Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Наталія Кобринська в народному вбранні до нікого довіря, всіх підозрі вала й усі свої матеріяли й біль шість майна доручила старшій сестрінці Орисі. Це була холод на, претенсійна, позуюча іна о- ригінальність дівчина, без спе- цііяльних прикмет і стремлінь. По смерті іКобринської вона більше зацікавилася її дорого цінностями, як духовою спад щиною та дозволила батькові по своєму змарнувати все. Вона закінчила український універ ситет у Празі, невдатно вийшла заміж та виїхала з чоловіком на Велику Україну, де безслідно пропала. Молодша Калина теж не скористала із своєї частини спадщини, бо була в той час разом із чоловіком на Зеленому Клині й ніколи вже більше не подала вістки про себ*е. Була це жива, природна, весела дівчина, що тішилася загальною симпа тією й невідомо чому власне вона менше подобалася Ко- 'бринській. І так матеріяльна і духова спадщина Кобринської змарну валася на очах її приятелів, яким Ко-бринська не дала змо ги за нею обстати. Найбільша скористав із неї згаданий про- фесор Величко із своєю другою жінкою та й він незабаром ви їхав до Києва, мабуть у надії зробити там наукову карієру. IV. Перша світова війна не була для 'Кобринської цілковитою несподіванкою. Вона зустріла її, хоч із великими надіями, але тривожно. Було видно, що вій на принесе великі зміни в за гальному, а тимсамим нові можливості для українців. Вона хвилювалася більше як другі, бо її сподівання були сміливіші й ясніші. Від першого дня взяла ак тивну участь у всіх громад ських починах Болехо.ва. А пра ця таки помітно пожвавилась. Формувалися Січові Стрільці, основа української армії, тво рилися нові організації, комі тети, влаштовувано курси Чер воного Хреста. Кобринську просили до проводу, але вона не обмежувалась до почестей, вибирала охогніше конкретну працю. „Наші можливості такі малі, як наше середовище, але наша -праця така велика, як на ші цілі“ — говорила, ходячи по збірках у дощову погоду. Та ентузіястичного настрою стало не надовго. Замість очі куваного наступу прийшов в ід - і ворот із своєї таки території. Десь там завзято боронився ще Перемишль, але московська армія повінню заливала малень ку Галичину. Настала паніка, люди почали тікати кудись безтямно поперед себе. Біль шість переносилася з кута в кут, нераз на смішно малі від далі. Зокрема приманювали малі гірські місцевості, бо всім здавалося, що туди вороже військо аж ніяк не дійде і ко жен намагався себе там забез печити. Кобринська теж піддавалась панічним настроям. Вона боя лася фронту, війська, грабунку, голоду та -політичного переслі дування. Невдатна спроба вте чі до недалекого, глухого села її остаточно пригнобила. Всі кімнати свого дому пови-найма- ла, залишаючи собі тільки од ну, яку в дійсності тільки вжи вала. Тим забезпечила себе пе ред браком гроша та можливі стю нападів. Це було доцільне, але її не вспокоїло. Нервовість її зростала, вона не спала по ночах, почала вже навіть боя тися зовсім необосновано... сво їх апівмешканців. В той час, на її прохання, моя мати переїхала разом зо мною до неї. Жили ми разом із нею в її кімнаті. Це її помітно уопо- коїло й піддержало. Вона поча ла знов працювати над підго товок) до друку збірки своїх но- вель. Багато з тодішніх розмов я вже зовсім виразно запамя- тала, хоча в той час ще не мо гла їх як слід розуміти. Звязок із друзями, який із початком московської інвазії майже зовсім перервався, почав знов навязуватись. Деколи, принагідно, відвідав її хтось із дальших, то знов обережно, користаючи з нагоди -побуту, навідувались нові, цікаві люди з Наддніпрянщини. По затяжних боях недалеко Болехова, австрійці знов зай няли містечко й успіх .почав переходити на їх сторону. По явились Січові Стрільці, які визначились у боях за самий таки Болехів. Хата заповнила ся молодим, ентузіястичним, культурним — та вже духово загартованим — елементом. Не зважаючи на ще зовсім невід- радну дійсність, вони вже го ріли творчими плянами на май бутнє. Прибита подіями Ко- бринська ;не могла встоятись цій атмосфері молодої віри й пориву і почала душевно ожи вати. (Докінчення буде) Сестра Наталії Кобринської Терміна Величкова Замовляйте книжку Б. Рома- ненчука: „З життя і творчости Н. Кобринської”. Коштує 35 ц.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
