Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Іде Різдво Наближаються Різдвяні Свя та й думки линуть туди, куди вони вже вторували свій неви димий битий шлях через усі „заслони“ — на рідну Україну. В ці передсвяточні дні най яскравіше встають в уяві обра зи далекого минулого, коли в усій своїй ікрасі і величі розви нені були наші святочні україн ські звичаї. Так і бачиш, відчуваєш наче морозний соняшний день, о- станній перед Різдвом. Майже в кожному селянському дворі батько оглядає санки, намощує на них сіна, ішкриває чистим рядном, а навколо дітвора ме тушиться з якимсь незвичайно урочистим виразом в облич чях: то ж вони сьогодні пове зуть на цих санках вечерю до дідуся й бабусі, до хрещених батька й матері, до всіх дядь ків і тіток. Ось хлопці вже пурхнули, як горобці на вулицю й побігли по рипучій стежці між снігови ми загатами до своїх товари шів — треба ще остаточно о- здобити звізду, що з нею вони сьогодні вночі підуть коляду вати. А в чистенькій хаті, з стінами в рушниках, з лавками, засте леними килимами чи кольоро вими' ряднами, мати чи старша донька-дівка домальовує на ко мині останню квітку чи півни ка. На столі вже домашнього виробу чудесний килим, а по верх нього білий, як сніг, ви шиваний вирізуванням, власно ручно витканий обрус, а на ньому сьогодні особливо пух кий, запашний книш з дрібкою соли зверху. „Де ж це діти? Куди вони по- забігали? Вже час і «кутю ста вити!" — бідкається мати. Ось вони. З радісними вигу ками й червоними від морозу щічками, оченята горять від задоволення — вони вже все зробили! „А, кутю хто ставити буде? Біжи (до найстаршого) всмич сіна, та чистенького, з середи ни стола" Миттю іроздяглися всі, тільки хухають у свої збу- ряковілі руки. Сіно вже на по кутті (в кутику, на лаві, під о- бразами). Всі діти христяться і підходять до матері. Найстар ший одержує новенький гор щик з узваром, молодший — з кутею, ще менший — миску з пирогами. Урочисто, повагом один за другим ідуть до покут тя і ставляють все це на сіні — звідти мама буде насипати в миски в час Святої Вечері. А по вулицях вже мчать сю ди й туди баскі коні, запряжені в нові санки — діти повезли вечерю. Перша зірка на небі! Всі вже дома. В кожній хаті на столі го рить свічка. Урочиста тиша пі сля батькової молитви, прочи таної вголос ------ В ночі „Благословіть Христа славити!", вже поспішають ді ти з колядою. Обдарувавши всіх колядників цукорками, ко никами, зайчиками, пряниками та новенькими копійками, ви рушають до церкви. А потім розговітися чим Бог послав та відпочити, бо незабаром прий дуть у гості дочка з зятем, о- б’овязково з паляницею, ковба сою, шматком сала (хоч у себе в коморі досить свого). А зав тра зберуться куми, родичі, су сіди, щоб, як годиться, відзна чити свята. * Минає десяток років і в уяві знов виринає Різдвяна картин ка. Саме в час, сторіччями ви значений для Святої Вечері — по всіх школах, клубах, черво них кутках та виробництвах — антирелігійні вечірки: рефера ти, пєски-агітки з неймовірно товстими буржуями І КУРКУЛЯ МИ, із спотвореними священи ками з наперсним хрестом на грудях. Усюди повно молоді — не для неї проводиться ия ро бота, на неї вона повинна дія ти! Вони мусять там бути. Пра вда, в них обличчя „самі собі на ум і": вони вже відбули Свя ту Вечерю лома зво буде вече ря. як прийдуть. Та це все вже крадькома, так потихеньки, на казали тато й мама, щоб, не дай Боже, не почули і не знали су сіди. А на другий день, хоч це офі ційний будень — церкви пере повнені. На виробництвах і школах -бракує людей, а ті що мусіли бути — в новенькому о- дязі й якомусь незвичайному настрою. А далі, рік за роком, посиле ний наступ на ідеологічному фронті... Антирелігійна пропа ганда набирає „наукових“ форм і лишає вже вплив і на молоді. Старші стають обереж ніші, а під особливо пильним доглядом робітники ідеологіч ного фронту — вчителі, бібліо текарі, артисти, музейні пра цівники і наші свята оживають лише у спогадах цих людей. Вже закривають одну за дру гою церкви — ,,по -бажанні са мих громадян" А село таки береже свої зви чаї хоч частково. Не чути вже колядок, вечерю носять лише тим, хто живе найближче (коні у колгоспі), але кутя й узвар у кожній хаті. Старші люди йдуть святкувати до рідних у те село, де ще зберіглася цер ква, що тепер у свято, не вмі щає й половини тих, що прий шли помолитись. Та і в містах так. В одному з великих міст, де були величез ні металургійні заводи з сотня ми тисяч робітників, лишилася одна єдина маленька церковця на цвинтарі. І ось у дні Різдва й Великодня, не зважаючи на ніякі пропаганди й утиски, не тільки переповнена ця церква, але й добпа половина цвинтаря біля неї. Між вірними гамі ста рі. 'кваліфіковані робітники, навіть багато орденоносців. Не бракувало й молоді, яку тягну ла сюди не лише сама цікавість. Коли пі люди йшли, не зва жаючи нінащо, то святкування Різдва було в них глибше зя- ложене, яік гтоах перед переслі дуванням. Можна бути певним, іцо вони збережуть свою ві^ та прадідівські звичаї аж до то го ^а cm . коли радісно й ррли^- но залунає коляда v нашій на- завжди вільній країні. Дай Боже, скоріше! В, Ціь™ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
