Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Перший Відділ С У А Цього року збори 1 Відділу СУА — ювілейні. Саме сповни лося ЗО літ, коли засновано в Ню йорку т-во „Жіноча Грома- да“. Це не був великий гурт та зложилося так щасливо, що він обєднав активні, жертвенні о- диниці. Метою товариства було — давати поміч інвалідам та ін- Делегати один по одному підступали, цілували його ми трополичий перстень і гоївори- ли^ привітальні сло-ва. Прийшла вкінці черга на мене. Дрібними, несміливими кроками підсту пила я до старенького Дідуся, а Він добрячою рукою обняв мене, пригорнув і з трудом по садив на коліна. На моїй голів ці спочив Його ніжний, бать ківський поцілунок, добрий і щирий, — З ДИТЯЧИХ ОЧ'еЙ по лилися рясні сльози і щось не вимовно радісне і щасливе сплило на мою душу Так і недовелося мені сказа ти -вивченого віршика. А молоді перемиській я при везла від старенького Дідуся найкращий з усіх дарів — Його Благословення! — Не журіться, — говорила Марійка до Тані — мій теж не герой. Та поїдемо на еміграцію, зміняться всі. ТахМ прийдеться працювати планово й твердо, то й проснуться. Бо вони були як з просоння. Мабуть надто важкі пережи вання перепружили їхні нерви і зробили їх похожими на роз тягнену гуму. — А ми? Хіба ж ми не пере живали того ж, що наші чоло віки? — питалась Таня. — Я ж теж була репресована, бо мої батьки були вязнені й вивезені як нетрудовий елемент (батько був а.птикар, отже експлуататор трудящих). І я теж покушала гіркої. Та ще й .якої! Ніе він же, а я зійшла кровю між отими партизанами й чудом вирвала ся з рук більшовицького репа тріаційного офіцера. Ех, і поті.м все те аж по нинішній день, са мі знаєте. Проте в мене немає місця й часу на нерви й апатію. Я мушу робити все, чого він не піднімається. шим жертвам визвольної бо ротьби за Україну. В тяжких повоєнних роках ця поміч бу ла пекуче потрібна і як тільки наладнався поштовий звязок, то вона почалась. І вже не вга вала Бо гурт членок „Жіночої Катерина Пелешок, голова 1 Відділу СУА в Ню Йорку, який 9. грудня ц. р. святкує своє 30-ліття. Може воно покращає? потішала себе Таня. Онтам в Америці... І дійсно покращало. Вітя за раз же пішов до праці. Тяжка вона була,-але давала заробі ток і прожиток родині. І пра цював добре, не скаржився ні він, ні ніхто на нього. Таня теж станула до праці. Ро били як усі: вранці вона працю вала, а потім він. Бо треба я- кось станути, вкінці, на ноги. Якоїсь хати та обладнання та одягу, та для дитини. А Оксан- ка вже пятилітня дівчинка і ро сла швидко. Оксанка найлюбіша мамина й татова доня. Вона була така гарна, й мила, й розумна та ве села! Ах, як всі вони в тому віці, всі вони .пестійки батьків та ще й одиначки. Таня приходила з праці й за ставала хату в такому приблиз но стані, як залишала. Тоді й купно й варення й поладнуван- ня всіх справ поза хатою і ціле господарство. І виховання ди- Громади“ вислав до краю тися чі долярів, сотні фунтів одягу, харчів і ліків. Найбільшу поміч .подала Жі ноча Громада інвалідам Укра їнської Галицької Армії. Коли розпочалась акція купна дому у Львові, Жіноча Громада ви слала 1100 дол. на ту ціль. Сот ні доларів отримали політичні вязні, „Рідна Школа", „Про- світа“, „Жіноча Доля“ та Союз Українок у Львові. Коли в 1925 р. приїхала з Ев- ропи п. Ганна Чикаленко-Кел- лер відпоручницею на конгрес Міжнародньої Жіночої Ради у Вашингтоні, тоді Жіноча Гро мада у ;Ню Йорку привітала її сердечно. ПО' декількох нара дах, спільно з іншими жіночи ми організаціями, Жіноча. Гро мада приступила до обєднання жіночих товариств, що його на звано Союз Українок. Ці пять організацій і .поклали основу до централі СУА, що торік від- святувала своє 25-ліття. Довгий час душею товари ства була Стефа Абрагамов- ська-Г ри'цко', що головувала впродовж 10 літ та «поклала ос- (Докінч ення на ст. 24) тини. А воно ставалося щораз тяжче. Бо Вітя... Вітя поводився й далі як до сі. Відбув свою працю й уважав що більше ніяких завдань у нього немає. Правда: не було жінки в хаті і виховання Ок- санки в тому ча'Сі було його обовязком. — Не пускай дитину до- сусі дів — наказувала Таня йдучи до праці — хто його знає чого навчиться від їхніх дітей. Вони ж ув-есь час на вулиці. А там цілий час біганина з револьве рами й дике вигукування. Ми й не розуміємо їхнього словника. Може там поганого’ немало... — Е, ти хотіла б дитину дер жати при собі, як квочка курча. Пусти, хай бігає та живе як ін ші діти. Стільки її, що в дитин стві... Вітя виходив із па'сивности й у них часто заводилася супе речка на тему виховання Оксан- ки. — І нехай дитита пе мошко,
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
