Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Товаришці визвольних змагань Вночі я верталася до Детрой ту. Місяць білів на небі, а неон мерехкотів на землі. Багатій і щасливій землі Америки. Я ду мала: так, ця країна благосло венна. Сталась батьківщиною всім народам землі. Оце свої таланти, свої дарування відда ють їй у відплату, будуючи її добробут і славу та велич. Мистці, і ті звеличують її своєю кистю. До них і неї належить майбутнє. Софія Парфанович. З КОНЦЕРТОВОЇ ЕСТРАДИ Співачка Інша Черняхівська вистудила на запрошення Інтернаціонального Інсти туту у ювітні ц. р. в Филаделфії з низ кою народніх пісень. Концерт відбувся з нагоди річних зборів Інституту та зібрав найкращі концертові сили зпоміж пересе ленців. У Монтреалі закінчила консерваторію п. Люба Слюзар у клясі фортепіяніу та брала участь у заключному конкурсі. За відіграння другої балляди Шопена призна но їй перше місце. В Маямі на Флориді відбувся заключ ний попис фортепіянової сгудії п. Ольги Ляхоївич. Поміж 15 учнями виступила та кож дочка її Каріна. Сестра скрипачки Дани Гресько Лорейн здобула високе відзначення на річному Музичному Фестівалі у Вшшипегу. З ВІДЧИТОВОЇ ЗАЛІ Дня 12 травня п. Галина Лащенко про- читала, на запрошення Літературного Ар хіву УВАН, доповідь про видатного укра їнського поета 0. Ольжича. У червні ц.р. вона повторить доповідь, на запрошення Літ. Мист. Клюбу у Филаделфії. АДАМ І ЄВА БУЛИ “РОСІЯНИ” Надільний журнал нкжорського Таймса подав із Парижа такий жарт на рахунок червоної Москви. У Кремлі Малеаьков передав Сталінові рапорт, що перевірено і стверджено що Адам і Сва були росіяни. На це Сталін: — Так? Ну, я сподіваюся що цим ра зом (вже „Голос Америки” не назве це звичайною пропагандою. Які ж докази маєте, товаришу? — Найкращі у світі — відповідає >Іа- лбньков. Перше, Адам і Єва не мали жад ної одежі. Друге, вони не мали хати. Тре те, усе що вони мали для харчування, були яблука — і вони вірили що вони в раї. Чей же вони мусіли бути росіяни! Подавайте своєчасно зміни своїх адрес! Журнал вертаєть ся і спричинює Вам втрату, а нам додаткові кошти. Один по одному сходять у могилу учас ники наших визвольних змагань. Загарто ване в боях випробуване в поставі поко ління, що боронило своїми грудьми вели кого нашого зриву, відходить. Поміж чоловічими прізвищами вояків падуть і жіночі. Це одиниці без титулів та відзначень. Та вони сповняли важну вій ськову службу медсестри чи канцелярист ки, переносили жіахливі умовини тодішньої війни і ділили долю й недолю арІМІЇ до кін ця. Тепер вони, знесилені терпінням та подекуди й віком, відходять передчасно, забираючи з собою в могилу величні спо гади— картини нашого минулого. Одною з цих безіменних була Євдокія Миколаївна Лисенко, що померла нещо давно у Франції. Відомості, що тут подам, призбирані з кількох випадкових зустрі чей та наших із нею розмов. Та вони на стільки цікаві, що можуть дати образ її постаті, хоч бракує мені багато даних і фактів із її життя. Ьвдокія Миколаївна Лисенко народила ся в Одесі в 1891 р. Вона походила з за можної сімї землевласників на Харківщи ні. Де вона придбала освіту, не знаю. Най- певніше всього закінчила гімназію на Україні, бо потім виїхала до Швайцарії студіювати медицину. Та цих студій вона не закінчила. Причиною цього було ма буть те, що вона вийшла заміж за графа Шамбаран д‘Аост ді Віллевер. Та по дружжя не було щасливе. Із нього вий шла донечка, що зосталась