Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36
Spirit of Flame Др. Персивал Канди, перекладчик творів Лесі Українки «Spirit of Flame” автор вступного слова у цій книжці Коротко перед смертю, Д". Лонгин Це- гельский, що -був духовим батьком цього перекладу, дав нам дозвіл свою статтю пе^едрукугати. З пошаною для його памя- ті і з вдячно лю для цг>ого почину помі шуємо ці рядки, що зясовують наглядно як гостав цей незвичайний пе-еклад. Ось перед нами, на нашім редакційнім стоілі, спора, гар ні:», майже розкішно видана книжка — 320 -сторінок 8-ки друку на дуже добсім папері у солідній оіправі. На зверхній обгортці, у виконаній зі сма ком декорації (роботи наші 2- го артиста, п. СвятослаіЕ'а Гср- динського) видніє здавна нам знане лице з вінком квітів на голові, з дукачами і шнурками кі:р'аліів на шиї. Ах, це наш?, давня, давня знаі::сма — Ле:я Українка!... Розгортаємо книжку. S~>iri O'f Flame, цебто „Дух П:лу- мя” — кидається на.м титул книжки у вічі. Хто це придумав так влучний, так проречистий к аіго л овок ?... Пе рек л-ад ач, т а - меж наш добрий знахомець, неб. д-р Персивал Канди?.. Чи научніий редактор цієї книжки, професор колумбійського уні верситету, д-р Кларенс Ман- ни'ніґ?... Чи може видавці-на- кладці її — жінки зі Союзу У- країнок Америки?... В кожнім разі знаменитий титул для ви бору з творів Лариси з Коса чів /Квітки, найбільшої — на нашу дуїмікіу — жінки-поетки у літературах всіх народів світу та, побіч Шевченка, найбіль- ш'опо поета України. Франко був наїйплодовіиті/шиїм і ніай- бйліьш мніс іго -ігр аінн иім у к райн - ■ськиїм письменником — але по етичний ґекій Лесі Українки дасться поставити хиба тільки поруч Шевченкового'. Дух Полумя... Згадую Лари су Косачівну, дочку Олени іГїчіліки (в приватному житті Ольги з Драгом-аніових іКоса- чевої), як я стрінув її у Львові і провів кілька днів із -нею (та з неб. д-ром Іваном Липою і з її, тоді ще 'Судженим її, Кли- мом Квіткою — фізичним ве- литнем, при якім воїна, дріб ненька і квола, виглядала на дитину. В-сна і д-р Лшта ба жали, щоб я познакомив їх зі Львовом та з львов'янами, а дальше, щоб дав їм докладну у стн-у к арти ну українськог о життя в Галичині. Я був у перших роках цьо- гіоі віку — заступником секре таря Наукового Товариства ім. Шевченка (а саме хворого Во лодимира Гнатюка, що пробу вав на лікуванні в Закопанім чи в Давіоїс) і в тім характері я був для них „господарем”, що витав їх у НТШ. Через який тиждень я обводив1 і обвозив їх ПО' Львові а позатим — на їх домагання — давав їм щодня двіоі-три - годинний викл ад пр о Галичину: організації, часопи си, партії, поліггиіку, молодь, боротьбу з а університет, страйки, вічевий рух і т. д. і т. д. Вони обоє (а з ними і Квіт ка) хапали це як манну з не- б'а, а Лиіпа ввесь час пильно робив записки, які мабуть діо- віііз у свою Полтаву. З Липою ми щиро подружи ли. А Лариса Косач, оіця дріб ненька, хоровита, немічна осі- боньїка, цілшм. не красуня жк дівчина, чомусь-то робила на мене незвичайне вражінніЯ! я- коїсь удуховленої, наче нере альної істоти. Я гляд'ів на неї і слухав її мови з почуттям не то безмежнюіго милосердя для її фізичної немочі а рівночас но якогось побожного подиву для її сили духа, сили фрази, сили думки та чуття. І це вражіння іосталось в мене на ціле життя та відживало у всій силі, коли я опісля читав її твори. Воно й .прокинулось знову з усею могутністю, наче наповнило мене вщерть, кіо'ли я поглянув на її дівоцьке, ще несхороване обличчя та прочи тав наголовок еа першім анг лійськім випуску з безсмерт них творів — Spirit io>f Flame. Так — оце було те духове По лумя, що горіло в ній, а що зробило на мене таке незатерте враїжінняі тому близько пі© сют- ні років.
Page load link
Go to Top