Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Іде Різдво Наближаються Різдвяні Свя та й думки линуть туди, куди вони вже вторували свій неви димий битий шлях через усі „заслони“ — на рідну Україну. В ці передсвяточні дні най яскравіше встають в уяві обра зи далекого минулого, коли в усій своїй ікрасі і величі розви нені були наші святочні україн ські звичаї. Так і бачиш, відчуваєш наче морозний соняшний день, о- станній перед Різдвом. Майже в кожному селянському дворі батько оглядає санки, намощує на них сіна, ішкриває чистим рядном, а навколо дітвора ме тушиться з якимсь незвичайно урочистим виразом в облич чях: то ж вони сьогодні пове зуть на цих санках вечерю до дідуся й бабусі, до хрещених батька й матері, до всіх дядь ків і тіток. Ось хлопці вже пурхнули, як горобці на вулицю й побігли по рипучій стежці між снігови ми загатами до своїх товари шів — треба ще остаточно о- здобити звізду, що з нею вони сьогодні вночі підуть коляду вати. А в чистенькій хаті, з стінами в рушниках, з лавками, засте леними килимами чи кольоро вими' ряднами, мати чи старша донька-дівка домальовує на ко мині останню квітку чи півни ка. На столі вже домашнього виробу чудесний килим, а по верх нього білий, як сніг, ви шиваний вирізуванням, власно ручно витканий обрус, а на ньому сьогодні особливо пух кий, запашний книш з дрібкою соли зверху. „Де ж це діти? Куди вони по- забігали? Вже час і «кутю ста вити!" — бідкається мати. Ось вони. З радісними вигу ками й червоними від морозу щічками, оченята горять від задоволення — вони вже все зробили! „А, кутю хто ставити буде? Біжи (до найстаршого) всмич сіна, та чистенького, з середи ни стола" Миттю іроздяглися всі, тільки хухають у свої збу- ряковілі руки. Сіно вже на по кутті (в кутику, на лаві, під о- бразами). Всі діти христяться і підходять до матері. Найстар ший одержує новенький гор щик з узваром, молодший — з кутею, ще менший — миску з пирогами. Урочисто, повагом один за другим ідуть до покут тя і ставляють все це на сіні — звідти мама буде насипати в миски в час Святої Вечері. А по вулицях вже мчать сю ди й туди баскі коні, запряжені в нові санки — діти повезли вечерю. Перша зірка на небі! Всі вже дома. В кожній хаті на столі го рить свічка. Урочиста тиша пі сля батькової молитви, прочи таної вголос ------ В ночі „Благословіть Христа славити!", вже поспішають ді ти з колядою. Обдарувавши всіх колядників цукорками, ко никами, зайчиками, пряниками та новенькими копійками, ви рушають до церкви. А потім розговітися чим Бог послав та відпочити, бо незабаром прий дуть у гості дочка з зятем, о- б’овязково з паляницею, ковба сою, шматком сала (хоч у себе в коморі досить свого). А зав тра зберуться куми, родичі, су сіди, щоб, як годиться, відзна чити свята. * Минає десяток років і в уяві знов виринає Різдвяна картин ка. Саме в час, сторіччями ви значений для Святої Вечері — по всіх школах, клубах, черво них кутках та виробництвах — антирелігійні вечірки: рефера ти, пєски-агітки з неймовірно товстими буржуями І КУРКУЛЯ МИ, із спотвореними священи ками з наперсним хрестом на грудях. Усюди повно молоді — не для неї проводиться ия ро бота, на неї вона повинна дія ти! Вони мусять там бути. Пра вда, в них обличчя „самі собі на ум і": вони вже відбули Свя ту Вечерю лома зво буде вече ря. як прийдуть. Та це все вже крадькома, так потихеньки, на казали тато й мама, щоб, не дай Боже, не почули і не знали су сіди. А на другий день, хоч це офі ційний будень — церкви пере повнені. На виробництвах і школах -бракує людей, а ті що мусіли бути — в новенькому о- дязі й якомусь незвичайному настрою. А далі, рік за роком, посиле ний наступ на ідеологічному фронті... Антирелігійна пропа ганда набирає „наукових“ форм і лишає вже вплив і на молоді. Старші стають обереж ніші, а під особливо пильним доглядом робітники ідеологіч ного фронту — вчителі, бібліо текарі, артисти, музейні пра цівники і наші свята оживають лише у спогадах цих людей. Вже закривають одну за дру гою церкви — ,,по -бажанні са мих громадян" А село таки береже свої зви чаї хоч частково. Не чути вже колядок, вечерю носять лише тим, хто живе найближче (коні у колгоспі), але кутя й узвар у кожній хаті. Старші люди йдуть святкувати до рідних у те село, де ще зберіглася цер ква, що тепер у свято, не вмі щає й половини тих, що прий шли помолитись. Та і в містах так. В одному з великих міст, де були величез ні металургійні заводи з сотня ми тисяч робітників, лишилася одна єдина маленька церковця на цвинтарі. І ось у дні Різдва й Великодня, не зважаючи на ніякі пропаганди й утиски, не тільки переповнена ця церква, але й добпа половина цвинтаря біля неї. Між вірними гамі ста рі. 'кваліфіковані робітники, навіть багато орденоносців. Не бракувало й молоді, яку тягну ла сюди не лише сама цікавість. Коли пі люди йшли, не зва жаючи нінащо, то святкування Різдва було в них глибше зя- ложене, яік гтоах перед переслі дуванням. Можна бути певним, іцо вони збережуть свою ві^ та прадідівські звичаї аж до то го ^а cm . коли радісно й ррли^- но залунає коляда v нашій на- завжди вільній країні. Дай Боже, скоріше! В, Ціь™ Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36 
