршій дівчинці було 11 літ, а найменша була немовлятком. Ясно, що в таких обставинах старша моя дочка стала опікункою для мен ших, тоді коли я була на роботі. Та кож і друга донечка, коли підтягнула ся, уже мала свої обовязки в хаті. Ввесь час я памятала слова чоловіка „дітей треба виховати так, щоб вони при всіх обставинах уміли запрацю вати собі на кусник хліба". Та вщіплюючи дітям почуття обо- вязку супроти родини й своїх сестер, я памятала, що треба їм зясувати та кож становище супроти громади й свого народу. Вони знали — хто вони, та чого від них вимагають. Як важко було нераз мені відпустити старшу на шкільні сходини та я знала, що це частина її виховання й заступала її при менших дітях. Прийшов час і ми переселились з допомогою Комітету „Мати й Дитина" за океан. У захисті прожили ми всего кілька днів. Обі зі старшою дочкою — а їй було вже 16 літ — постановили зараз же піти до праці. Життя тверде і треба його здобувати. Тепер уже обовязок дбати про хату ляг на середущу дочку. їй 12 літ і во на справляється з тим добре. Знову ж таки памятаємо про те, щоб вона всю ди брала участь та входила у свій гурт. Цього року вже й найменша пі шла до школи. Виховуючи дітей, я привчила їх до ощадности. Вони мають свої скарб нички і скидають туди свої центи з на міром — щось собі купити. Аж ось перед Різдвяними святами вони почу ли про ініціятиву нашого сестрицтва при православній церкві, що заклика ло вислати пакунок дитині на скиталь- щині та зразу ж заявили, що пожерт вують свої ощадності на те І Я була зворушена їх запалом та допомогла їм добути адресу й запакувати те, що вони накупили. Згодом дістали листа від тієї родини й уже ладять посилку на Великдень. Не можу сказати, щоб я могла ба гато часу присвятити своїм дітям, як це робить Марта С. Б. (гл. ч. 2). Але я змалку вщепила їм засади порядку й обовязку й по тій лінії вони йдуть уже дальше. Може пощастить мені з Божою поміччю вивести їх у люди. А моїм обовязком тепер здобути ма- теріяльну базу та дати їм добру осві ту. Обі тяжко працюємо з дочкою та вже й бачимо успіх: нещодавно по щастило нам придбати власну хату. Це й буде нашою підставою у даль шій боротьбі за хліб насущний. Тому нехай Марта С. Б. не негодує на тих, що ганяють за заробітком. Він конечний у тих обставинах, в яких живемо. Треба тільки зберегти міру в тому й не забути хто ми та чому пішли в мандрівку. Олена Крицька Прочитавши допис у ч. 2 п. н. „Чому я не працюю", я глибоко задумалася. Чи думки п. Марти С. Б. вповні пра вильні, не знаю. Та хотіла б я переко нати читачок, що жінки-матері можуть працювати і своїх дітей добре вихо вати при цьому. Скільки жінок-удо- виць заробляє на утримання дому й виховання дітей, а ми знаємо як добре виховані удовині діти та як вони ша нують свою тяжко запрацьовану ма тір! Знаю таку вдову, що залишив шись із чотирма дітьми, вивела їх у люди. При цьому вона мала час нале жати до жіночої організації та спов няла всі свої громадські обовязки. Ясно, що мати, яка лишається дома, повинна краще виховати своїх дітей. Та якось так складається, що саме така жінка на ніщо не має ч ас у . . . І нераз найпростішої громадської ро боти не сповняє. Тому замість заста новлятись над тим, хто краще вихо ває своїх дітей, чи та, що сидить дома, чи та, що ходить до праці — радше треба ввійти всім жінкам у русло гро мадської роботи. Союз Українок при горне всіх і повчить про обовязки жінки-українки! Марія Чопик довголітня Союзянка Найщиріші побажання ВЕСЕЛИХ І ЩАСЛИВИХ СВЯТ ВОСКРЕСЕННЯ ГОСПОДНЬОГО усім Відділам СУА филаделфійської округи і прихильникам нашої організації складає ОКРУЖНА РАДА ВІДДІЛІВ СУА у Филаделфії, Па. Анна Сивуляк, голова Олена Коломінська, місто-гол. Ірина Дяків, рек. секр., Марія Сенько, кор. секр. Михайлина Чайковська, касієрка Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26 
