Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28
ДОРОГІ ДІТКИ! Казка про горду паву Десять довгих місяців уже проминуло, що до вас прихо дить дитяча сторінка. Є в ній усього потрохи. Ви почули про нашого Тараса Шевченка, і про весну, і про писанку. А памята- єте ще про пса Цигана і про кота Василя Михайловича, і про білочку-мандрівничку? Дитяча сторінка намагалась розказати вам про Україну, на шу далеку Батьківщину, якої ви не памятаєте. Квіти, що цві туть на наших левадах, звірята, що живуть по наших лісах, пташки, що літають по наших просторах — ось про що гово рили наші віршики й оповідан ня. Навіть рухливі гри були та кі, як їх грають діти на Україні. Чи ви слухали пильно, коли читала вам усе це матуся? Чи питались її про те й друге, що вам ще незрозуміле? Вона на певне вам це охоче пояснить, ще й рада, що може вам розка зати щось нового. Готуємось до нового року. Вже маємо багато приятелів серед вас. Одних наша дитяча сторінка осягає вдома, другі слухають про неї в дитячих сад ках, а треті чують її віршики й оповідання з радія. Та в цьому році дитяча сто рінка хотіла б промовити до кожної української дитини. По просіть матусі, щоб прочитала її також вашим приятелям, ко ли приходять до вас погратись. Добре було б, щоб і до них приходило щомісяця "Наше Життя” зі своєю дитячою сто рінкою. І вони мали б тоді ту саму радість із неї, що й ви. На цьому й кінчаю листа до вас. Сподіюсь, що і в новому році будемо друзями та вза ємно будемо собі помагати. ДИТЯЧА СТОРІНКА Жила собі пава пестропера, горда і пишна, до людей байду жа і до звірят неласкава. Усі, усі казали, що в пави чу довий хвіст. А був той хвіст справді неабиякий, великий і замашистий, чудово розмальо ваний, лискучий, прегарний хвіст. Пава була горда на свою кра су і всіх інших звіриків мала ні защо. Біг раз мимо неї куценький, зайчик, що у нього шубка тепла і маленький хвостик. „Ось тобі звір“ — промовила пава, „хвіст у нього мов мячик, ще й ніжки переломані. Диви, яка моя врода“ — заговорила і гордо повернула свою голівку. Зайчик засоромився і швидень ко пострибав поміж кущів. Зачула ту розмову жаба, ви лізла зо ставку і дивиться. „От тобі чудасія', — засмія лася пава знову — „ти зовсім хвоста не маєш, сором людям на очі показуватися". То жаба і со бі скочила в став. Надбігла доріжкою товста ро жева свинка, з маленьким, за крученим хвостиком, поверну лася сюди-туди і зупинилася бі ля пави. Горда птаха запихкала раз і другий, надулася на ввесь ріст, розложила свого хвоста на всю його величину і мов королева пішла повільним кроком перед себе. Але одного, пізного, осіннього дня, коли в парку гуляв холод ний вітер — горда пава почала губити свої чудові пера. Вони валялися там і тут, присипані порохом і знівечені осінними дощами. Раз якось пава проходила ми мо дупла старого-старезного ду ба і заніміла. У гнізді було те пло і затишно. На дні, мягко ви стеленому павиними перами, спала білка. Вона ціла накрила ся від холоду своїм теплим, ве ликим, пухнатим хвостом. „От, у кого найліпший хвіст“ — подумала горда пава і сумно пішла далі... Іванна Савицька ПАДАЮТЬ СНІЖИНИ Падають сніжини На горби, долини, На степи широкі, Гори білобокі. Падай, падай сніжку, На мою доріжку, На лісок-дубину, На мою хатину. Я, душа завзята, Сяду на санчата ї гукну в замети: „Гей, Морозе, де ти?” Роман і Ромко Завадовичі
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28 
