Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
Гимн Союзу Украпим Америки Гей, сестри, в гору очі і духа піднесім, Стрічати кращу долю ми разом всі ідім, Вже сходить ясне сонце для України дочок, Нас кличе всіх до праці Союз Українок, Нас кличе дух героїв, що впали в боротьбі, То ж годі нам бездільно гаїти час в журбі, З прапором синьо-жовтим, вперед ідім крок в крок, А гаслом всіх нас буде Союз Українок. Не бракне в нас відваги, не страшний ворог нам, Ми прагнем щастя й долі унукам і синам, Ми йдем на рідну ниву, а праця нам вінок, 'Бо нас усіх єднає Союз Українок. Слова: <* С. Мусійчука Музика: Михайла Гайворонського Оксана Дучимінська Те що знаю й памятаю про Наталію Кобринську (Докінчення) Мешканці міста поволі осво їлися не тільки з поняттям вій ни, але навіть із частими боями впоблизу нього. Навіть Ґабри- ся перестала тим перейматися й причепурила хату. Свояк 'Ко бринської, пізніше відомий ма ляр Іван Іванець, а тоді ще мо лоденький Усусус, дослівно в часі відпочинку поміж боями за місто, безжурно прибігав до тети поласувати. Прийшлося й Кобринській миритися з неса мовитою дійсністю. 'Вона вже оказувала менше тривоги, а на віть взялася за перо. Із того часу походить цикль її воєн них новель. Постання Української Дер жави було, очевидно, найглиб шим потрясенням для неї. З од ного боку вимріяне, але неймо вірне стало дійсністю, а з дру гого ситуація не була надійна. І знов Кобринська томилася у своїй самоті. її сподівання, а теж і побоювання сягали даль ше як других, які ще не усві- домляли собі величини подій. Звязку з українськими осеред ками вона тоді не мала. А Ко бринську якраз так дуже ціка вив увесь державно-творчий процес. Імена людей, що вири нали в проводі їй були здебіль шого добре знайомі — з листу вання чи особисто. Які були їх пляни й можливості, все це до глибини непокоїло Кобринську, яка ніколи не думала категорі ями маленької Галичини. її очі все виглядали вістей із (Києва. У той час я знов мешкала кілька місяців у її хаті, цим ра зом із батьком, що був комен дантом міста. Вечорами, коли він був тільки дома, Кобрин ська все заходила на довгі роз мови. Ділилася споминами роз мов із своїми друзями, розмов, що колись були тільки утопі єю, а тепер почали реалізува тись. Найцікавіші новини привози ла моя мати, що була делегатом до Нац. Ради в Станиславові від нашого повіту. Була дуже рідко; бо сесії та подорожі бу ли безконечні. Але зате приво зила вісті з Києва та інших зе мель України. Правда, вони бу ли доривочні, ^асто протиео- річні, але приносили стільки хвилюючих надій! Кобринська розпитувала, розважувала й обговорювала кожну вісточку. Жила ними, а радше згоряла в переживаннях. вечорами в Народньому До мі збирались пані для підгото- ви перевязочного матеріялу. Тут приходили також вістки від тих, що їздили як відпоруч- ниці Черв. Хреста на фронт. На столах лежали кусники старого домашнього полотна і їх тре ба було роздирати на волокна, що давало .щось у роді вати. З тонкого полотна вирізували довгі пасма на іперевязки. Все це вимагало багато часу й мо зольної праці, до якої добро вільно голосилися всі, хто міг, включно з дітьми. Хворі, дри жачі пальці Кобринської неба гато могли помогти, але вона з’являлася часто, надаючи сво єю присутністю ще більше по ваги справі, а теж цікаво пояс нювала хід політичних подій. Нераз ми разом вертались пізно серед сніговії й темряви. Кобринська боялася теміні та ховзької дороги, але в той час заохочувала мене до участи. Ясно памятаю Великдень 1919 р. Це був час відвороту й пов ної безнадійшхти, а за кілька день усе остаточно скінчилося. Кобринська виступила з промо вою на свяченім для війська, в якому брала участь ціла залога м'і'стечка. її промова була така ентузі'яетична, якби нею хотіла перемогти безнадію дійсности, передати тим усім рядовикам, які щойно починали розуміти величину історичного моменту Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
