Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
БІЛОЧКА-МАНДРІВНИЧКА (Закінчення) Білочка схопилася, як опарена, і стрімголов кинулася з гнізда. Та по ряд на гильці чекало нове лихо. Хит рі очі куниці стежили за нею. Білочка стрибнула вниз і опинилася на березі ставка. Куниця стрибала за нею. На ставу плавало латаття, та воно не могло витримати білочку. Але ось во на нагледіла: пливе великий шматок березової кори. Вона миттю стриб нула на нього; він загойдався, але витримав. Білочка, як парус, розпра вила свій рудий хвостик і вітер по гнав білячий човник до протилежно го берега. — Тепер я ще далі від моїх рід них, — з сумом подумала білочка, і хоч на протилежному березі був та кий же гарний ліс, але білочці зда валося, що все там гірше. III. З кожним днем холоднішало, опа дало листя, пташки збирались вели кими зграями і дзвінко, галасливо прощалися з рідними лісами й поля ми. Вони мусіли відлітати далеко у вирій, бо тут узимку і холодно для них було і з їжею важко. Білочка примостилась у дуплі трем тливої осики. Але дупло було малень ке, незатишне, часто вночі дощ мо чив її до кісток. Білочка дуже суму вала. Вона розпитувала всіх, як їй переправитися на той бік ставка і знайти стару ялину. — Я б перенесла тебе на крилах, — сказала якась лагідна пташка, — але боюся, що ти зломиш їх, а мені ж треба на них далеко летіти. — Я б повів тебе околицями, — сказав розважливий кріт, — але мені ніколи, я поспішаю збудувати нове мешкання на зиму під землею. — Я б узагалі тобі радив не хви люватися даремне, — зауважив ха зяйновитий їжак, — а краще подба ти про зиму, можливо ти й не знай деш своїх і собі нічого не влаштуєш, от і замерзнеш, коли прийдуть мо рози. — Я не хочу жити одна! Мені так сумно! — зідхнула білочка. — Ну, то йди до мене, — сказав їжак, — тільки звичайно, роби все, що я тобі накажу. От зараз я теж лаштую помешкання на зиму. Ходім, я тобі покажу, як це робити. Вони підійшли під велике дерево, де нападало багато листя. їжак почав качатися у листі, і листя напосідало йому на голки. Це була дуже кумед на картина! Листя сторчало в усі боки, і здавалося — купа листя суне по стежці. Білочка не стримала й роз сміялась. — Що тут смішного? — розсердив ся їжак, — ну наколюй і ти листя! Та білочка як не качалася, листя до неї не приставало. їжак розсердився і прогнав її. Білочка боялася відходити від своєї осики. Вона ж ще була маленька й дурненька і могла знову заблудити. Та в осиці не тільки вона одна жила, туди під кору поналазили жуки, чер- вяки, різна комашня, щоб там пере зимувати. Що ж було робити? Дове лося їй трохи запастися хоч чимне- будь на зиму. Вона принесла горіш ків, шишок, сухих ягід. IV. А дні минали. Короткі дні, а ночі довгі і вже холодні! Вітер дув серди тіше, дощ мочив частіше — і раптом згори почало падати щось біле, пух ке й холодне. — Сніг! Сніг — зацвірінькали сні гурі, що не відлітали на зиму у вирій. Маленька білочка лежала, зіщулив шись, у дуплі. Вона зовсім замерзла. Раптом у дупло просунулась чиясь біла вухаста мордочка. — Здорова білочко І А я таки знай шов твою стару ялину. Там твої бать ки плачуть за тобою, біжімо до них, уже замерз ставок, і ми пострибаємо навпростець. Це був той заєць, з яким вона ко лись розмовляла. — Я не пізнала тебе зразу, — ска зала вона, — ти був сірий, а тепер побілів. — Та я навмисне побілів — відпо вів хитро зайчик, — щоб мене не так легко було помічати на снігу. — Ну, біжімо швидше! Маленька білочка так зраділа! Ви й уявити собі не можете, як! — Я хочу понести їм ті горішки й ягідки, що я припасла, — сказала вона. Зайчик подумав трохи. — Добре, ми зробимо ось що: ти сідай мені на спину і бери в лапки го стинці, а я одним духом домчу тебе додому. Вони так і зробили. Заєць постри бав до лісу. А білочка сиділа на спи ні і міцно тримала горішки та ягоди в лапках, а коло старої ялинки вже чекали і тато, і мама, і брати, і се стри, і всі білчині родичі, і старий дуб мурмотів, як завжди, і велика ялина ніби хотіла обняти малу ман- дрівничку волохатими лапами. Та мандрівничка була вже немала, вона була вже великою і розумною білкою, знала добре ввесь ліс і вже нізащо не заблукає в ньому. О. Іваненко „БЕЗПРИТУЛЬНИЙ ЗАЙЧИК” (Рухлива гра для дітей 5-6 років) 1. Організація гри. Зпоміж дітей вибірають одного, що буде зайчиком, а другого, що буде „собакою”. Решта дітей стають в один ряд і перераховуються по 4, після цього числа 1, 2 і 3 беруться за руки і стають колом, а ч. 4 стає в середи ну свого кола. Всі утворені кола ста ють по всьому майдані. 2. Опис гри. За командою виховниці заяць по чинає тікати, а собака його наздога няти. Заяць, щоб врятуватися, може забігти в якесь коло і тоді вже там лишається, а замісць нього вибігає вже той зайчик, що раніш стояв у цьому колі. Собака тепер ловить но вого зайчика. Так гра продовжується, аж поки собака не піймає зайчика. В такому разі вони міняються ролями: собака стає зайчиком і тікає, а зай чик стає собакою і ловить. Коли всі, хто стояв в колі (ч. 4-ті) побігали, на їх місце (в середину кола) стають чи сла 1, потім 2 і 3, щоб всі діти мали можливість побігати. Правила гри. 1. В колі має право бути лише 1 за яць той, хто вбіг рятуючись від со баки — другий же, той хто стояв, не гайно мусить вибігти з кола. 2. Ловити зайчика можна лише поза колом. 3. Тікаючи від собаки — заяць не повинен довго бігати, а перебігши між колами 1-2 рази — зразу ставати в якесь коло. 4. Не вільно ставати в одне і те ж саме коло декілька разів, поки всі діти не візьмуть активної участи в грі. Ли ше після цього можно бігати в коло повторно. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top