Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
МИША й КЕРТИЦЯ У затишній норці під бузиновим ку щиком жила собі Миша. Було тепло й сухо. Тільки жнй та й будь! Так ні! Забажала Миша кращ ої хати, щоб ще вигідніш було. А в сусідстві якраз така хата і є. Збудувала її собі кер- тиця, провела коридори, поробила кімнати. Біжить до неї Миша: Утікай, сусідо, з хати, бо йдуть люди з лопатами, які отут копати муть! Біда тобі буде! Ксртиця дуже налякалась та й уте кла. А нечесна Миша зараз таки пере селилась до кертициної просторої ха ти і господарює. Живе Миша на но вому господарстві день, живе два, а иа третій день кертиця стукає в двері: — Пусти мене, — каже — до моєї хати! — Не пущу! — відповідає Миша. — Тепер хата не твоя, а моя! -- Я її збудувала, я тут хазяйка! — говорить Кертиця. Не той хазяїн, що иа дворі, а той, що в середині! — каже Миша. — Ш кода просити, шкода стукати! Не пущу і край! Кертиця подумала-подумала й по відає: Та я тільки жартувала! Нехай! Зіставайся тут! Небога придбала мені хатину ще кращу, як оця. Та ще й у якому місці! Ну де? зацікавилась Миша. Просто Марусипого вікна. Вікно депь-у-день відчинене, а за вікном столик з бубликами, з цукром, з уся ким добром... Мусиш мені це все показати! закликала лакома Миша. Веди мене туди! М оже ми й поміняємось ха тами... А поведу! погодилась Ксртіт- ия. Ідуть вони, ідуть, а Кертиця каже: ЗАГАДКА Аж чотирі ноги, А стою в куточку, І на спину мені Одягли сорочку. Я не гордий козак — Усіх привітаю: Коло мене всі їдять, Пишуть і читають. (ВД) К. П. Не можу я бігти так швидко, як ти! Та ще й сонце очі сліпить. Мушу яку годинку полежати. Та хіба стану я так довго на тебе ждати? — говорить нетерпляча Ми ша. — Покажи мені шлях, то я сама попереду побіжу. Кертиця стала в траві дибки і по казала куценькою лапкою на вершок білої берези, що визирала з-поза му рованого будинку: — Бачиш березу? Ои туди поспі шай! Миша побігла так швидко, як лише могла. А Кертиця й не думала спочи вати! Вона вернулася до своєї дав ньої хати і зачинилась у середині. — Тепер я знов удома! — сказала сама до себе. — Своєї власности ні якій нечесній Миші не відступлю! А Миша бігла-бігла, доки до тієї білої берези не добігла. Дивиться — справді стоїть будинок. Видно й від чинене вікно, а за вікном, може, сто їть столик із бубликами, але... на під віконнику сидить великий чорний Кіт. Миша від страху аж затрусилась і чпмскоріш подалась назад туди, відки прийшла. Підходить до Кертициної хати, а двері зачинені. — Хто там? Відчини! Хазяйка прий шла! гукає Миша. А з хати чутно голос: - Не той хазяїн, що надворі, а той, що в середині! Ш кода просити, шкода стукати! Пізнала Миша Кертицин голос і за соромилась. Нагадала собі, що і в неї є своя власна мишача хатка. Пішла туди і там дотепер живе. Р. Завадович. ЗООЛОГІЧНИЙ САД „Треба завжди, любий котку, Всім у дружбі жити: А ти хочеш, бач, нізащо Мене укусити ... Хіба тобі так погано Сидіти у скриньці? Почекай, тебе я зараз Розмалюю в спинці. Та ти, котку, не пручайся: Зараз ти — тигриця, А ми прийдемо з ляльками На тебе дивиться. Гей, дурний ти який, котку, Гри не розумієш! Он подряпав мені руки ... Що з тобою вдієш? Як не вмієш з нами гратись — Геть з нашого саду, Бо не хочу через тебе Терпіти досаду.” К. П. Зайчику, зайчику, Мій братчику, Не ходи, не ходи По городчику. З’їси капустку Зробиш доріжку, Вийде хазяїн Переб’є ніжку.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
