Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Іванна Петрів Наш найбільший скарб Багато різних клопотів до^ кучае нам у нових країнах по селення. Проте найбільшою на шою журою— -це наші діти. Як повести їх, як виховати, щоб вони колись принесли користь нашій батьківщині? Не .вільно нам легковажити виховання наших дітей. Це бу ла справа не легка в рідному краю, а що ж говорити там, де наші діти виростають серед чу жого оточення, у чужій школі, просякають чужою культурою, чужими впливами! На інаших очах діти стають не-нашими. ‘Що робити? Чи залишити їх на пропаще? Чи погодитися з тим, що своєю кервави-цею бу демо виховувати свої власні ді ти на користь чужій культурі? Зберегти наших дітей для нашого народу й Церкви — це наша найоільша турбота. В першу чергу треба змагати до більшого скупчення українців. Осібняком дуже важко боро тися з впливами чужого дов кілля. Там, де є українська гро мада, легко зорганізувати ди тячий садок, ' суботню школу, дитячі гурти, спортові й освіт ні товариства молоді, церковні дитячі й юнацькі дружини, чи тальні і т. д. Одначе треба памятати та кож і про довкілля, що окру- жає дитину. Не слід ізолювати дитину від нього, це неможли ве і шкідливе. Наші діти му сять жити серед своїх товари шів, мусять почуватись серед них свобідно, як рівноправні одиниці щоб не витворилося в иих якесь почуття меншевар" тости. Чужого впливу ке мо жемо усунути, але можемо ві добрати йому панівну ролю. Як це осягнути? Наші діти — живучи серед чужого окруження — повинні почуватись гордими на своє українське походження і на свій карід. Тут першим і най більш вирішним чинником є батько й мати, родинне вогни ще. Рідна хата мусить бути для дитини святістю й батьківщи ною. Батько-мати мусять під оглядом моральним і культур ним — СТО'ЯТИ, якщо не вище, то принайменше нарівні з чу жим довкіллям, щоби дитина — своїм спостережливим зми- слом і вразливою інтуіцією не доглянула меншевартости сво го родинного дому. Інакше во на хилитиметься на той бік, що їй буде імпонувати. Родина, церква, обряд, традиція, істо рія, література мусять імпону вати дитині. Що більше — у- країнська дитина мусить сама собі імпонувати. Тим, що вона має особливе призначення, що Україна жде на неї, на її талант. Українська дитина мусить зна ти, що вона має стати чесним і хосенним громадянином своєї батьківщини, а якщо зали шиться жити на чужині, мусить гідно заступати ,на чужині укра їнське імя. Виховання наших дітей в А- мериці чи Канаді мусить бути пристосоване до надбань цих держав. Нашим дітям не може і {п о нув ати п р и м іти вн е ж иття нашого села в краю. Тому ,ке треба класти натиску на ті об ставини. Навпаки, представля ючи нашій дитині картини з батьківщини, мусимо викину ти всі ті сторінки, що прини жують або опоганюють її. Тем ні картини нашої історії, від сталість нашого села, побутов щина з горілкою і лайкою, не грамотність — те все відстра шує дітей і молодь і заставляє їх соромитись свого походжен ня. У нас чейже стільки пишних ясних картин .нашої минулої теперішньої дійсности, що є чим заімпонувати дітям. Треба тільки вміти ді картини зібра ти і розкрити перед очима ді тей. Звісно, що треба представи ти дітям нашу гірку сучасність та вікове поневолення. Та не на те, щоб нарікати на лиху до лю, а на те, щоб цю лукаву до лю взяти за чуба й приневоли ти її бути послушною. Нашим дітям у нових країнах поселен ня треба показувати Україну такою, якою ми її хочемо мати і якою вона буде. Треба пред ставити Україну, як країну ве ликих скарбів, великих талан тів та великих можливостей розвою. Пристосовуючи науко ве знання й фаховий вишкіл, що вони їх тепер набирають на чужині, можна ці можливості прегаїрно розвинути й викори стати. Усі наші навчальні й виховні установи, курси, організації мо лоді, церковні дружини на чу жині не сміють у своїх програ мах відставати від таких самих чужих установ, бо тоді вони стануть для дітей нецікавими і чужими, як чужою для них е українська дійсність. Українська мати повинна гак улаштувати своє домашнє во гнище, щоб воно дихало на ї дітей чимсь ніжним, теплим, чистим, чимсь окремішним і своєрідним, а рівночасно ішло крок у крок із оточенням, що- більше — перевищало те ото чення. Українська мати мусить усувати із своєї хати все те, що могло б показати дітям україн ську відсталість. Українська ви шивка, українська кухня, укра їнські звичаї, пісні,* вся наша традиція можуть прегарно зли тись із загал ьно -кул ьту ртіо ю атмосферою хати. Українська жінка-мати, влаш товуючи своє і своєї родини життя, не сміє забути нічого, що допоможе їй у релігійному й національному вихованні ді тей. Усе, що вона робитиме, робитиме з думкою про свої діти, на яких жде Україна. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