дри матері, коли батьки розійшлися. Я пізнала сестру Євдокію весною 1916 р. на передовому перевязочному пункті Червоного Хреста в м. Бурштині в Гали чині. Ми стояли дуже близько фронтової лінії і нам привозили ранених простої з окопів. Тому що після перевязки відправ ляли ранених до шпиталів, то в перерві між боями в нас була тільки амбулаторна робота. Тоді сестра Євдокія, маючи віль ний час, обходила місцеве населення, лі кувала хворих, звертаючи особливу ува- ВИСТАВКИ НАРОДНЬОГО МИСТЕЦТВА На базарі Червоного Хреста в Мелборні була між іншими стійками також україн ська. Своїми вишивками та дереворізьбою звернула на себе увагу. Відвідувачі ін формувались про українську культуру та купували мистецькі вироби й книжки. Окрім того роздавано інформативні бро шурки англійською мовою про Україну. Дня 22 квітня відбулася нарада в домі “ Просвіта” в Беріссо, що торкалась під- готови пропаганд ивної висгавки україн ського народнього мистецтва. Виголошено три реферати: “ Значення виставки на чужині”, “ Українське народне мистец тво” та “ Як організувати пропагандивну виставку”. гу на старих і немічних. Працювала са мовіддано, не рахуючись із втомою. Також багато часу присвячувала санітарам на шої частини. Читала їм книжки і чосописі і різно старалась піднести їх умовий рі вень. Вона живо переймалась ідеями для народу, що тоді панували серед молодих людей. Наприкінці 1910 ми з нею розста- листь. Мого чоловіка переведено в штаб армії і я сга;алась за перенесення ближче нього. Прошуміли роки й події. Ми пере жили великий зрив і бурливий час обо рони. Мій чоловік ген. штабу генерал Єв- ген Мяшковський поляг у бою з большеви- ками під Чорним Островом у липні 1920 р. Після його смерти я разом із армією перейшла кордон та пішла поділяти її нев- згодини в таборі в Каліші. Отут ми знову зустрілися з сестрою бвдокіею. Та я ледве її пізнала. Із чепурної, молодої, свіжої сестрички вона перемінилась у бідну, об дерту, в великих чоботях, сільську жінку. Ми щиро привітались. Із сльозами в очах розказала вона мені свою історію. Сестра бвдокія пробула при армії аж до ЇЇ роз кладу, а тоді кинулась шукати свою до нечку, що жила при бабуні в Петрограді. Та яке лихо — вона їх там уже не знай шла, а в їхньому власному будинку жили вже чужі люди, що нічого не знали про її рідню. Без усяких засобів добралась сес тра бвдокія з Московщини на Волинь і стала тут лікувати селян, що зате її году вали. Коли в 1920 р. вона почула про мо білізацію до укр. армії, то вона зголоси лось як медсестра: її приділили до Во линської дивізії. Із нею вона прибула до Каліша, де теж самовіддано працювала в шпиталі. Тут же вона згодом повінчалась із H. Лисенком та виїхала з ним до Фран ції. Від того часу ми вже не зустрічались. Тому в моїй памяті Євдокія Миколаївна все являється терпеливою, дбайливою до глядачкою хворих. Одною з тих, що са мовіддано супроводжали нашу армію і ді лили з нею пробіду й поразку. Із нею ві дійшло від нас зразкова медсестра і шляхетна людина. Вічна їй Память! Є. Прокопович. ПОСМЕРТНА ЗГАДКА Ділимося сумною вісткою з усіми приятелями та знайоми ми родини Чувінських у Клів ленді, що син Софії Чувінської, членки ЗО Відділу СУА, Нестор, старшина летунства, згинув на морю трагічною смертю. Поли шив засмучених родичів, дру жину Па'влину, 16-місячну до нечку і дві сестри. Покійному вічная память. Членна ЗО Відд. СУА. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
